Питання якості української продукції, що постачають за кордон, вийшло на високий рівень. Експерти підтверджують, що проблем справді не бракує, однак їх поступово вирішують.
У жовтні заступник міністра агропромислової політики та продовольства (МінАП) з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева критикувала експортерів меду за те, що вони продають за кордон розбавлений продукт. Тоді чиновниця просила не гратися з якістю і не ставити репутацію країни під загрозу, змішуючи якісний мед нібито з продуктами невідомого походження.
Також ішлося про те, що вже є претензії від зарубіжних споживачів. Утім, які компанії відправляють нібито неякісний мед за кордон і хто саме із зарубіжних споживачів скаржився на це, тоді не уточнили. Але, напевно, йшлося про країни Євросоюзу.
Нагадаємо, зростання експорту цього продукту, включно з країнами ЄС (туди вивозять більшу кількість меду, ніж до інших держав), за останні роки є досить відчутним. Так, за інформацією МінАП, 2016 року експортовано 57 тис. тонн продукту, за підсумками 9 місяців 2017 р. – 46 тис. тонн. Експерти оцінюють, що за підсумками 2017 р. українські підприємці експортують меду на 10% більше, ніж це було 2016-го. Тому до питань експорту якісного меду, надто до країн ЄС, потрібно ставитися дуже серйозно.
Як зазначив «i» комерційний директор, мабуть, найбільшого експортера меду за кордон, підприємства «Бартнік» Вадим Паньковський, усі ці звинувачення мають спиратися на реальні факти, а так усе скидається на статті та повідомлення з жовтої преси.
Великі компанії купують мед безпосередньо в пасічників. Цей продукт перед відправленням за кордон (включно з країнами ЄС) проходить процес гомогенізації (спеціальна технологія з метою його безпеки), щоб він не кристалізувався.
Деякі експерти також говорять, що потрібно розмежовувати такі поняття, як «безпека продукції» та «якість продукції». Щодо першого, будь-який український мед є безпечним. Щодо якості продукції, то в цьому питанні можна, звичайно, як кажуть, і посперечатися.
Як стверджує в коментарі «і» голова правління «Науково-дослідний центр незалежних експертиз «ТЕСТ» Валентин Безрукий, близько третини меду, що виробляють у нашій країні, можна вважати проблемним: «Однак потрібно розуміти, що цей продукт іде за кордон, зокрема до країн ЄС, у гомогенізованому вигляді. Тобто, по суті, у зміненому вигляді. Зовсім інша річ – продаж органічного незмінного меду, наприклад, усередині України, тобто на місці. Однак відправляти органічний, а не гомогенізований мед, не можна».
Експерт не в курсі, на чому саме ґрунтуються оцінки МінАП. «Адже й справді треба називати конкретних виробників. Якщо хтось щось порушив, то мають бути серйозні результати досліджень на руках. Справді, ми маємо говорити щодо оцінки меду чи будь-якої іншої продукції, що експортують, спираючись на два параметри – якість та безпеку. Так, якщо відправляти за кордон добрий органічний мед, не гомогенізуючи його, то ми отримаємо набагато більшу його якість за значно меншої безпеки. Водночас є такі можливі параметри відхилення від відносної норми, які встановлює держава». Це може бути, наприклад, деяке перевищення вологості. І відповідно, такий продукт не можна назвати неякісним або щобільше небезпечним. Усе перебуває в межах допустимих норм.
Президент Клубу експортерів України Євгенія Литвинова вважає, що в Україні є різні виробники меду, які, відповідно, отримують у результаті продукт різної якості: «Так, є підприємства, що випускають мед 1-го ґатунку, є – мед 3-го ґатунку. В принципі ніхто з виробників цього й не приховує. Адже справді якість виходить абсолютно різною. З іншого боку, якщо була закуплена не зовсім якісна партія меду, то це аж ніяк не означає, що це все можна зарахувати до бренда загалом. Утім, наші виробники, які відповідають за якість своєї продукції, завжди попередять під час обговорення поставок та підписання контрактів, якої якості може бути експортований товар до тих-таки країн ЄС або до інших держав».
Водночас Литвинова зауважує, що скарги на конкретного виробника чи експортера можуть лежати в площині логістики. Так, наприклад, якщо український експортер передає на якомусь етапі свою продукцію для подальшого її перевезення імпортеру, то останній може значно заощадити на доставленні товару у свою країну: «Коли, наприклад, імпортер в Україні завантажує яблука у свій контейнер, то він чудово знає, яку температуру та вологість під час перевезення цієї продукції потрібно в ньому виставляти. А цілком може бути таке (і буває часто), що імпортер заощаджує на такому перевезенні і виставляє їх нижче або вище від допустимих норм. Звичайно, продукт у такому разі псується. Однак у кожному конкретному випадку треба розбиратися індивідуально, проводити аналізи й експертизу під час навантаження та вивантаження товару».
Є в процесі пошуку винних ще один логістичний аспект. Експортер (тобто українська компанія) найчастіше хоче «вручити» товар імпортеру просто на своєму складі. І це зрозуміло – адже за подальшу долю якості та безпеки товару потім доведеться відповідати імпортеру. Дуже часто компанії – покупці українських товарів, особливо швидкопсувних, не хочуть використовувати таку схему. Імпортери української продукції хочуть зазвичай отримувати товар у нашому порту (CIF) або доставку товару за умовою FCA (продавець доставить товар, що пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця). Отже, дуже часто імпортер хоче нівелювати всі свої ризики з доставки товару (зробити його «плече» або шлях дуже коротким).
Але невже це все означає, що проблем із якістю українських товарів, що вирушають у довгий шлях до різних країн, мало або майже немає.
«Проблем із якістю українського товару (особливо продуктів харчування) не бракує. Наприклад, ви запитаєте, чи розбавляють наші виробники молочну продукцію, подібно до нібито такої ж проблеми з медом? Відповім – так. В Україні часто виробляють молочні продукти, які можна назвати фальсифікатом, і не виключено, що вони йдуть і на експорт у такому вигляді. Наприклад, у молоко додають рослинні жири (пальмову олію), а жири молочні використовують для виготовлення масла», – говорить Валентин Безрукий.
Утім, якість молочних продуктів в Україні за останні роки стала значно кращою, і саме в цьому питанні, як зазначають експерти, ЄС та інші країни світу високо цінують наші товари. Під егідою ЄС в Україні створено новітню лабораторію з контролю за якістю та безпекою наших продуктів, зокрема тих, які експортують у європейські країни.
Компанія-експортер може перевірити свою продукцію саме тут, і тоді не буде жодних сумнівів у якості та безпеці, і фактично це буде найвищою оцінкою за цими показниками, та ще й отриманою за допомогою високоточної техніки з ЄС. Проте наші експортери в плані контролю за якістю та безпекою мають «широкі права» – так, вони можуть зробити висновок за цими показниками у своїй лабораторії чи в будь-якій інший в Україні. Також якість та безпеку продукції, що експортують, можуть перевіряти вже в країні призначення, тобто на місці. У цьому сенсі в експортерів є «спокуса» для будь-яких порушень.
Тож, як зазначає Валентин Безрукий, виключати того, що в країни ЄС або в інші держави внаслідок такого вільного «пропуску» товарів не може надійти з України справді неякісна продукція, ніяк не можна.
