Звіт громадських організацій виявився єдиним документом про реалізацію державою антикорупційної політики в 2016 році.
Про це заявила Лілія Баран, менеджер програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”
Метою звіту було запропонувати громадськості опис реального стану і ходу антикорупційної реформи, а також запропонувати конкретні рекомендації щодо її удосконалення. Планувалося також, що звіт буде альтернативним до Національного доповіді щодо реалізації основ антикорупційної політики.
Однак оскільки держава вже другий рік поспіль взагалі не дає офіційної оцінки своєї антикорупційної роботі, тому громадський “аудит” виявився єдиною комплексною внутрішньою оцінкою ралізаціі антикорупційної державної стратегії.
Звичайно, навіть найбільш кваліфікований експертний аналіз не замінить систематичної державної політики. Більше того, сьогодні ця систематичність повинна поширитися і на публічну політику, де можна максимально ефективно врахувати погляди всіх причетних до реформи, – чиновників, громадськості, аналітиків. В результаті такої комплексної спільної роботи повинен з’явитися єдиний стратегічний план розвитку громадських інтересів в сфері боротьби з корупцією.
Основним висновком звіту є те, що за останні роки держава так і не створила комплексної системи запобігання корупції. Дії влади були неузгодженими і хаотичними. І ця неузгодженість починається з самого фундаменту – стратегічних документів.
Через те, що ці документи створювалися інтуїтивно, без попередніх фундаментальних досліджень, вони базуються переважно на популізмі, а не на серйозному аналізі ситуації.
Експерти прийшли до висновку, що Програма діяльності уряду не в повній мірі узгоджується з Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки та Державною програмою щодо її реалізації. План пріоритетних дій уряду на 2016 рік взагалі не враховує більшості положень цих документів, а також не містить жодної власної антикорупційної ініціативи.
З антикорупційних заходів, які Кабмін все ж планував здійснити, не була виконана навіть половина (зокрема, це стосується функціонування НАПК, виявлення, розшук і управління активами, отриманими від корупційних дій; початку роботи Державного бюро розслідувань).
Коаліційна угода з точки зору антикорупційних ініціатив експерти визначили як “якісний стратегічний документ”, але від реальності далекий і він. Очевидно, саме тому з п’яти найважливіших антикорупційних зобов’язань, зазначених в коаліційній угоді, парламент вчасно і якісно реалізував лише одне – прийняв закон, покликаний забезпечити прозорість фінансування політичних партій та виборчих компаній. В цілому ж з 30 законів, які Верховна Рада повинна прийняти, прийняті лише 17.
