Суд у Гаазі, зброя, знайдена в шахтах на Донбасі, ситуація в анексованому Криму, день народження Тараса Шевченка, - все це активно обговорювали в соціальних мережах минулого тижня. Крім того, не оминули й черговий крок до такого очікуваного українцями «безвізу».
Україна подала позов до Міжнародного суду ООН у Гаазі з наміром притягнути керівництво РФ до відповідальності за вчинення «актів тероризму та дискримінації протягом її агресії проти України». У соціальних мережах активно обговорювали, якими є перспективи цієї справи, чи зміниться щось для України за її результатами і чи визнає Росія можливий вирок.
Політичний оглядач Олег Пономар написав про це так: «…на найближчі років десять слова “Гаага” та “Росія” стануть абсолютними синонімами, і всім у світі треба звикати до того, що:
Говоримо Гаага — маємо на увазі Росія.
Говоримо Росія — маємо на увазі Гаага.
Гаага фаталь».
Журналіст Роман ЦИМБАЛЮК звернув увагу на те, що в Росії слабо висвітлюють судове засідання, тимчасом як фінансування та «професіоналізм» дозволяють майже з будь-якої новини зробити пропагандистський фейк:
«У РосЗМІ суд у Гаазі висвітлюють дуже й дуже слабо, хоча, здавалося б, якщо справа «Україна проти Росії» є вигаданою, то чому б на цьому не побудувати викривальну кампанію. Але ж ні, говорять про блокаду, а в ефірі з’явилися люди, які пропонують створити коаліцію країн, що мають територіальні претензії до України. По суті, Кремль намагається не помічати Гаагу, як колись не помічав голландське розслідування щодо Боїнга. Обмежуються старими формулюваннями: «немає жодних доказів» і «Захід нас не любить», тому рішення буде «неправильним та заангажованим». Тим більше Росія давно підстрахувалася, оголосивши рішення міжнародних інстанцій для себе необов’язковими до виконання».
Крім того, у соціальних мережах знущалися над заявою представника делегації Російської Федерації Іллі Рогачова на слуханнях у Міжнародному суді ООН у Гаазі про те, що бойовики нібито самі знайшли зброю в шахтах на Донбасі.
«Не поспішайте сміятися над росіянами, які розповіли, що “зброя зберігалася в шахтах, а ополченці її просто знайшли”. Вони не збрехали. Просто слово “Шахти” тут треба читати з великої літери. Це місто в Ростовській області, недалеко від кордону. Тож росіяни не збрехали. Зброю бойовики отримували з Шахт», — написав Денис Казанський.
Ще одна важлива новина, яку не могли оминути експерти блогосфери, – це те, що минулого тижня комітет Європарламенту схвалив безвізовий режим для України. І хоча це ще не фінал епопеї, однак дуже важливий крок для всієї країни.
«У просуванні по безвізу є один по-справжньому позитивний момент. І він не в тому, що ви легко та просто поїдете в Європу. Не поїдете, якщо не їздили. Позитивний момент полягає в тому, що безвіз дають країні, яка більш-менш своїх громадян контролює. Якби інтеграція до складу України самокерованих Дір разом з їхніми норотними міліціями, піпіфаксовими пачпортами, моторилами та напідвалами й іншою говиндою мала (в очах європейських чиновників) хоч якийсь шанс відбутися, – хр*н би нам дали, а не безвіз.
Якщо є зрушення, отже, мизамірскій план більше не вважається в Європі основним. Я взагалі не вірив, що безвіз дадуть. І досі не вірю, до речі. І не тому що корупція, нацисти, небезпека й інша маячня, яку в газетах пишуть. А тому що, якщо в ЄС говорять, що “Мінським домовленостям альтернативи немає”, то безвіз нам не належить. Тому що єврокомісари в курсі, що там за людожерські дриспубліки Москва створює, і в курсі, який паспорт у дитини Мотороли.
А якщо безвіз дають, то альтернатива мінським є, і вона вже накреслена, хоча в цьому ніхто не зізнається. І навіть закріплюючи на даху ДОДА український прапор, наші солдати будуть на камеру повторювати, що “Україна дотримується взятих на себе зобов’язань і дотримуватиметься й надалі”. До самої Успінки дотримуватиметься, а якщо треба, то й до Ростова, зрозумів, сука? І коли наші танки – ми тебе прилепін, зрозумів? От у цьому світлі безвіз – дуже важливий знак. Тому що альтернатива тепер є. Хоча її й немає», — пише на facebook Антон Швець.
«На фінішній прямій до безвізу. Комітет Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ (LIBE) остаточно затвердив проект законодавчої резолюції про внесення України до переліку третіх країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги. От, якщо чесно, то раніше я чекав на безвіз, як на видатну подію в історії моєї держави. Це ж не просто бюрократичний реверанс. Це визнання моєї країни адекватною європейською державою. Але за останні кілька місяців мої пріоритети змінилися. Тепер я дуже хочу подивитися в очі тим, хто кричав «Вам нікагда безвіз нє дадут. Патамушта Ахмєтов нє сідіт, Ліпєцк, Парашенка прєдатєль, таріфи, будєт трєтій майдан, всє будітє бєжать із страни», — отмечает Денис Пятигорець.
9 березня в Україні відзначали день народження Тараса Шевченка. У соціальних мережах ділилися знімками пам’ятника Кобзаря в Криму та на Донбасі, бо люди, незважаючи на заборони, несли квіти:
Фото пам’ятника в Луганську опубліковано на сторінці «Баба і кіт» на facebook.
Крім того, ажіотаж викликав пост на сторінці відомого блогера Олексія Голобуцького у Facebook. Він пояснив, чому ім’я Юрія Гагаріна невдовзі забудуть, тоді як ім’я Тараса Шевченка гримітиме у віках: «Сьогодні день народження Тараса Шевченка та Юрія Гагаріна. Пам’ятаю, років тридцять тому вчителька в блатний київській школі розповідала нам, десятирічним дітям, що років через 20-30 ім’я першого радянського космонавта гримітиме всюди, а Шевченка знатимуть тільки фахівці. Минуло тридцять років. Шевченко з кожним десятиліттям набуває нових смислів і значень, а Гагаріна вже майже не знає покоління 21 століття. Тільки фахівці та люди 30+».
Популярним минулого тижня був пост відомого блогера з ніком «Злий одесит», який описав ситуацію в анексованому Криму: «Ви здивуєтеся, але в сонячному та квітучому під дбайливим наглядом “рідної гавані” півострові Крим відбуваються досить дисонуючі явища, а саме – зростання негативних складових у житті кримчан. І ці негативні складові створюють депресивне тло в суспільстві. Що цікаво, цій тематиці в Криму приділяють певну увагу, й аналітичний відділ видавничого дому «Аргументы недели» опублікував дослідження соціальної напруженості муніципальних утворень республіки… кхм-кхм, ну, в минулому республіки, адже віднедавна окупанти вважають її банальним суб’єктом (районом) і не більше.
А позаяк ця інформація досі не набула популярності в російських ЗМІ, і тим більше про неї не говорили, не говорять і навряд чи говоритимуть на федеральних каналах, упевнений, увагу їй приділити треба.
Найперше зазначу, що найдепресивніші міста Криму – це Феодосія (3-тє місце), Джанкой (2-ге місце) та Керч (Золото!). У процесі дослідження використано 25 критеріїв, за якими й виводився рівень соціальної напруженості – депресивності…
…Власне, ефект пахощів і процвітання в “рідній говані”, що називається, перед очима! Захоплений півострів, який колись був курортом, скочується до рівня середньостатистичного російського депресивного дна. І ці цифри дуже добре демонструють цю тенденцію. Тож поки «Аргументы недели» не назвали екстремістською організацією і там не почались обшуки, із супутнім блокуванням ресурсу, – заходьте, читайте. Особливо корисно – росіянам, щоб укотре переконалися, що все, до чого торкається “русскій мір”, перетворюється на тлін і сморід», — пише на сторінці в соцмережі блогер.