Попри те, що поки немає консенсусу щодо того, що означає нинішня військова активність Росії поблизу України, вона призвела до рішучих заяв із боку офіційних осіб США. 3 грудня газета Washington Post повідомила, що, за даними американської розвідки, Кремль планує багатосторонній наступ на Україну вже на початку наступного року за участю до 175 тисяч військовослужбовців.
Washington Post та інші джерела за кордоном припускають, що час початку наступу залежатиме від погоди. За прогнозами, холоди мають настати досить скоро, щоб ґрунтова місцевість східної України затверділа, і бронетанкові війська змогли маневрувати. Таким чином кампанія розпочнеться не раніше січня або лютого 2022 року. Як інформують Економічні новини, про це пише The Atlantic Council.
Держсекретар США Ентоні Блінкен попередив Росію, що такі дії призведуть до серйозних наслідків, включаючи економічні санкції високого рівня впливу. Однак він не дав жодних натяків на те, що Сполучені Штати направлять свої сили, щоб зупинити або повернути назад російські війська.
Очевидно, що Сполучені Штати сподіваються, що поєднання дипломатичних сигналів, загрози санкцій та надання Україні обмеженої кількості зброї та навчання стримає Росію. З 2014 року США виділили 2,5 мільярда доларів на підтримку українських військ та зобов’язалися виділити 400 мільйонів доларів лише на 2021 рік. Програма включає контрбатарейні радари та протитанкові ракети Javelin. Попри важливість цієї допомоги, схоже, що зрештою Україна сама має забезпечувати військове стримування російської агресії.
Система Javelin, надана США, є дуже ефективною протитанковою зброєю, але через відносно невелику дальність стрільби (максимум 4500 метрів) особовий склад має бути розміщений досить близько до передової осі супротивника. Крім того, висока вартість — 40 мільйонів доларів США забезпечують лише 10 вогневих установок та 150 ракет у 2019 році. Коротко кажучи, хоча така зброя корисна, вона не змінить тактичну ситуацію настільки, щоб стримати Кремль.
Стримування може бути досягнуто шляхом заперечення чи покарання агресора. На жаль, малоймовірно, що Україна зможе не допустити вторгнення російських сил на своєму кордоні або поблизу нього. Тому найкращий шанс для України стримати росіян — це погрожувати їм покаранням, щойно вони перетнуть кордон.
Україна може підвищити ціну для Росії, підготувавшись до тривалої війни, що супроводжується значною партизанською активністю у тилу російських військ. Російські лідери добре знають ціну, яку довелося заплатити їхнім військам за окупацію країни, внаслідок дій афганських партизанів. Підготовка до такого роду війни вимагає вербування та навчання персоналу, а також швидкого створення схованок зі зброєю. Такі зусилля вже робляться і, ймовірно, активізуються найближчими тижнями.
Короткі терміни до потенційного російського вторгнення виключають придбання та розгортання складних систем озброєнь. Натомість Україні потрібна відносно проста і недорога зброя для підвищення обороноздатності. Деякі існуючі види зброї можуть бути розгорнуті та використані у найкоротші терміни.
Міни залишаються одним із найефективніших видів зброї для уповільнення вторгнення, і обидві сторони широко застосовують їх навколо окупованих Росією анклавів на сході України. Можна припустити, що Україна має більше мін і використовуватиме їх для захисту значно ширшої ділянки свого кордону, якій нині загрожують російські війська.
Проте, враховуючи дуже відкритий характер місцевості на сході України, українські військові не зможуть встановити достатньо мін, щоб зупинити російську атаку. На щастя, міни можуть бути доповнені саморобними вибуховими пристроями (СВУ), які використовувалися проти союзних військ в Іраку та Афганістані. Ця зброя може бути використана регулярними військами для завдання втрат і уповільнення російського наступу. Проте, як і у випадку з мінами, характер української місцевості обмежить ефективність цієї зброї проти бронетанкових сил, що прямують відкритою місцевістю.
СВУ можуть бути ефективно використані партизанськими силами для атаки на основне слабке місце Кремля — російські військові потяги матеріально-технічного постачання, що зазвичай пересуваються дорогами. СВУ недорогі та їх важко виявити. У недавніх конфліктах повстанці ховали ці пристрої у всьому, починаючи від каністри з водою та закінчуючи тушами тварин. Їх розмір може змінюватись від невеликих протипіхотних пристроїв до грузового контейнера або невеликого об’єкта, заповненого аміачною селітрою.
Враховуючи рясні запаси аміачної селітри, не виключено, що йдеться про СВУ вагою 20 тонн. Такий пристрій, безумовно, зірве бронетанкову атаку та зруйнує колону матеріально-технічного постачання. Як і американським військам в Іраку, Росії доведеться виділити значні сили та ресурси для підтримки ліній зв’язку у відкритому стані.
Ключовим моментом буде навчання українських діючих, резервних та будь-яких ополченців або передбачуваних партизанських сил техніці, необхідної для створення, розміщення та підриву цих пристроїв. Повстанці виявили дивовижну винахідливість у розробці як активованих жертвою, так і дистанційних детонаторів, використовуючи мобільні телефони, садові шланги та інші прості пристрої для замикання електричних кіл. Єдиним елементом, який не є широко доступним для цивільних осіб, є детонатор або вибуховий ковпачок. Українському уряду необхідно зробити та розмістити на складах ці пристрої.
Українські сили мають великий досвід використання невеликих готових безпілотників для ISR та обмежених ударних операцій. Вони виявили значну винахідливість у розгортанні та повинні продовжувати просувати комерційні закупівлі та внутрішнє виробництво з акцентом на використання нерегулярними силами.
Водночас Україна явно готова перейти до використання безпілотників військового класу. Австралійська компанія DefendTex випустила безпілотник Drone40. Невеликий та недорогий безпілотник вартістю до 1000 доларів США можна запускати вручну. Максимальна дальність польоту складає 20 кілометрів, що дозволяє піхотинцям або партизанам перерізати лінії комунікацій без необхідності діяти безпосередньо біля них. Невеликий боєзаряд здатний знищити колісний транспортний засіб, вивести з ладу артилерійську установку або спричинити вторинну детонацію ракетного блоку. Нині ця система використовується у військах США та Великобританії. Щоб запобігти атакам на лінії постачання, російським військам доведеться очистити всі дороги від українського персоналу на відстані 20 кілометрів.
Україна вже закупила кілька турецьких безпілотників Bayrakter 2, які довели свою високу ефективність на кількох театрах воєнних дій, включно з нещодавнім конфліктом у Нагірному Карабаху. Ця зброя буде корисною, але, знову ж таки, її кількість буде обмежена через вартість.
Ізраїльські безпілотники сімейства Harop, Hero та Spike можуть стати дешевшою альтернативою. Автономний Harop, вартість якого менша за вартість двох ракет Javelin, може перебувати в повітрі протягом шести годин і доставляти боєприпаси вагою до 20 кілограмів на відстань до 1000 кілометрів. Він також видає дещо жахливе виття під час пікірування. Сімейства Hero та Spike надають цілу низку можливостей, які можуть бути корисні як регулярним військам, так і партизанам. Однак знадобляться значні дипломатичні зусилля, щоб переконати Ізраїль скасувати свою нинішню відмову продавати безпілотники Україні.
Якщо це не вдасться, Raytheon робить безпілотник Coyote. Спочатку розроблений як зброя проти безпілотників, цей безпілотник зараз перебуває на стадії розробки як ударну зброю. На жаль, за ціною 20 000 доларів США кожен, вони відносно дорогі. Однак вони мають дальність польоту 80 кілометрів і можуть літати за дуже несприятливої погоди, що робить їх привабливими для кампанії за умов української зими.
Кожен із цих безпілотників має набагато більший радіус дії, ніж стандартні протитранспортні системи. Кожен їх може бути встановлений на транспортному засобі, що забезпечує виняткову тактичну гнучкість. Однак, оскільки росіяни матимуть перевагу в повітрі, українцям слід встановити їх на широко використовувані комерційні автомобілі для підвищення їхньої виживання.
Звичайно, українські лідери чудово обізнані про історично криваві методи Росії щодо придушення повстанських рухів. Вони стоять перед складним вибором, вирішуючи, чи варто озброювати свій народ для таких зусиль. Людські жертви повстанської кампанії проти путінських сил вторгнення, ймовірно, будуть руйнівними. Проте українці, які вже понад сім років захищають свою країну від російської агресії, навряд чи змиряться із будь-якою спробою окупувати ще більше українських земель.
