Третій рік поспіль в Україні діє мораторій на вивезення лісу-кругляка за кордон, і з 1 січня 2017 р. під заборону експорту потрапила і вітчизняна сосна. Як це вплинуло на всі залучені галузі? Чи стали наш ліс широко застосовувати для виготовлення продукції з більшою доданою вартістю - напівфабрикатів або навіть меблів?
За січень-квітень 2017 р. виробництво меблів в Україні зросло на 24,9% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Народний депутат України Віктор Галасюк, який завжди був затятим прихильником дії мораторію на вивезення лісу-кругляка та сосни з нашої країни, наводить таку статистику. Українські підприємства з деревообробки, меблевої та паперової промисловості у 2016 р. забезпечили понад 2,8 млрд грн податкових надходжень. А це на 19% більше, ніж у 2015 р.
«Іншим позитивом, яким ми зобов’язані саме мораторію, є збільшення інвестицій у деревообробну промисловість. Так, наприклад, обсяги імпорту верстатів для оброблення дерева у 2016 р. зросли порівняно з 2015 р. у доларовому еквіваленті у 2,5 рази», – наводить ще один приклад депутат.
Зі свого боку, експерт консалтингової компанії СМД Ukraine Ігор Гужва заявив «і», що однозначно ми можемо говорити не тільки про зростання виробництва меблів, а й про зростання кількості задіяних у цій галузі, і в галузі первинної переробки деревини: «За моїми підрахунками, за останні роки завдяки дії мораторію на вивезення лісу-кругляка та сосни в Україні в цих галузях створено понад 10 тис. нових робочих місць. Якщо все піде так далі і мораторій не скасують, то я думаю, ще за рік-півтора ми будемо свідками зростання робочих місць до 55 тис.».
Утім, за словами експерта, основна частина новостворених і заповнених вакансій припадає не на підприємства з виробництва меблів (хоча їхня кількість також зросла), а на фірми з первинної переробки лісу та виробництва продукції з ще не такою великою доданою вартістю. Ідеться про виробництво так званих піддонів, пелет та іншої продукції. Саме сюди заходять іноземні інвестори. Є приклади вкладання своїх коштів у такі підприємства шведами, данцями, німцями. Щоправда, є думка, що розпил кругляка – не більше ніж спосіб обійти мораторій.
Сума вкладень у фірми зі створення продукції з невеликою доданою вартістю оцінюються до $500 тис. Як не дивно, але таку продукцію з великим бажанням купують за кордоном, включно з розвиненими країнами. Наприклад, експерти зазначають велику зацікавленість Японії в завезенні з України дерев’яних віконних рам високої якості. Також сьогодні йдеться про попит на дерев’яні будиночки різних розмірів і метражу.
Однак у меблеву індустрію гроші йдуть набагато проблематичніше. Для цієї галузі вже необхідні багатомільйонні інвестиції або кредити. Наприклад, для закупівлі сушарки для меблів. До того ж для виробництва меблів у технологічних процесах потрібні чималі обсяги природного газу. Його вартість, звичайно, вища, ніж для підприємств тієї-таки Росії, яка на ринку меблів нині становить солідну конкуренцію українській продукції.
До того ж іноземні інвестори, які збираються вкладати свої чималі мільйони в меблеву промисловість, у підсумку обирають країни з малим інвестризиком, до яких Україна не належить. Сьогодні європейські інвестиції успішно заходять у меблеву промисловість Угорщини, Польщі, Туреччини, створюючи там чималу кількість робочих місць і нові широкі можливості для експорту.
Та попри це, приклади успішних вкладень і великих планів з розвитку меблевої промисловості в Україні від іноземних та вітчизняних капіталовкладників є, і вони солідні. Так, наприклад, бізнесмен Леонід Юрушев заявив про наміри на території індустріального парку «Житомир-Схід» побудувати меблеву фабрику із солідними обсягами виробництва, де будуть задіяні 1250 осіб.
Європейські інвестиції (€20 млн) за цей період прийшли на завод «Українські лісопилки», де було створено 150 нових робочих місць. Там активно працюють фіни та шведи, підключаються й українські інвестори. У планах розширення обсягів виробництва, створення меблевих цехів.
Однак є керівники підприємств, куди також зайшли іноземні інвестори з великими грошима, які скаржаться на своє життя та діяльність. Так, у коментарі кореспонденту «і» директор Радивилівської меблевої фабрики Микола Федун поскаржився на великі труднощі, пов’язані зі збутом своєї продукції всередині країни: «У людей немає грошей для придбання наших меблів. Так, вона високої якості й подобається покупцям, але вони неплатоспроможні».
І взагалі, від керівника повіяло якимось великим песимізмом. Хоча він, можливо, забув додати, що продукція його підприємства має підвищений попит у Європі, а на заводі працевлаштовано сотні людей. Останнє для такого регіону, як Рівненська область, є важливим чинником.
Однак Ігор Гужва залишається відданим оптимістом: «Наші навіть малі підприємства з виробництва меблів з успіхом виходять на західні ринки, і продукцію там розкуповують. Не можна на всі ці речі дивитися тільки під якимось одним кутом – позитиву дуже багато. Я думаю, що чимало нових підприємств із виробництва меблів незабаром буде створено в межах Сумського індустріального парку. Там сотні сумчан зможуть працевлаштуватися. А скільки нових робочих місць у цій індустрії створено в західних областях України».
Щоправда, є зворотний бік медалі: через мораторій лісові господарства, що раніше самостійно заготовляли й експортували ліс, втратили значну частину свого доходу та, відповідно, змушені були скоротити кількість своїх працівників.
Також деякі невеликі компанії, що заготовляли пиломатеріали, зупинили свою роботу через брак лісу. Як не дивно, після введення мораторію на експорт лісу багато переробників стали відчувати великі проблеми з деревиною, що мало б бути навпаки. Такі самі проблеми з’явилися в меблевих виробництв.
Експорт продукції деревообробки в основному зростає. За даними Державної фіскальної служби, експорт оброблених пиломатеріалів у 2016 р. в грошовому вираженні склав $394 млн (у 2015 р. – $362 млн). А з січня по червень 2017 р. цей показник склав $209 млн, що свідчить про добру тенденцію зростання. Вивезення дерев’яних листів у 2015 р. було на $99,2 млн, у 2016 р. – на суму $135 млн. За половину 2017 року цей показник склав $82,3 млн. Щодо деревного вугілля така картина: у 2015 р. – $37,5 млн, у 2016 р. – $47,8 млн, за половину 2017 р. – уже $31,67 млн.
У січні-квітні 2017 р. ми загалом збільшили експорт маси з дерева порівняно з аналогічним періодом 2016 р. аж на 295%. Водночас за цей період на 21,9% знизилися обсяги експорту паперу та картону.
Однак брак деревини для наших переробників залишається великою проблемою.
Ігор Гужва пов’язує таке, по-перше, з тим, що деревину все-таки вивозять «обхідними» шляхами за кордон (можливо, саме тому ми маємо таке колосальне загальне збільшення обсягів експорту), однак вже під маркою, наприклад, дров або ще чогось. А по-друге, на думку експерта, стало справді складно купувати сировину через аукціони або через укладання прямих договорів.
«Цю проблему, як ми всі сподіваємося, допоможе вирішити новий законопроект щодо ринку деревини, який ще тільки розробляють. Він і буде закріплювати всі правила проходження лісу від заготівельників і до торговців на складах. В електронному вигляді буде видно, хто та скільки лісу заготовив, продав, куди він надійшов, хто купив тощо», – зазначає експерт.
Крім того, меблеві виробництва вже не один рік борються за зниження мита на закордонне обладнання. Це допомогло б значно знизити витрати цього виробництва.
Автор: Антон Горохов
