Мери міст, розташованих уздовж найбільших в Україні річок – Дніпро та Південний Буг – виступають проти запровадження нових податкових відрахувань, створення нового органу із управління внутрішніми водними шляхами, який буде наділений функцією акумулювання коштів від канального збору.
Більше того, це призведе до розпорошування колосальних коштів, між кількома державними підприємствами, адже на сьогодні ці функції вже виконує ДП «Адміністрація морських портів України». В умовах децентралізації очільники міст сподіваються на розширення повноважень органів місцевого самоврядування в частині розвитку цієї галузі. Про це низка міських голів заявила в ході Українського муніципального форуму, організованого Асоціацією міст України.
За словами міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича, сьогодні міста із портами не отримують на розвиток інфраструктури жодної копійки портових зборів. «Це означає, що кошти, які повинні витрачатися на відновлення інфраструктури, у тому числі міської, доріг, мостів, переходів, переїздів, на жаль, сьогодні йдуть до державного бюджету, і місту нічого не залишається», – відзначив він.
На його думку, ефективним буде розподіл наявних коштів і на користь міських громад.
Варто зазначити, що відповідно до законопроекту 2475а-4, розробленого міжфракційним депутатським об’єднанням «За розвиток річок України», по 5 % доходів Адміністрації морських портів України від портових зборів та від спеціалізованих послуг у морських портах надходитимуть до місцевих бюджетів територіальних громад, на території яких розташовані морські і річкові порти.
Крім того, місцеві ради розпоряджатимуться землями внутрішнього водного транспорту в межах населених пунктів, до їхніх бюджетів надходитимуть плата за реєстрацію суден, доходи від реалізації ґрунту, вилученого під час днопоглиблювальних робіт. Саме за таких умов місцеві громади будуть зацікавлені в розвитку портової інфраструктури та збільшенні вантажопотоку. При наявній же ситуації містам залишаються лише розбиті автошляхи, мости та екологічне навантаження і невдоволення місцевих мешканців.
У провідних країнах світу річковий транспорт звільнений від сплати акцизного податку на суднове пальне, від плати за розведення мостів, проходження шлюзів, користування водними ресурсами. В Україні, крім вже наявних податків, чиновники протягом кількох років невтомно насаджують думку громадам про нагальну потребу ввести ще й річковий збір. Але якщо ми хочемо, щоб суднобудівні підприємства почали працювати, були створені додаткові робочі місця, бюджети отримували додаткові фінансові надходження, а річковий транспорт був затребуваний і став конкурентоспроможним відносно інших видів транспорту, необхідно знизити податкове навантаження на водний транспорт. Сєнкевич також вважає, що ініціатива уряду щодо запровадження нових податків для річкових перевезень не сприятиме ні розвитку галузі, ні принесе жодної користі місцевим громадам.
«Якщо взяти податок від нічого (коли перевезень мало або взагалі немає – ред.), то буде нічого. Тобто 100 % від 0 – це 0. Тому потрібно створювати умови, аби люди переходили на річку», – відзначив миколаївський міський голова. «Сьогодні, коли річковий транспорт лише починає розвиватися в Україні, то обкласти його податками, це означає вбити його у зародку. Треба допомогти та сприяти, а не робити нові перешкоди та оподатковувати річку та стягувати додаткові платежі», – впевнений він.
«Така політика (поява нових податків – ред.) недалекоглядна. Компанії, які зацікавлені у водних перевезеннях, повинні мати можливість розвинути цей напрямок. Тоді вони будуть розвивати громади, це додаткові надходження. Ми бачимо світовий досвід Дунаю, який об’єднує Європу. Але ми втрачаємо порти і в Херсоні, і в Запоріжжі, і в Дніпрі (бо вони є найдорожчими портами у світі – ред.). Я переконаний, що треба вивчати і підтримувати світовий досвід», – вважає мер Голої Пристані Олександр Бабич.
Не підтримують мери і створення додаткової структури – Адміністрації внутрішніх водних шляхів, запропоноване в «урядовому» законопроекті «Про внутрішній водний транспорт», який раніше був повернутий на доопрацювання Верховною Радою, а нова його редакція № 2475а-Д фактично кулуарно розроблена транспортним комітетом ВР, адже ніхто, у т. ч. і представники портових міст, не залучалися до його розробки. Новому підприємству хочуть делегувати функції акумулювання коштів від канального збору. Таким чином, зважаючи на той факт, що цими питаннями сьогодні вже займається ДП «Адміністрація морських портів України», колосальні кошти від канального збору будуть просто розпорошені, а повноваження будуть розподілені між кількома державними підприємствами, підпорядкованими Мінінфраструктури.
«Я проти створення додаткових бюрократичних організацій, які будуть ускладнювати розвиток бізнесу в Україні. Додаткові податки та додаткові бюрократичні структури не дають відповіді на питання, чому інвестор повинен прийти в Україну», – додав Олександр Сєнкевич.
«Додаткова адміністратизація або різні центри впливу прийняття рішення ніколи не приводили до підтримки, не надавали імпульсу бізнесу. Я переконаний, що навпаки потрібно відпустити, створити спрощені умови оподаткування, аби люди розуміли, для того, аби мали можливість вкладати кошти і в технічне оснащення свого бізнесу і, звісно, в подальшому це буде рентабельний результат», – додає О.Бабич.
Натомість варіант законопроекту міжфракційного депутатського об’єднання передбачає прозору формулу відрахування 10 % доходів Адміністрації морських портів України та залишення за нею управління річковими шляхами.
На думку міського голови Вознесенська Віталія Лукова, законодавство про розвиток внутрішнього річкового транспорту має стимулювати і вітчизняне суднобудування, а пріоритет для роботи на вітчизняних водних шляхах має віддаватися українським судноплавним компаніям.
«Допуск іноземних судноплавних компаній у внутрішні води України, виходячи з сучасного геополітичного становища навколо країни – це небезпечно, бо все-таки це захід в країну, де є шлюзи, греблі, де є безпекові об’єкти. … Я скоріше б всього, стимулював розвиток нашого регіону, де що Херсонщина, що Миколаївщина мають дуже потужні суднобудівні бази. Для того аби розвивати цю промисловість. Суднобудівна промисловість тягне за собою десятки напрямків економіки України, то все-таки – це мають бути наші річки і саме наш бізнес має на цьому заробляти», – вважає він.
Відповідно до чергової редакції законопроекту № 2475а-Д, уряд і профільний комітет пропонують вільно допускати до міжнародних перевезень судна під прапорами інших держав, з якими Україною не укладені двосторонні угоди у сфері судноплавства на внутрішніх водних шляхах. У проекті ж міжфракційного депутатського об’єднання «За розвиток річок України» ідеться про допуск до таких перевезень лише українських суден, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
На думку міського голови Нової Каховки Володимира Коваленка, саме законопроект міжфракційної групи «За розвиток річок України» створює умови, що є найбільш передбачуваними і найбільш чіткими для розвитку водної інфраструктури, зокрема, в частині пільг для суднобудівників і скасування акцизу на пальне для вітчизняних річкових перевізників. І створює реальні механізми для вирішення нагальних проблем міст, що розташовані вздовж річок: створення додаткових робочих місць, додаткові грошові надходження в місцеві бюджети.
Не варто забувати про негативний вплив «урядового» законопроекту і на розвиток річкових пасажирських перевезень, які сьогодні ледь жевріють містах, де час від часу з’являються поодинокі маршрути. Причина цьому проста: через велике податкове навантаження на річковий транспорт, вони теж значно програють у вартості проти автобусного та залізничного пасажирського транспорту. Раніше такі перевезення дотувалися за рахунок портів і тому існували. Сьогодні ж їхній розвиток можливий лише за скасування або компенсації акцизного податку на суднове пальне, що і пропонують представники міжфракційного депутатського об’єднання у своєму законопроекті. В Україні необхідно впроваджувати кращий досвід провідних країн світу.
«Всі структури, які мають намір розпочати бізнес із водних перевезень, повинні мати певні етапи на пільгових умовах. Якраз звільнення річкового транспорту від акцизу на паливо матиме конкретний характер – це велика дорога, яку треба дати всім транспортникам розпочати. Інакше вони не виплутаються з цієї ситуації (із низьким рівнем розвитку перевезень – ред.)»,- відзначив Коваленко.
Нагадаємо, що в «урядовому» законопроекті не передбачено стимулювання судноплавства і суднобудування. Натомість, відповідно до проекту № 2475а-4, такі стимули передбачені шляхом відшкодування частини витрат на будівництво суден на території України для вітчизняних суднобудівників і акцизного податку на пальне для судноплавних компаній.
