Клонування давно стало однією з найпопулярніших тем фантастичних фільмів. І поки багатьом здається, що до реальності це не має жодного стосунку, в лабораторіях створюють чергову, вже 23-тю копію тварини. А минулий рік і зовсім став проривним - народилися відразу дві клоновані мавпи.
Поява двох генетично ідентичних макак-крабоїдів (Macaca fascicularis) Чжун Чжун і Хуа Хуа, про що стало відомо на початку 2018 р., здійняла чимало галасу. Хтось захоплюється тим, що це дослідження китайських учених відкриває нові можливості в лікуванні складних хвороб і генетичних відхилень. Інші чекають клонування людини. Дехто побоюється, що такі експерименти неетичні й можуть становити велику загрозу.
До цього часу в наукових колах клонували чимало тварин, серед яких, окрім всесвітньо відомої вівці Доллі, є такі: відважна собака-поліцейський (у червні 2009 р. з’явилося 5 здорових цуценят), кіт (став першим, копію якого 2004 року створили на комерційній основі за бажанням господині загиблого улюбленця), дикий койот (що перебуває на межі вимирання), верблюд, віл, бик і навіть вимерла жаба (у 2013 р. в Австралії успішно відновили й реактивували геном зниклого виду Rheobatrachus silus).
А клонувати приматів досі не вдавалося нікому. У 2017 р. вчені з Китайської академії наук уперше отримали здорових мавпочок, «зачатих» методом перенесення ядра із соматичної клітини (нестатевої клітини) в позбавлену власного ядра яйцеклітину. Якщо по-простому, такий метод клонування здійснюється так: з незаплідненої яйцеклітини прибирають ядро, а на його місце «вставляють» ядро із соматичної клітини живого організму. Так, наприклад, під час клонування вівці Доллі використано епітеліальні клітини молочної залози.
Під час клонування мавп у вчених виникла серйозна проблема. У процесі створення «копій» для кожного виду живого організму потрібно провести процес «омолодження» ДНК донорського ядра соматичної клітини. Досі спроби пересадки ядра в приматів закінчувалися невдало саме через неправильне перепрограмування клітин донора.
У процесі створення Чжун Чжун і Хуа Хуа китайські вчені використали аж 127 яйцеклітин. Їм вдалося отримати 109 ембріонів, 79 із них пересадили в матку 21 самиці. Вагітність підтвердилася в чотирьох тварин, і тільки дві мавпи народили здорових дитинчат. У підсумку саме ці дві реконструйовані яйцеклітини перетворилися на клони макаки, що пожертвувала друге ядро.
Китайська академія наук не збирається на цьому зупинятися й у 2018 р. планує створити популяцію клонованих макак для проведення масштабних досліджень.
Основною користю клонування тварин із соматичних клітин учені називають можливість штучно вирощувати стовбурові клітини, що в майбутньому сприятиме лікуванню таких захворювань, як: діабет, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, хвороби серцевого м’яза, нирок, печінки, захворювання кісток, крові та інших. Таке лікування має передбачати, по-перше, вирощування здорової тканини зі стовбурових клітин, а по-друге, пересадку отриманої тканини людині. Та щоб отримати ці «запчастини», ученим потрібно буде клонувати людину, виростити людські ембріони до стадії появи власне стовбурових клітин, і тільки тоді на їхній основі можна буде виростити будь-який потрібний орган. Саме тому народження клонованих макак викликало таке захоплення в наукових колах.
Хочете знати, чому для вчених є такими важливими саме стовбурові клітини? Виявляється, саме вони є прабатьками всіх типів клітин у живому організмі, здатні до самооновлення та можуть утворювати спеціалізовані клітини різних тканин.
Чи клонують коли-небудь людину – невідомо. Адже довкола цієї ймовірної події дуже багато суперечок. Ще 2016 року Гарріс Левін, професор відділення еволюції та екології Каліфорнійського університету в Девісі, та його колеги після серії проведених експериментів зі створення «копій» корів заявили про потребу суворої заборони клонування людей для будь-яких цілей. До того ж проти цього, навіть з медичною метою, абсолютно всі релігійні організації світу. Вони вважають, що така процедура суперечить природним процесам і задумам Творця.
Багато експертів не такі категоричні: більшість із них – виключно за клонування для подальшого вирощування донорських органів і категорично виключає можливість клонування з репродуктивними цілями та народженням людських «копій». На сьогодні з цією думкою погодилася майже вся світова наукова спільнота.
Є ще ентузіасти, яких не так хвилюють нюанси клонування людини й етичні проблеми, пов’язані з цим, як можливість «відродження» вимерлих видів тварин, наприклад, динозаврів і мамонтів. Надивившись фільмів «Парк юрського періоду», де Стівен Спілберг дуже реалістично показав повернення на Землю динозаврів через клонування, багато хто повірив у реальну можливість відродження великих ящерів. Серед них і чимало вчених.
Протягом багатьох років експерти шукали сліди ДНК у виявлених кістках динозаврів і навіть знаходили в них білкові утворення та колаген. Проте, за словами вчених з Манчестера, цього генетичного матеріалу виявилося не досить для повноцінного «воскресіння». Тому ідею клонування динозаврів відклали в довгу шухляду. Однак учені не зупинилися й почали мріяти якщо не про відтворення динозаврів, то про відродження мамонтів. Нагадаємо, для цього їм потрібна повноцінна соматическая клітина з неушкодженим ядром. Клітинні ядра мамонтів учені-ентузіасти активно шукали в Якутії, Сибіру та Канаді. Наразі представники науки погоджуються, що за такий довгий період часу цей біологічний матеріал зберегтися не міг.
Більшість учених все-таки вважають, що можливість пересадки ядра соматичної клітини в яйцеклітину – порятунок для людства та чудовий спосіб вирощування потрібних органів. Невирішеними нині залишаються ще багато етичних та моральних питань. Тож тільки час покаже, чи є місце клонуванню в науковому майбутньому.
