День памяти и примирения: в Сети набирает популярность сильное музыкальное видео

Мій дід по батькові – поліг в серпні 1944 року в селі Леушени в Молдові, майже під румунським кордоном.. Місце поховання знайшов батько десь в 1975 році, дуже довго шукали.. Дід по матері – теж воював, помер в 1972 році.. Були дуже пораненими ноги, кожного року пізньої осені розпочинали відкриватися та гноїтися рани на ногах..Солодкуватий запах гнилої людської плоті – ніколи не забуду..Мені хлопчакові було дивним те, що його ногам було холодно навіть в спеку, одягав теплі штани.. Говорив мені – “Пройде ще з десяток років, і нікого, хто був в окопах – серед живих вже не залишиться”..
Просто тихо сьогодні потрібно згадати своїх полеглих в тій страшній війні, поставити свічку в церкві.. Не потрібно влаштовувати сварок, шабашів та танців на кістках полеглих..
Про теперішніх молодих ветеранів , котрі захищають нашу країну від російського окупанта – треба піклуватися, та дякувати їм.. Та про дарування Перемоги Україні та ЗСУ просити Всевишнього..