У черговій закритій експертній дискусії вкотре почув про те, що Захід, США, в першу чергу, мають намір переконати Петра Порошенка не брати участь в майбутніх президентських виборах.
Про це розповів аналітик Олександр Кочетков.
Одним з аргументів на підтримку такого варіанту є інформація про те, що не тільки Олександр Онищенко, а й Ігор Коломойський поділився з правоохоронцями США своєю інформацією про корупцію на президентському рівні в Україні.
Це «Ж-ж-ж» неспроста: раз компромат збирають, його планують використовувати.
І тут виникає дилема, вирішити яку особисто я не в змозі.
З одного боку, неучасть ПОПа у виборах – це шанс для країни. Зрозуміло, що для утримання влади він готовий на все. Вже зараз його Вівісектора від політтехнологій активно розгойдують Україну, зіштовхують україно- і російськомовних, ветеранів УПА та СА, «зрадофілов» і «перемогожорів». І так далі. Ближче до виборів провокації напевно вийдуть зі сфери медіа і перемістяться в реальне життя. І чи витримає Україна таку штормову розкачку – одному Богу відомо.
Так що без ПОПа на виборах для країни куди спокійніше буде. А може, і безкровно.
Але очевидно, що неучасть Порошенко відбудеться в обмін на гарантії його непереслідування. Такі гарантії під контролем США доведеться дати всім кандидатам, які претендують на перемогу у виборах.
І як з цим бути?
Якщо ПОПу і його найближчому оточенню вдасться уникнути об’єктивного розбору їх польотів, та ще й зберегти неправедно нажите, то це буде фатальним ударом по уявленням українців про справедливість. І тоді в суспільній свідомості остаточно зафіксується тезу «У кого бабло – той і правий». І всі наші мрії про побудову суспільства справедливості впадуть під вантажем щасливого і процвітаючого ПОПа, який навіть в Ростов бігти не доведеться.
Знову ж таки, в разі негласної амністії в обмін на неучасть у виборах український олігархат прокинуться і мобілізується.
Це тільки здається, що неучасть Порошенко автоматично відкриває дорогу до президентства Юлії Тимошенко. Насправді, олігархат розуміє, що в такому разі його чекає, і постарається знайти іншого кандидата замість ПОПа. І цей кандидат буде куди менш одіозним. І якщо в умовного Святослава Вакарчука (якщо він все ж проміняє світлу творчість на політичний бруд) або Анатолія Гриценка (якщо він дійсно співпрацює з Льовочкіним-Пінчуком, у що вірити не хочеться) вкласти досить медійних ресурсів, то такий кандидат зможе скласти ЮВТ серйозну конкуренцію .
Тому що кулінарний тролінг ПОПа – це відмінно. Але тролллінг – він, як спеції: без них їжа прісна, але одними спеціями не наситишся. І чи знайдеться у ЮВТ, що протиставити масованої олігархічної атаці у формі нового чистого кандидата – теж питання відкрите.
Так як треба чинити кандидатам, в першу чергу, ЮВТ: погоджуватися на гарантії непереслідування ПОПа, щоб точно виключити збереження нинішньої влади, яких гарантій не давати, йти на вибори під гаслом «Злодій повинен сидіти у в’язниці, а не в президії!» І ризикувати тим, що вибори перетворяться на катастрофічний дестабілізуючий процес?
