Девід Крамер, колишній заступник держсекретаря США і президент Freedom House, а нині один з директорів Інституту Маккейна, став нашим однодумцем і впливовим союзником.
Разом з Viktor Halasiuk мав у Вашингтоні ще одну чудову зустріч з David J. Kramer, колишнім заступником держсекретаря США і президентом Freedom House, а нині одним із директорів Інституту Маккейна. Це людина-легенда, яка досі є провідним експертом з міжнародних питань, глибоко інтегрованим у зовнішньополітичний істеблішмент США. Зокрема, має великий вплив на Сенатський комітет із закордонних справ.
Мав ще одну можливість детально викласти нашу позицію щодо актуальних для України зовнішньополітичних питань перед високопоставленим експертом, який виявився нашим цілковитим однодумцем.
Зокрема, обговорили питання й порозумілися щодо такого:
– неприпустимості реалізації так званих Мінських угод, які є путінською пасткою для України;
– необхідності для Заходу припинити ганебну політику умиротворення агресора (Росії) та перейти до його всебічного стримування та ізоляції;
– важливості продовження, розширення та поглиблення санкцій проти Росії, особливо більш жорстких економічних санкцій;
– необхідності надання Україні масштабної військової допомоги, у тому числі сучасної летальної зброї, і визначальної ролі Будапештського меморандуму як ідеальної міжнародно-правової бази для такої допомоги;
– потреби відновлення Женевського формату переговорів (замість провальних нормандського та мінського) за участю України, США, ЄС і Росії та його розширення за рахунок ще одного підписанта Будапештського меморандуму – Великобританії, а також наших сусідів – Польщі та Туреччини;
– важливості прийняття Заходом стратегічного політичного рішення щодо майбутнього України як невід’ємної складової західної (євроатлантичної) цивілізації та виділення масштабних ресурсів – військових, фінансових, економічних, технологічних і гуманітарних – під повноцінну європейську інтеграцію України;
– і, нарешті, необхідності виграти в Росії нову (другу) холодну війну з метою її остаточної пацифікації та демократизації, як це було зроблено з Німеччиною та Японією після Другої світової війни.
Отож пощастило знайти ще одного нашого друга, однодумця та впливового союзника.
