В аналітичній публікації Костянтина Еша і Мирослава Шаповалова у виданні The Washington Post аналізується головна перемога Зеленського - консолідація українського населення, що проживає в східній і західній частині України
21 квітня український актор і шоумен Володимир Зеленський остаточно переміг чинного президента України Петра Порошенка в другому турі президентських виборів. Неортодоксальний шлях Зеленського до президентства потрапив в заголовки новин по всьому світі, – повідомляють Костянтин Еш і Мирослав Шаповалов у виданні The Washington Post
Однак перемога Зеленського полягає не тільки у виграші в другому турі президентських виборів, а в консолідації українського населення, що проживає в східній і західній частини України.
Аналітики часто зображують політику України як постійну боротьбу між проєвропейським Заходом і проросійським Сходом. А Київський міжнародний інститут соціології ділить Україну на чотири макрорегіону, що розрізняються за культурними, економічними та історичними зв’язками: Схід, Захід, Центр і Південь.
Виборці на українських президентських виборах в 2004 і 2010 роках схилялися до Росії або Євросоюзу. Зеленський зламав кордон між Сходом і Заходом в українській політиці. На карті нижче показаний відсоток голосів, які Зеленський отримав в кожному виборчому окрузі України в першому турі президентських виборів 2019 року.
Свою найбільшу підтримку Зеленський отримав на півдні, особливо в рідному Кривому Розі і прилеглої Дніпропетровської області. Наступним регіоном, який надав майбутньому президентові найбільшу підтримку, став Центр. А найнижчий рівень підтримки надали Донецька та Луганська області.
Риторика Зеленського знайшла відгук у виборців по всій Україні. Його риторика була особливо важлива на тлі розкольницької риторики попередніх президентських кампаній. Зеленський балотувався ні як проросійський, ні як явно націоналістичний кандидат. У той час, як майбутній президент в основному говорив по-російськи, він наголосив на важливості україномовної освіти для майбутніх поколінь.
Замість того, щоб підкреслювати важливість війни або мовні проблеми, Зеленський висунув програму реформ. Він запропонував спростити бюрократію і податковий кодекс, залучити інвестиції, притягнути до відповідальності за корупцію і приборкати олігархічний клас країни, а також наполягати на можливому членстві в НАТО і Європейському союзі.
Надалі все буде залежати від успіху Зеленського в керівництві країни. Мало хто з президентів України зберегли свою популярність під час першого терміну перебування на посаді, і тільки один був переобраний. Позиція Зеленського може бути особливо примарною через те, що багато хто голосував за нього як спосіб протидії політичному істеблішменту. На думку авторів публікації, час покаже, чи достатньо колективної протидії істеблішменту, щоб забезпечити ефективний економічний розвиток країни
