Реприватизація «Укртелекому», простіше кажучи, вилучення підприємства в Ріната Ахметова через суд, може призвести до збитків для держави, оскільки зараз вартість цього активу є явно меншою, ніж на момент його початкової приватизації.
Епопея з поверненням «Укртелекому» розпочалася ще в жовтні нинішнього 2017 р., коли Київський господарський суд задовольнив позов Фонду держмайна (ФДМ) та розірвав договір про приватизацію «Укртелекому» – найбільшого оператора фіксованого зв’язку й одного з найбільших інтернет-провайдерів в Україні.
Днями Апеляційний господарський суд столиці залишив у силі рішення першої судової інстанції. Як наслідок, Ахметова, точніше його компанію СКМ, можуть позбавити контролю над «Укртелекомом».
Суд зобов’язав покупця в особі австрійської компанії ЕСУ, через яку фірма СКМ Ахметова купувала «Укртелеком» 2012 року, виплатити Фонду держмайна пеню в розмірі $81,9 млн за невиконання зобов’язань.
Питання про те, чи виплачуватиме держава покупцеві гроші за повернення в державну власність такого великого об’єкта, визначить суд вищої, касаційної, інстанції. До того ж виникає проблема, за яку суму зараз можна знову продати «Укртелеком» і чи можна його взагалі продати, про що далі.
Основна суть претензій ФДМ до компанії Ахметова полягає в невиконанні інвестиційних зобов’язань. Покупець мав передусім протягом 5 років вкласти в розвиток «Укретелекому» $450 млн, а також передати державі мережі державного спецзв’язку, які історично, ще з радянських часів, перебували в складі «Укртелекому».
За даними Фонду держмайна, покупець так і не виконав зобов’язань. У компанії Ахметова заявили, що вклали в розвиток «Укртелекому» достатні обсяги фінансування, а урядовий спецзв’язок вчасно передали державі.
«Ідеться про створення конфіденційного урядового зв’язку та про передання його на баланс Державної служби спецзв’язку. Є протилежні погляди – передали вони його чи не передали. Скажу, що для непрофесіонала це питання доволі складне, тому що досить важко визначити, чи є в матеріальних носіях система конфіденційного урядового зв’язку. У нас є спеціальний орган Держспецзв’язку, який може разом з «Укртелекомом» установити, що та як туди має входити.
Свого часу в Держспецзв’язку заявили, що систему урядового зв’язку створено, «Укртелеком» завжди стояв на тому, що цю систему вже створено, проте зараз позиція Держспецзв’язку змінилася, і тепер там вважають, що систему не зроблено. Це дає підставу державі звертатися з позовом у судовому порядку», – прокоментував ситуацію зі спецзв’язком колишній голова Фонду держмайна Олександр Рябченко.
Отже, з наявністю або відсутністю нової системи спецзв’язку спостерігається плутанина та складнощі розуміння. З фінансового погляду ситуація є не менш, дещо навіть більш заплутаною. У цьому сенсі наведемо досить показову думку фінансового аналітика Сергія Фурси.
«Унаслідок блискучої операції черговий український суд повернув у державну власність «Укртелеком». Забравши його в шановного президента футбольного клубу, ще й нарахувавши йому пені $82 млн. Патріотична громадськість може бути в екстазі, забрати щось в Ахметова завжди приємно, майже так само приємно, як посадити. До пори до часу, поки, як кажуть, не сіли «порахували, розплакалися».
“Адже «Укртелеком» – це щось зовсім непотрібне, як Рінату Ахметову, так і Україні. І тепер доведеться ще й грошики за нього повернути. Лихо в тому, що повертати, можливо, доведеться за поточним курсом, а продавали колись «Укртелеком» за 1,3 млрд доларів. Не кажучи вже про інфляцію, яку суд може включити в компенсацію (по-розумному це зветься «сума інфляційних збитків»). За нинішнім курсом, це набагато більше, ніж усі плановані доходи від приватизації на наступний рік. І реальні доходи за ціле десятиліття. І пеня в такому разі є банальними чайовими. Гадаю, люди в МВФ будуть у шоці», – пояснив Сергій Фурса.
З Фурсою багато в чому погоджується колишній голова Фонду держмайна Рябченко, за словами якого інтерес покупців до великих телекомунікаційних компаній падає з кризового 2009 р.
«Після того, як стався стрибок у розвитку мобільного зв’язку, і мобільний зв’язок поступово почала тіснити в споживчому сегменті фіксований зв’язок, вартість таких активів стала різко падати. Якби «Укртелеком» продавали на початку 2000-х років, то спочатку він би коштував $3 млрд, а коли його продавали у 2010-х, то вже коштував $1,3 млрд. Сьогодні він коштуватиме значно менше, можливо, $600-700 млн. Усе залежатиме від того, як радник з приватизації вестиме цей продаж, як він вестиме переговори з потенційними покупцями», – стверджує Рябченко.
Основним доходом оператора зараз є абонплата за фіксований телефонний зв’язок, який має дедалі менший попит серед населення. Істотніший прибуток приносить мобільний зв’язок та інтернет, однак «Укртелеком» так і не зміг успішно конкурувати з іншими провайдерами цих послуг, і його приватизація нічого в цьому не змінила на краще.
Очевидно, що після реприватизації вартість «Укртелекому» має всі шанси впасти ще сильніше, і його навряд чи вдасться продати за скільки-небудь серйозну суму. До речі, це щодо питання про нинішні плани приватизації залишків державної власності. Війна та криза настільки знецінили активи, що їхній продаж може бути тільки роздаванням за копійки в «потрібні руки».
Зараз «Укртелеком» отримує доходи не у валюті, а в гривні. Цілком імовірною є ситуація, коли Фонд держмайна знову виставить націоналізований «Укртелеком» на продаж, і компанію можна буде купити за якісь «копійчані» $100 млн.
Не виключено можливість дроблення компанії після її націоналізації. Досить дохідні та привабливі мобільний та інтернет-сегменти відійдуть новому власнику, а утримання інфраструктури застарілого дротового зв’язку та проводового радіомовлення, як і буває в таких випадках, повісять на державу.
Ще цікавіше з досить несподіваними судовими рішеннями, а також із подальшою долею «Укртелекому». Той факт, що дві судові інстанції стали на бік держави, а не корпорації Ахметова, на думку багатьох спостерігачів, може свідчити про те, що «Укртелекомом» зацікавився хтось із нинішньої влади.
Крім того, є ще один цікавий нюанс. За інформацією ЗМІ, свого часу колишній голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін пролобіював схему, згідно з якою реально купівлю акцій «Укртелекому» так званим австрійським інвестором, за яким стояла СКМ, профінансували два українських державних банки.
Незадовго до переказу на рахунок Фонду держмайна частини коштів на придбання «Укртелекому» австрійська фірма ЕСУ випустила облігації на суму близько 4 млрд гривень, які викупили Ощадбанк та Укрексімбанк.
Викупити облігації в держбанків у повному обсязі реальний власник в особі СКМ так і не зміг, а можливо, і не дуже хотів. У 2015 р. СКМ вдалося відстрочити погашення боргів до кінця 2017 р. За інформацією ЗМІ, папери досі не погашено. А днями «Укртелеком» у судовому порядку отримав дозвіл не погашати 1,1 млрд грн за цими цінними паперами.
Отже, за п’ять років структури Ахметова за «Укртелеком» так і не розрахувалися. Тому як мінімум у тій сумі, у якій СКМ не розрахувався з держбанками, «Укртелеком» фактично належить державі в особі держбанків.
