Інженери з Техаського університету в Остіні виявили фундаментальні обмеження, що не дозволяють створити пристрої, які роблять повністю невидимими великі об'єкти.
Чим більше розмір тіла, тим складніше приховати його від світла, що складається з хвиль різної довжини. Обійти цю перешкоду можна за допомогою додаткових джерел живлення.
Вчені встановили межі смуги пропускання електромагнітних плащів для об’єктів різних розмірів і складу, а також визначили оптимальну продуктивність маскуючих пристроїв.
Плащі зроблені з метаматеріалів і композиційних матеріалів, чиї властивості визначаються не особливостями складових їх речовин, а періодичною структурою. В результаті плащі особливим чином контролюють поширення набігаючих на них електромагнітних хвиль, роблячи об’єкт невидимим або прозорим.
Дослідники вивчили межі працездатності пасивних метаматеріалів, які не мають зовнішнього джерела живлення.
За словами вчених, оцінка пропускної здатності і впливу на неї розмірів замаскованого предмета повинна допомогти оцінити потенціал електромагнітних плащів для антен зв’язку, біомедичних пристроїв і військових радарів.
Результати дослідження показали, що продуктивність пристроїв невидимості визначається співвідношенням розмірів об’єкта і довжини хвилі падаючого на нього світла.
Це означає, що пасивні метаматеріали не можуть зробити танк, літак або людину невидимими для людського ока.
Проте вчені вважають, що можна добитися подібного ефекту, використовуючи активне маскування, тобто підключаючи електромагнітні плащі до зовнішнього джерела енергії.
