Я тут таке згадала в контексті реформи шкільної освіти і боротьби з сексизмом.
Оці майстерні для хлопчиків, в дверях яких усі вони зникали один раз на тиждень на урок трудового навчання, – це була якась суцільна і дуже інтригуюча таємниця. Я там була лиш один раз. А що дівчатам там робити? Пр це запитує на строрінці в facebook Iuliia Bankova.
Хлопчики йшли ліворуч і одягали сині халати. Я знаю, що вони там робили – тесали, пиляли, різьбили, кували..
Дівчатка йшли праворуч і одягали фартушок і хустину (КАРЛ!!) на кожен такий урок. Я вже не пригадую, чи знижували за відсутність форми оцінку, але на кухню точно не пускали. І отак з 5 класу я знала, що місце жінки – на кухні або за швейною машинкою. І ніхто ніколи не дав спробувати себе у різьблярстві. А мене з дитинства шалено приваблюває запах тирси))
В зошиті було записано: на суботу принести – 3 картоплини, 200 грамів ковбаси, 3 яйця, скатертину. Це нас вчили робити олів’є. Кожна приносила щось з дому і потім разом готували. А тоді приходили хлопці, і, звісно, ми їх годували.
А як інакше?
Тепер я сиджу і думаю, що це не просто змарнований час, бо мій тато навчив мене готувати прекрасний плов (тесати він теж вміє), це шкода. Ті розділені уроки праці були якимись такими засадничо неправильними життєвими дороговказами.
