Європейський ринок агропродукції відкриється для наших трейдерів після того, як вони закріпляться в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Українські аграрії вже давно поглядають у бік “безрозмірних” китайського та індійського ринків. І недарма. У коротко- та середньостроковій перспективі стратегічними напрямками для експорту нашої агропродукції будуть Китай, Індія, Малайзія, Індонезія та інші азіатські країни, повідомила заступник міністра аграрної політики і продовольства України з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева.
“Я не прихильник першочерговості постачання нашої продукції до Європи. Треба закріплюватися на тих ринках, де ми можемо продати свій товар з великим успіхом”, – пояснила вона.
Спочатку Азія, потім – Європа
За словами заступника міністра, Азія зараз – стратегічний напрям для України. За 9 місяців 2016 р. найбільша частка вітчизняного експорту продукції АПК припала саме на країни Азії – 45,8% ($4,82 млрд). ЄС опинився на другому місці із загальною часткою 28,4% ($2,99 млрд). Перспективний ринок Африки завершує трійку лідерів з показником у 14,8% ($1,55 млрд).
Для порівняння: до країн СНД тепер відвантажується не більш ніж 8% від загального обсягу експортної аграрної продукції (на $837 млн за 9 місяців 2016 р.).
Президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко взагалі вважає, що українська агропродукція зможе завоювати Європу тільки після скасування дотування тамтешніх фермерів.
“Ніколи європейський фермер не зможе конкурувати з такими великими агрохолдингами, які є в Україні. І рано чи пізно ці дотації скасують, на них уже припадає майже 40% витрат європейського бюджету”, – зазначив Козаченко.
А до цього, за його словами, треба робити ставку на інший великий платоспроможний ринок, хоч він і значно далі – Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
Східні тонкощі
Основу українського аграрного експорту складають зернові та олійні культури. І азіатський напрямок – не виняток. Так, у Китай великі агрохолдинги продають кукурудзу, олію та ячмінь, в Індію – кукурудзу та пшеницю. До кожної з цих країн за 9 місяців нинішнього року відправлено товару приблизно на $800 млн.
У МЕРТ вважають, що торгівля з Китаєм є стратегічно важливим напрямом для нас. За результатами 2015 року ця країна посіла друге місце за обсягом товарообігу з Україною ($6,17 млрд). І перше місце серед країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Однак, за словами Ольги Трофімцевої, українському бізнесу треба розширювати асортимент продукції, що постачається, бо в азіатських країнах часто навіть не знають, що може запропонувати Україна.
Наприклад, в Індію дуже перспективно постачати бобові культури, які є основою раціону більшості місцевого населення. А в Китай – пшеницю, ріпак, сорго, яблука та інші фрукти.
За словами начальника відділу карантину рослин департаменту фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби Вадима Чайковського, Україна вже видає фітосанітарний сертифікат міжнародного зразка. Однак кожна країна має право захищатися від проникнення на її територію шкідливих організмів, що можуть завдати економічної шкоди (пилок та насіння рослин, жуки тощо).
Тож, щоб потрапити на ринок Китаю з кожним новим видом продукції, треба пройти складний шлях перевірок та узгоджень, перш ніж буде отриманий відповідний дозвіл.
“Зараз, наприклад, закінчуємо узгодження щодо соняшникового шроту, і до кінця року відкриємо цьому товару шлях до Китаю. Також робота ведеться щодо пшениці, ріпаку, бурякового жому, соєвого шроту”, – розповів Чайковський.
За його словами, дуже перспективним видається постачання на ринки Азіатсько-Тихоокеанського регіону наших овочів і фруктів, бо ціни там вищі, ніж у Росії, куди раніше експортувалася майже вся українська плодоовочева продукція.
“Ми чекаємо комісію з черешні, готові фітосанітарні аналізи яблук, і для них уже відкрили Індонезію. Допрацьовується вишня, лохина, інші види плодів”, – говорить Вадим Чайковський.
Однак відкриття нових ринків загрожує новими проблемами. Голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа навіть звернувся до експортерів і представників фумігаційних компаній з проханням дотримуватися технологій процесу фумігації партій зерна.
“Останнім часом надходять повідомлення через неефективно проведену фумігацію та виявлення в експортних партіях пшениці українського походження ентомологічних організмів у живому стані”, – повідомляють у Держпродспоживслужбі.
За даними Вадима Чайковського, Україна у 2016 р. поставила рекорд за кількістю отриманих так званих нотифікаційних повідомлень.
І якщо експортери не стануть упроваджувати ефективний контроль ще на етапі формування товарної партії, наприклад зерна, а фермери – використовуватимуть несертифікований посівний матеріал та економити на якісних засобах захисту рослин, то Україна може втратити насилу відкриті ринки.
Органічна альтернатива
Крім зернових та олійних культур, Україна постачає в Азію товари з більшою доданою вартістю. Наприклад, згущене молоко та вершки, борошно та крохмаль, яйця, прянощі, горіхи, алкогольні напої, цукор та хлібобулочні вироби.
За словами Ольги Трофімцевої, поки що обсяги невеликі: у межах $5-50 млн з кожної позиції.
“Найперспективнішим є постачання органічної продукції до таких багатих регіонів, як Гонконг, Сінгапур, Японія, Південна Корея”, – говорить заступник міністра агрополітики.
За оцінками аграрного відомства, експортний потенціал цього сектора оцінюється в $100 млн. Це можуть бути фрукти-овочі, м’ясо-молочна продукція, хліб та крупи, дитяче харчування, рослини для фармацевтики, мед, соки, джеми, сиропи та рослинні олії.
Голова асоціації “Укрсадпром” Дмитро Крошка зазначає, що це саме доля дрібних фермерів, із садами на 20-30 гектарів. Однак для постачання за кордон їм доведеться пройти всі кола сертифікації своєї продукції, а для формування товарних партій, можливо, китайці переходять на кооперацію між собою.
Усього в Україні нині налічується понад 300 виробників органічної продукції, яку виробляють на 400 тис. га (1% усієї оброблюваної землі).
