Засновники незалежності та будівничі державності української припустилися серйозного ідеологічного промаху, зробивши головну ставку на українізацію країни замість декомунізації, пише шеф-редактор "Обозревателя" Орест Сохар.
Зараз уже все адекватні люди зрозуміли, що патріотизм не має мови, і поборники сильної та незалежної від РФ України розмовляють – зокрема – російською. Тоді як реальною бідою України є залишки більшовицької ментальності. Саме через тяжіння до комуністичної утопії вербують московські спецслужби всіляких “активістів” так званих народних республік і прихильників “путінського миру”.
Даремно ідеологи “шароварщини” вважали, що “згинуть наші вороги, як роса на сонці”: як свідчить дослідження “Рейтингу”,
– Серед молоді колінопреклоніння перед Леніним не набагато менше, ніж у брежнєвських бабусь;
– Також громадяни з вищою освітою хочуть бачити цього ідола на постаментах;
– Західна Україна не така вже й декомунізована, як хотілося б думати; про схід – узагалі не йдеться. Путіну досить повісити на лобі свій партквиток, і на нього молитимуться адепти церкви Вічно живого Леніна.
Тому:
– Декомунізація – це основне завдання держави, інакше ментальності нації не санувати;
– Комуністичне мислення, як зараза, саме не виводиться, а вражає наступні покоління;
– Ідеологічну аферу Рабиновича-Мураєва “за життя” коректніше було б назвати нео-комуняками. Опозиційний блок – теж має декламувати короткий курс ВКП (б), щоб не розчаровувати своїх вірних.
