Москва лякає не тільки ядерною зброєю, а й зростанням військових витрат. З проєкту бюджету, «злитого» в мережу, ймовірно, навмисне «для полякати», випливає, що у 2025 році намічається зростання на 25% військових витрат, які сягнуть небачених 40% видатків бюджету, а у 2026-2027 роках настане стабілізація. Загалом, на найближчі три роки заплановано бюджет війни.
Таким чином, щонайменше найближчі три роки Москва явно має намір воювати, про що сигналізує, можна сказати, загрожує своїми бюджетними видатками. І воювати Кремль має намір з Україною, якщо тільки наша війна не переросте у пряме зіткнення Росії із Заходом та НАТО, що Україні було б лише на руку, оскільки у Москви одразу з’явилася б безліч проблем, і вона послабила б тиск на Україну.
Але в Москві майже впевнені, що боягузливий Захід викручуватиметься в будь-яку позу, аби тільки уникнути зіткнення. Навіть зальоти російських ракет і дронів у повітряний простір країн НАТО, стрілянина хрестоматійного «російського військового корабля» по рибальському судну члена НАТО Норвегії, постійні провокації російських кораблів і літаків у водному та повітряному просторі країн НАТО, погрози в космосі та інше ніяк , відповісти «як належить».
Саме цим, мабуть, пояснюється той факт, що суттєве зростання військових витрат, якщо вірити інформації про бюджет Росії, намічене лише на 2025 рік, а в 2026-2027 роках намічається стабілізація. Очевидно, у Москві впевнені, Захід всіляко уникатиме конфлікту і намагатиметься домовитися з Кремлем, природно, за рахунок України та поділу її території. У Москві майже впевнені, що різкого зростання військового виробництва та збільшення збройних сил у пар-трійку років у країнах НАТО не буде, а до 2030-2035 років, коли на Заході хочуть «посилити та поглибити» оборону, треба ще дожити.
З тієї ж причини навряд чи Москві слід побоюватися того, що Захід у найближчому майбутньому зможе радикально озброїти Україну, про що базікають західні політикани, включаючи Трампа, оскільки озброювати особливо нема чим. Розгорнути воєнпром за два з половиною роки війни Захід так і не спромігся, і за його темпами та обсягами Захід поки сильно відстає від Росії, тим більше, з урахуванням допомоги Москві з боку Китаю, Північної Кореї та Ірану. Старі запаси озброєнь на Заході добігають кінця, принаймні, якщо вірити західній інформації. Не кажучи вже про дорожнечу західних озброєнь порівняно з їхніми російськими аналогами, навіть якщо ці аналоги не повністю відповідають технічному рівню.
Саме тому, мабуть, після 2025 року Москва поки що не має наміру різко збільшувати військові витрати, розігріваючи і без того перегріту економіку та провокуючи зростання економічних проблем, про які нещодавно попередив російський Центробанк. До того ж світові ціни на нафту падають, і в Москві до цього системно готуються.
Але якщо збільшити військові витрати раптом знадобиться, то керівництво російського економічного блоку на чолі з головою Центробанку відомою Ельвірою Набіуліною отримають вказівку «щось придумати». І можна не сумніватися, що вони «щось придумають», оскільки високий професіоналізм економічного блоку країни-агресора визнають навіть на Заході, про що докладно йшлося в публікаціях « Буйний розквіт економіки агресора під «благодійним» впливом західних санкцій » та « Убивчі «санкції Заходу призвели до зростання добробуту в країні-агресорі ».
Інформацію про проект бюджету агресора на три роки вперше озвучило агентство Bloomberg у публікації “Russia Keeps the Money Rolling in Putin’s War in Ukraine ” або “Росія продовжує фінансувати війну Путіна в Україні”.
Ця інформація демонстративно з’явилася напередодні Генасамблеї ООН, перед поїздкою Зеленського до Вашингтона та його зустрічами з низкою світових лідерів, напередодні ухваленого рішення про удари західною зброєю по об’єктах у глибині Росії, яке рішення на момент написання цих рядків прийнято так і не було, перед одночасно із розрахованими на боягузливу західну публіку заявами про зміни ядерної доктрини тощо. Очевидно, «злив» у медіа проекту бюджету був далеко не випадковим.
Як зазначає видання, проект бюджету передбачає витрати на оборону на рівні 6,2% ВВП наступного року, і передбачається лише невелике падіння оборонних бюджетів на 2026 та 2027 роки.
Оскільки планується зберегти витрати на оборону на історично високому рівні в 2025 році, а наступні два роки очікує лише незначне зниження, очевидно, що закінчувати війну в Москві не мають наміру.
Згідно з проектом трирічного бюджету, з яким ознайомилося агентство Bloomberg News, Москва має намір збільшити витрати на оборону до 13,2 трильйона рублів (142 мільярди доларів) у 2025 році з 10,4 трильйона рублів, запланованих на цей рік, що становитиме 6,2%. ВВП. Військові витрати планується скоротити до 5,6% ВВП у 2026 році та 5,1% у 2027 році, згідно з розрахунками Bloomberg, заснованих на даних проекту.
За прогнозами, у 2025 році витрати на національну оборону та внутрішню безпеку становитимуть близько 40% від загального обсягу бюджетних асигнувань Росії, оскільки Путін продовжує переводити економіку на військові рейки. Це більше, ніж сукупні асигнування на освіту, охорону здоров’я, соціальну політику та національну економіку.
Проект, ймовірно, незабаром буде подано на розгляд російського парламенту. Секретні витрати на засекречені або невстановлені статті, деякі з яких можуть бути включені до інших розділів, за прогнозами, зростуть до 12,9 трильйона рублів у 2025 році з спочатку запланованих 11,1 трильйона цього року, залишаючись на рівні близько 30% від загальних видатків бюджету.
Водночас проекти документів показують, що уряд розраховує скоротити дефіцит бюджету наступного року до 0,5% ВВП. Це ґрунтується на прогнозах збільшення нафтогазових доходів, а саме від запровадження більш прогресивного прибуткового податку та очікуваного зростання надходжень від податку на додану вартість, а також акцизів та імпортних мит.
Згідно з більш ранніми прогнозами, у 2025 році особисті та корпоративні податки принесуть ще 2,6 трильйона рублів.
Проте, передбачуваний дефіцит бюджету може бути оптимістичним, виходячи з переглянутого урядом прогнозу цього року.
Передбачається, що дефіцит бюджету на 2024 рік становитиме 1,7% ВВП, що на 0,6 процентного пункту більше, ніж у поправках, підготовлених у червні.
Цікаві коментарі до проекту російського бюджету дає економіст Олексій Кущ:
« Згідно з попереднім трирічним бюджетним планом РФ, пік військових російських витрат мав прийти на поточний рік – 120 млрд дол або понад 5% ВВП.
Але тепер Росія сформувала новий трирічний план і пік військових витрат має сформуватися вже наступного року: 13200000000000 рублів (6,2% ВВП) або близько 145 млрд дол.
Нинішнього року буде 120 млрд. дол.
2026 року різкого зниження не буде – 5,6% ВВП, майже як зараз.
2027-го – 5,1%. За рахунок зростання ВВП РФ в абсолютних цифрах військовий бюджет складе ті самі 120 млрд дол.
Структура військового бюджету 2025-го буде наступною: приблизно 60 млрд дол на грошове забезпечення особового складу та ще стільки ж – на озброєння та боєприпаси.
Мета РФ – сформувати на окупованій території України у 2025 році військове угруповання чисельністю до 1 млн осіб.
Судячи з усього, після досягнення цієї чисельності, контрактне наймання буде здійснюватися для заміни вибулих та звільнення першої хвилі мобілізації осені 2022 року.
Зростання чисельності угруповання, швидше за все, не буде.
Тобто пік військового тиску Росія планує на 2025 рік із збереженням цієї пікової напруги протягом періоду 2026-2027 років.
Три роки пікового тиску, якщо не буде знайдено формату завершення війни.
Зрозуміло, що це лише плани, і можна лише гіпотетично оцінювати їх реальність.
Теоретично РФ може нарощувати військовий бюджет до 10% ВВП.
З сектором внутрішньої безпеки (поліція тощо) бюджет збільшиться на 3,5 трлн і складе 40% видаткової частини Федерального бюджету ».
У той же час, далеко не все гладко в економіці агресора, перш за все, через проблеми з «головним двигуном російської економіки», тобто нафтою, про що пише все той же усюдисущий Bloomberg у публікації Russia’s Oil Flows Slump an Eight-Month Low » або « Потоки нафти в Росії різко скоротилися, що призвело до зниження доходів до восьмимісячного мінімуму ».
Зазначається, що обсяги постачання сирої нафти з Росії впали до найнижчого рівня з липня, внаслідок чого валовий дохід країни від критично важливої торгівлі став найнижчим за останні 8 місяців.
Середні чотиритижневі обсяги нафти на тижні, що завершився 22 вересня, впали до 3,1 млн. барелів на день, що на 115 000 барелів на день менше, ніж у попередній період. Тижневі потоки, які є більш волатильними, впали приблизно на 390 000 барелів.
Чотириденна перерва в активності на експортному терміналі Козьмино на тихоокеанському узбережжі Росії дозволяє припустити, що різке падіння східних потоків країни викликано ремонтними роботами в порту або на трубопроводі, що до нього підводить.
Валовий дохід скоротився до найнижчого рівня з кінця січня як за тиждень, так і за чотири тижні, оскільки зниження обсягів переважило перше за три тижні зростання цін на головну нафту країни Urals.
Середній рівень переробки нафти в Росії з 12 по 18 вересня знизився до 5,28 млн. барелів на добу, що є найнижчим тижневим показником з кінця червня, оскільки нафтопереробні заводи країни йдуть на сезонне технічне обслуговування.
На тижні, що завершився 22 вересня, 27 танкерів завантажили 20,23 млн. барелів російської нафти, свідчать дані відстеження суден і звіти портових агентів. Цей обсяг знизився порівняно з показником 22,95 млн барелів на 31 судні попереднього тижня.
Це означає, що добовий морський потік нафти з Росії за тиждень до 22 вересня знизився приблизно на 390 000 барелів до 2,89 мільйонів. Це найнижчий показник із першого тижня липня.
Все це можна було б вважати тимчасовими коливаннями, в тому числі викликаними ремонтними роботами. Але влада країни-агресора формує бюджет з урахуванням падіння доходів від нафти і газу протягом наступних трьох років – через падіння цін на енергоносії та зниження податків для «Газпрому».
Згідно з проектом бюджету, який опинився у розпорядженні Bloomberg, це ключове джерело фінансування для Кремля скоротиться на 14% з 2024 до 2027 року.
У проекті бюджету прогнозується, що нафтогазова галузь принесе наступного року 10,94 трлн рублів ($118 млрд) у вигляді податків. Це на 3,3% менше, ніж очікується цього року.
Ці надходження й надалі знижуватимуться, досягнувши 9,77 трлн рублів у 2027 році.
В уряді РФ припускають, що середня експортна ціна російської нафти має впасти нижче за 70 доларів за барель вже з наступного року. Також очікується зниження контрактних цін на експорт газу до 2027 року.
У довгостроковій перспективі нафта може стати ще дешевшою в міру зниження попиту та популяризації відновлюваної енергії, йдеться у прогнозах. При цьому у документах наголошуються зусилля ОПЕК+ щодо скорочення видобутку для уповільнення падіння цін.
Також через втрату значного європейського ринку було вирішено зняти низку податків із «Газпрому».
Але, як бачимо, це не заважає кремлівській кліці підвищувати військові витрати наступного року на чверть.
Але нафта – це не всі проблеми, з якими може зіткнутися економіка агресора. Про це пише все той же Bloomberg у публікації ” Russia Flags Slowing Economic Demand as Price Pressures Persist” або “Росія відзначає уповільнення економічного попиту через ціновий тиск, що зберігається”.
Як зазначається, Центробанк Росії бачить перші ознаки того, що кошмарний сценарій політиків про високі ціни у поєднанні з повільним економічним зростанням — елементи так званої стагфляції ризикує стати реальністю для країни.
«Є ознаки охолодження внутрішнього попиту. Однак зниження інфляційного тиску не спостерігається», – повідомляється у резюме засідання центрального банку щодо встановлення ставок.
Зростання цін залишається високим у результаті перегріву економіки у першій половині 2024 року, зазначає ЦП.
Глава Банку Росії Ельвіра Набіулліна раніше попереджала, що «дуже важливо» уникнути стагфляції. На прес-конференції у вересні, після того, як банк підвищив базову ставку на 100 базисних пунктів до 19%, вона сказала, що всі центральні банки побоюються такого сценарію.
Проте, якщо уповільнення внутрішнього попиту візьме гору, це зрештою має допомогти знизити інфляцію.
Економіка Росії зросла на 4,1% у річному обчисленні, повідомила статистична служба країни раніше цього місяця. Річна інфляція сягнула 8,59% за тиждень, повідомило Міністерство економіки.
Заяви Банку Росії свідчать, що центральний банк бачить економіку на порозі стагфляції. Незважаючи на санкції та нестачу робочої сили, що стримує зростання виробництва, корпорації та споживачі не очікують уповільнення зростання цін.
Експерти також не вважають двозначні ставки за кредитами, що особливо обмежують. Центральний банк не дарма непокоїться – очікується, що інфляція продовжить перевищувати цільовий рівень у 4%, а зростання ВВП, ймовірно, сповільниться до 1% -1,5% у 2025 році.
Крім нестачі робочої сили, реалізація угод ОПЕК+ щодо обмеження видобутку нафти також стримує пропозицію, вважають у банку. Це «один із чинників уповільнення економічної активності в останні місяці».
Послаблення зовнішнього попиту і натомість уповільнення світової економіки стримує зростання доходів від експорту, що використовуються фінансування імпорту. Це, поряд із ускладненнями, викликаними санкціями, ускладнило збільшення імпорту і негативно позначилося на пропозиції, сказав центральний банк.
Росія зараз перебуває на роздоріжжі між «м’яким» та «жорстким» економічним приземленням, вважають фахівці. В обох випадках зростання сповільниться до 1,3% або 2,5%, але інфляція також має знизитись до рівня близько 5%.
“Без суттєвого зниження цін на енергоносії ми не бачимо настання стагфляції в оглядовому тренді”, – підтверджують експерти.
Про деякі макроекономічні проблеми агресора йдеться в публікації Reuters ” Russia’s 2025 budget spending hike seen delaying key rate cuts” або “Збільшення видатків бюджету Росії на 2025 рік може відстрочити зниження ключової ставки “.
Зазначається, що збільшення бюджетних видатків Росії наступного року ризикує призвести до зростання інфляції і може змусити Центробанк підтримувати жорстку грошово-кредитну політику з двозначною процентною ставкою довше, ніж очікувалося.
Росія оголосила основні цифри бюджету на 2025 рік, збільшивши витрати на 9% до 41,5 трильйона рублів (446,2 мільярда доларів), з дефіцитом 0,5% ВВП і акцентом на військові потреби на тлі того, що Москва називає «спеціальною військовою операцією» в Україні.
Нові дані про витрати з’явилися на тлі інфляції, яка становить близько 9%, що набагато вище за заявлений ЦП цільовий показник у 4%, а базова відсоткова ставка становить 19% — найвищий показник із квітня 2022 року.
Французьке видання Le Monde у публікації “Pourquoi l’économie de la Russie résiste, malgré les sanctions, l’inflation et les manques de main-d’œuvre” або “Чому російська економіка стійка, незважаючи на санкції, інфляцію та нестачу робочої сили ” зробило цікавий, хоч місцями і небезперечний, а також далеко не вичерпний огляд соціально-економічної ситуації в Росії, з якого видно витоки можливостей агресора підвищувати військові витрати, а також проблеми і перекоси, що при цьому виникають.
Далі зробить короткий виклад змісту публікації з деякими коментарями, наведеними у дужках.
Зазначається, що Росія, на яку накладено чи не найбільше санкцій у світі з моменту вторгнення в Україну в лютому 2022 року, у другому кварталі цього року зафіксувала зростання економіки на 4% у річному обчисленні. Водночас російську економіку долають структурні проблеми.
«Погляньте на Москву і її метро, що бурхливо розвивається, — чи перебуваємо ми в кризовій економіці, що постраждала від санкцій? Ні!» – більш ніж через два з половиною роки після початку «спецоперації» анонімний москвич, типовий представник забезпеченого середнього класу, каже, що розривається між своїм неприйняттям кремлівського режиму і військового конфлікту, з одного боку, і повсякденним життям, що майже незмінилося, в умовах явно процвітаючої економіки. інший.
Стрімкий розвиток мережі громадського транспорту у Москві — лише з прикладів цього феномена. З лютого 2022 року економічні санкції, запроваджені Євросоюзом та США, обмежили фінансові можливості Росії та скоротили імпорт західних технологій, у тому числі у транспортному секторі. Однак у суботу, 7 вересня, Москва запустила шістнадцяту лінію метро, зовсім нову та дуже сучасну, яку відкрив сам Путін.
В наявності очевидне послання: Росія продовжує розвиток, а західні санкції провалилися.
«Бюджет мерії не постраждав від санкцій. Звичайно, іноді виникають проблеми з логістикою, збільшуються терміни постачання та витрати. Але сюди надходить імпортне обладнання, частково західне, частково китайське», — пояснює один із європейських гравців, які стоять за лаштунками модернізації інфраструктури Москви.
(Від себе відзначимо, що, незважаючи на санкції, «європеоїди» цілком собі годуються в Росії, зокрема на великих інфраструктурних проектах на кшталт московського метро).
Як і вся російська економіка, будівельний та транспортний сектори не застраховані від невизначеності, пов’язаної із західними санкціями. Комп’ютерні сервери, наприклад, укомплектовані західними пристроями. Оскільки американська гарантія більше не покриває заміни деталей, доводиться вдаватися до імпорту з «дружніх країн» — колишніх радянських республік, Китаю, Туреччини чи Індії.
Інший приклад: щоб обійти західне ембарго на російське дизельне паливо, Москва звернулася до одного зі своїх головних союзників у Середземномор’ї — Марокко, де вантажі перевантажуються, а потім реекспортуються до… Європи.
(Від себе відзначимо, що в Європі старанно вдають, що не помічають появу на протилежному березі Середземного моря несподівано збільшених обсягів дизеля!)
Жоден сектор не уникнув наслідків санкцій, які у 2022 році швидко позначились на логістиці та банківській сфері. Але багато обладнання, ввезене з Європи, замінили на нове, зокрема з Білорусі. Постачання зберігаються завдяки місцевому виробництву — імпортозаміщенню, яке стимулювало зростання, але також і паралельному імпорту.
Західні товари, заборонені до експорту до Росії, можна купити у «третіх країнах», таких як Туреччина чи Китай. Фабрики знаходять обхідні шляхи зі схвалення влади у Москві.
Деякі галузі демонструють навіть дивовижні ознаки відновлення. Гігант «АвтоВАЗ» та вся автомобільна промисловість адаптувалися після відходу європейських концернів. Щоб модернізувати обладнання та замінити західний імпорт, вони вклали значні кошти, скориставшись суттєвою державною допомогою.
(Від себе відзначимо, що, як би не ставитися до агресору, але у ворога можна повчитися тому, як він позбувся впливу скверни в особі грантів, які нав’язують абсолютно шкідливу, тим більше в нашій нинішній ситуації, демагогію про те, що державу потрібно вигнати Більше того, рафіновані ліберали з економічного блоку, включаючи згадану главу Центробанку Набіулліну, міністра фінансів Силуанова та інших дрібніших зараз своїм професіоналізмом успішно обслуговують державно-фашизоїдний корпоративізм економіки путінської Росії).
Все це дорого коштує бюджету, і за вказівкою Кремля Міністерство фінансів постійно підвищує податки, як для компаній, так і для приватних осіб. Середній та вищий класи швидко відчують на собі наслідки запровадження нової прогресивної податкової ставки європейського зразка: нинішню ставку в 13% буде збережено лише для річного доходу до 2,4 мільйона рублів, або близько 23 600 євро, а потім підвищиться до 15%, 18% 20% і навіть 22%.
Ця податкова реформа щодо доходів не лише громадян, а й компаній — збільшенням податку на прибуток з 20 до 25% — набуде чинності 2025 року. Очікується, що в цілому вона принесе до бюджету майже 2,6 млрд рублів. Цього достатньо, щоби виконати передвиборчі обіцянки Володимира Путіна та профінансувати довгострокові наслідки конфлікту в Україні.
(З себе ще раз звернемо увагу, що з наступного року у агресора істотно підвищуються деякі базові податки, включаючи прибутковий та корпоративний податок на прибуток).
Це значною мірою пояснює стійкість Росії. Незважаючи на скорочення ВВП у 2022 році та сценарії катастрофи, уявні у Брюсселі та Вашингтоні, Москва зафіксувала зростання на 4% у річному обчисленні у другому кварталі після 5,4% у першому.
(Від себе відзначимо, що цікаво буде подивитися, як підвищення податків позначиться на темпах економічного зростання, яким, як сказано вище, передбачають уповільнення.
Проте економіка перебуває у полоні своїх старих структурних вад. Відхід від нафтових санкцій став нагадуванням про залежність країни від вуглеводнів. Національна валюта стабілізувалася, але за курсу майже 100 рублів за євро сильно знецінилася.
Зростання економіки забезпечене одним двигуном – військово-промисловим комплексом, штучно роздутим внаслідок воєнних дій. Хоча витрати на оборону становлять 30% від федеральних витрат – вперше в сучасній історії Росії – більша частина промислової бази країни працює на військовий комплекс.
За даними Bloomberg, до 2025 року витрати на оборону зростуть до 40% від загального обсягу державних витрат і становитимуть 6,2% ВВП.
Де-факто, в економіці, яка дедалі більше контролюється державою та орієнтована на армію, багато заводів, які раніше виробляли цивільну продукцію, отримали наказ виконувати замовлення військово-промислового комплексу.
(Від себе зауважимо, що тут агресор втілює досвід організатора Альберта Шпеєра (1905-1981), економіки гітлерівської Німеччини, але застосовує його «творчо», з усією широтою російського «роздовбання». Проте багато у ворога вийшло, зате ніяк не виходить в Україні, де так і не зуміли хоча б мінімально перейти на військові колії).
В результаті національна економіка Росії практично перегріта. Багато промислових галузей скаржаться на нестачу робочої сили в. Росіяни, у свою чергу, опинилися в полоні інфляції, яка, перевищуючи 9%, більш ніж удвічі перевищує цільові показники уряду.
Зіткнувшись із цією ситуацією, Центральний банк був змушений знову підняти ключову ставку — з 18 до 19%, а його голова Ельвіра Набіулліна попередила про новий сценарій — стагфляцію.
За стагфляцією, що супроводжується різким зростанням цін і слабким зростанням економіки, може бути повномасштабна рецесія. Можливий довгостроковий ефект західних санкцій.
Насамкінець звернемо увагу на ту обставину, що наприкінці публікації Le Monde повторює розхожу західну мантру про те, що санкції все-таки подіють, нехай повільно і через кілька років.
При цьому в черговий раз не враховуються як мінімум дві обставини. По-перше, воістину необмежені ресурси агресора, що переводить проблему на зовсім інший рівень, до того ж дозволяє навіть тіньовим шляхом обміняти ці ресурси на те, чого не вистачає, в тому числі, для військовопрому. По-друге, Набіулліна та інші представники економічного блоку агресора, як кажуть, теж «не роблені пальцем», а тому вони робитимуть все, щоб уникнути рецесії, а їх кваліфікація, повторимо, визнається навіть на Заході.
Як би там не було, але нинішній стан економіки агресора, хай навіть із зазначеними проблемами, дозволяє Москві суттєво нарощувати та підтримувати на високому рівні військові витрати. Крім можливості, власне, вести війну, така демонстрація економічного потенціалу дозволяє чинити тиск на Захід настільки ж значний, як і ядерний шантаж.