Дещо про "Малоросію". Як на мене, це рішення Кремля (а у мене немає жодних сумнівів, що ніякий Захарченко нічого подібного вигадати не міг) має низку причин та вимірів.
1. Адміністративний. Необхідність об’єднати два окупаційних анклави виникла давно. Власне, “республіки з трьох літер” першочергово створювалися для короткого терміну використання. Потім всі вони (і не дві – а значно більше) мали об’єднатися в одну “державу”. Карикатурні “вожді” на кшталт Захарченка теж не мали “правити” три роки. Реальність підкорегувала плани і у окремих республіках із прив’язкою до українських областей більше немає потреби. Водночас, вирішення технічного адміністративного питання в Москві вирішили використати як інформаційний привід.
2. Управлінський. Очевидно, ми маємо справу із технічною заміною правлячих еліт. Мабуть, скоро всі справи у “Малоросії” вже офіційно переберуть на себе “десантники” з Росії у вигляді “господарників” з російських регіонів. Їх можуть доповнити кілька відомих регіоналів-втікачів.
3. Ідеологічний. Очевидно, Росія починає нову ідеологічну гру, смисл якої полягає у створенні “іншої України” – дружньої для Росії. За три роки вони збагнули: вести війну проти України під відвертими українофобськими гаслами собі дорожче. Вигідніше проголосити ціллю створення “іншої України”. Звісно, суверенної, але дружньої по відношенню до Росії. Якщо це так – слід очікувати на “шараварщину” в Донецьку і Луганську. З бандурами, віночками та вусами Шевченка. Росія, очевидно, буде зараз активно просувати нео-малоросійство як ідеологію. Я би навіть не виключав появи “Малоросійських націоналістів”.
4. Політичний. По суті, “декларація Захарченка” – це дзеркальне відображення “мирних планів” української влади. Мовляв, ми за реінтеграцію. Але України до нас – до Малоросії. Очевидно, це спроба перехоплення ініціативи і демонстрації “готовності домовлятися”. Крім того, це виголошення формальних претензій на всю територію України. Так само як офіційна українська влада ствреджує, що поверне всі території “як тільки в Росії буде криза”, так само і “малороси” оголошують про перспективи “повернення Києва”.
5. Символічний. Цікаво, що 2014 року в Росії чітко розмежовували “Новороссію” та “Малоросію” із центром у Києві. Обидві були об’єктом зазіхань, але цілком автономними. Очевидно, проголошуючи “Малоросію” в Донецьку, вони “здобувають символічну перемогу” та символічно повертають усю Україну. Просто “культурний центр” Малоросії – Київ ще “чекає на звільнення”.
