Людей старшого покоління представлена Кабміном напередодні Нового року «Національна стратегія доходів до 2030 року» запроваджує стан déjà vu, що означає «синдром раніше баченого та/або пережитого».
Бо щось подібне до запропонованого у зазначеній «стратегії» вже було, і називалося це соковитим слівцем «азарівщина», на прізвище одного раніше добре відомого персонажа.
Справді, дещо з того, що пропонується у «новій стратегії Кабміну», мало місце у другій половині 1990-х – на початку 2000-х років. 1996 року Нікола Янович Азаров, згодом прем’єр часів Януковича, який нині перебуває в країні-агресорі, створював вітчизняну податкову службу. Це були часи «розвиненого кучмізму», коли закладалися засади олігархо-корупційної держави в Україні. Податкова служба, яку створював Азаров, який став першим її главою у 1996-2002 роках, також створювалася на корупційно-шантажистських засадах, у якому вигляді вона під різними назвами (інспекція, адміністрація, служба) дожила до наших днів. Одним із важливих елементів цієї системи була так звана «податкова міліція», яка часто виконувала роль «рекета в законі». Тоді ж у місті Ірпені, що знаходилося недалеко від столиці по «Варшавській трасі», на місці торф’яного технікуму, що існувало з давніх радянських часів, була створена Академія податкової служби.
Податкова політика, що проводилася тоді, взагалі, все, що було пов’язано з податковою системою, що носила рекетирсько-шантажистський характер, отримала назву «азарівщини».
Хоча, звісно, далеко не лише Азаров був творцем цього безпереділу. Були там і інші персонажі, імена яких поглинула темрява історії, але вдаватися не будемо.
Виконувала ця система функції не лише фіскальні, а й суто політико-кримінальні, бо за її допомогою можна було «закривати роти» опонентам, створюючи їм проблеми з бізнесу. А створити їх у цій країні можна було будь-кому, навіть кришталево чесному янголятку з крильцями.
Словом, ті, хто жив у ті аж ніяк не прекрасні часи, в курсі справи, про що йдеться.
Зараз багато з того, що пропонується в «стратегії», є «азарівщина» в хімічно чистому вигляді, хай навіть на новій технологічній базі.
У зв’язку з публікацією «стратегії» чи не найбільший скандал розгорівся навколо можливості стягування прибуткового податку з усіх транзакцій, що входять, по банківських карткових рахунках фізичних осіб, хоча прямо в прожекті Кабміну про це не йдеться, про що далі. Тут аналогію з 1990-ми провести навряд чи вийде, оскільки в ті булинні часи карткових рахунків у громадян практично не було, в країні розгулянно «гуляв готівку», відповідно, процвітав «обголів», і всі радісно йшли в «світле капіталістичне майбутнє», яке, як тепер зрозуміло, виявилося не «світлим», а навпаки.
Але в запалі полеміки навколо можливого, але далеко не очевидного у «стратегії» оподаткування приходів на картки мало хто звернув увагу на іншу «новацію», що пропонується. А саме, надання податкової служби правом без рішення суду накладати арешти на рахунки та майно платників за борги та блокувати їх до повного погашення заборгованості. Для тих, хто у 1990-х роках перебував у утробному чи пубертатному вигляді пояснимо: це зовсім не новація, а те саме «нове, добре забуте старе», і це повинні пам’ятати ті, хто в ті часи вже займався бізнесом, для якого Необхідно було наявність юрособи і, відповідно, рахунки банку.
Норма про позасудове блокування рахунків податкової була поширена в 1990-х роках. Для цього достатньо було, щоб податковий інспектор на коліні від руки виписав на стандартному бланку із заздалегідь проштампованою «мокрою печаткою», відповідне розпорядження, чи постанову, чи рішення. Забулося вже, як тоді називалася ця «малява», пардон, за блатний жаргон. Цей папірець потрапляв до банку або поштою, або податківці його доставляли до банківської установи самі, банк робив позначку «вхідного документа»… І все – бізнес був паралізований до з’ясування, розгляду, дачі хабара і так далі (потрібне підкреслити).
Скільки тут було стягування податків для держави, а скільки корупції та/або «замовника» конкурентів та/або «наїзда» на неугодних – це вже залежало від кожного окремого випадку.
І ось зараз, за чверть століття у вигляді «нової стратегії, спрямованої на вступ до ЄС», підсовується стара «азарівщина». Залишилося лише позасудове блокування активів доповнити ще одним інструментом тих часів у вигляді безакцептного списання з рахунків платників податків коштів на платіжну вимогу податкової служби – і буде повна, як то кажуть, «картина олією»!
Пропонована «стратегія» має ще одну рису, яка ріднить її з «азарівщиною». Це шалена боротьба зі спрощеною системою оподаткування та звітності для юридичних та, особливо, фізичних осіб-підприємців. Зараз ця боротьба мотивується вимогами «священної корови» на ім’я МВФ, оскільки за допомогою «спрощенки», мовляв, здійснюється ухиляння від податків великими суб’єктами господарської діяльності, що частково є правда, але тут багато нюансів.
Спрощена система оподаткування та звітності, що отримала тоді назву «єдиного податку», була ведена наприкінці 1990-х років стараннями низки народних депутатів та підприємницької громади. Оформлено це було двома так званими «декретами Кучми» 1998 та 1999 років, а також було доповнено у 2000 році за прем’єрства Ющенка дозволом «фізособам-єдиноподатникам» реєструватися за бажанням платниками ПДВ, що дозволило так званим «чіпкам» (від ПП – приватний підприємць ) нормально працювати з великими підприємствами.
Все це викликало «скрегіт зубівний» у тодішнього економічного блоку уряду, зокрема у голови Податкової адміністрації Азарова, який потім став першим віце-прем’єром за першого, ще часів Кучми, прем’єрства Януковича, хоча реальним прем’єром був саме Азаров. Тоді напередодні «першого помаранчевого майдану» ознаменувалися неодноразовими спробами влади придушити спрощену систему, і ключову роль у цьому відігравав саме Азаров як керівник економічного блоку Кабміну. Хоча жодних «вимог МВФ» тоді у природі не існувало, оскільки Україна тоді ще кредитами фонду не користувалася і боргів перед ним не мала.
У ті часи автору доводилося неодноразово виступати з публікаціями на цю тему, зокрема, у тодішньому топовому виданні «Дзеркало тижня» статтею « Податкова контрреволюція ». Були спроби ускладнити життя «спрощенцям» за допомогою додаткових проблем зі сплатою пенсійних відрахувань, що відбилося публікацією у тому ж виданні під назвою « Пенсійний удар по єдиному податку ».
З тих давніх часів спрощенка дуже сильно змінилася, а головне ускладнилася, але боротьба з нею не припинялася ніколи. У запропонованій нині «стратегії», дотримуючись славних традицій «азарівщини», але під дещо іншими гаслами, ставиться завдання фактично знищити «спрощенку», що особливо небезпечно в нинішній воєнний час, оскільки ця система дозволяє хоч якось утримувати на плаву бізнес і, відповідно, підтримувати зайнятість населення, його рівень життя та купівельну спроможність, яка, у свою чергу, підтримує економіку взагалі. До цього питання повернемося докладніше.
Від спогадів у стилі незабутнього Олександра Івановича Герцена «Колишнє і думи» повернемося, власне, до «Національної стратегії доходів».
Появи подібного твору слід було очікувати, оскільки однією з вимог МВФ, які модно називати «структурними маяками», є знаходження джерел додаткових надходжень до бюджету з тим, щоб уже 2023 року збільшити їх на 3-4%.
Така постановка викликає питання щодо адекватності. З одного боку, боротьба з “тінью” цілком може дати набагато більше, ніж зазначені 3-4%. Але це в теорії, а в реальності, подібні спроби виглядають вкрай самовпевненими та неадекватними в умовах розвалу економіки та війни, яка, як визнають на тому ж Заході, невідомо, коли і чим закінчиться. За таких умов займатися «зростанням відсотків жиру в олії» і писати про це звіти до МВФ, замість термінового запуску військового виробництва, є навіть не дурість, а злочин.
Тим більше, якщо йдеться навіть не про боротьбу з «тінью», а просто про підвищення податкового пресу. Підвищувати податки під час такої війни. Замість термінового запуску провадження, що працює на оборону, – це, знову ж таки, психічна неадекватність та кримінальний злочин в одному флаконі. Навіть якщо цю «дичину» нав’язує «сам» МВФ, у зазначеній вище оцінці нічого не зміниться.
Крім «цінних вказівок» МВФ, ще одним аргументом для підвищення податків та посилення податкового пресингу під час війни є інша «улюблена» тема – вступ до Євросоюзу, тим більше, що нещодавно Україну пообіцяли туди прийняти, але так і не сказали, коли це станеться. Натомість низка європейських політиків абсолютно однозначно висловилася в тому сенсі, що це якщо й станеться, то дуже нескоро, і взагалі, з прийомом в ЄС Україні просто цинічно морочать голову.
Вдаватися до подробиць про те, як скоро Україні світить вступ до ЄС, чи світить взагалі, а чи треба воно нам у принципі, не будемо, бо зараз це розмова ні про що. Але нагадаємо, що країна веде найжорстокішу війну проти ворога, що багаторазово перевершує, і цю війну треба закінчити з прийнятним для України результатом.
Тому припасування економіки країни під різного роду сумнівні в нинішніх умовах вимоги МВФ і ЄС замість направити всі можливі економічні ресурси на боротьбу з ворогом, знову-таки, є злочинний ідіотизм. Тим більше, що «відстала» і «неєвропейська» економіка путінської Росії в умовах санкцій справляється з військовим виробництвом краще, ніж увесь Захід, разом узятий принаймні поки що, і на Заході це визнають.
Словом, час для таких реформацій обрано не просто невдалий, а злочинно невдалий. Це стосується посилення фіскального преса.
Крім того, як «стратегія» позначилися терміни її твору. За деякими даними, з розробкою цього документа в Кабміні сильно затягли, а під кінець року у прискореному темпі, ні з ким не обговорюючи, зліпили цей опус нашвидкуруч. Тим самим підтвердили справедливість української приказки, яку винесли у підзаголовок.
А оскільки, крім суто податково-бізнесових моментів, цей твір торкнувся багатьох соціальних проблем, документ відразу ж набув скандальної репутації, причому цілком заслужено.
Щоправда, саме собою твір на тему податків під назвою стратегія доходів ще нічого не означає. Для того, щоб заявлені в ній новації запрацювали, необхідно внести зміни до низки законів, передусім до Податкового кодексу. А це питання не одного дня, і не факт, що заявлені новації будуть ухвалені легко та просто.
Спостерігачі відзначають ще одну особливість. У ЄС суворість фіскального тиску дуже часто є сусідами з бонусами, послабленнями, субвенціями, дотаціями з європейського та національних бюджетів. Наприклад, пільговий режим роботи мають багато невеликих агрогосподарств, часто сімейного типу, які забезпечують зайнятість, тобто виконують не так економічну, як соціальну функцію. Нічого подібного у представленій Кабміном «стратегії» немає навіть близько, і це зайвий раз говорить про непродуманість і невчасність усієї цієї витівки взагалі.
Пропоновані «стратегією» новації можуть безпосередньо торкнутися інтересів і гаманців пересічних громадян.
У документі зазначається, що з 2025 року планується повністю скасувати банківську таємницю. Щоправда, є застереження про те, що попередньо будуть проведені заходи щодо удосконалення системи захисту інформації у податковій службі, банках, інших фінустановах та платіжних системах. Після цього всі фінустанови повинні будуть відкрити для податкової служби банківську таємницю, таємницю щодо надання платіжних послуг про обсяги та обіг грошей на рахунках.
Не вдаючись до подробиць, зазначимо, що всі розмови про захист інформації найчастіше є пустими розмовами. Нещодавній «Київстар-апокаліпсис» є найяскравішим підтвердженням, і не лише він. Ризики тут назрівають непередбачувані, хоч би які проголошувалися гасла про «захист інформації», але це окрема тема для фахівців.
Таким чином, банківські рахунки приватних осіб та бізнесу стануть повністю прозорими для податківців. Саме ця обставина стала причиною медійного скандалу на тему тотального оподаткування будь-яких надходжень на банківські картки, але трохи далі.
Крім цього, пропонується перейти до так званої прогресивної шкали з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Нагадаємо, що зараз податок становить 18% доходу і не залежить від його величини.
Кабмін пропонує перейти до прогресивної шкали ПДФО: що більше отримуєш, то більше платиш. Така система діє у більшості країн Європи, у США та низці інших держав. Причому верхня планка податку може бути дуже високою – до 50%, тобто фактично державі потрібно віддавати половину заробітку, і це вже викликає питання.
До того ж, прогресивна шкала ПДФО в Україні раніше вже була, хоча ставки податку відрізнялися не суттєво та становили 15% та 20%. Це виявилося громіздким та невигідним для держави, тому у 2016 році від «двоставкової» шкали відмовилися. Це призвело до зростання надходжень до бюджету від ПДФО: якщо у 2015 році зібрали 73,5 млрд. гривень, то у 2016 році — більше 106 млрд. Таке збільшення пояснюється тим, що невисоких офіційних зарплат, з яких відраховували 15% ПДФО, набагато більше, ніж високі, з яких платили 20%. Іншими словами, бідні платять більше за багатих, як і водиться, крім того, дуже багато хто отримує офіційно низьку зарплату, а решту в конвертах, і прогресивна шкала, в результаті, менш вигідна для бюджету.
У «стратегії» порушується питання повернення до прогресивної шкалою, але не говориться нічого конкретного про те, якими будуть нові ставки, скільки їх буде, які доходи будуть пороговими для переходу від однієї ставки до іншої.
Крім того, відсутня ясність у питанні про те, коли буде внесено зміни до системи ПДФО. Вказується лише, що це станеться не раніше, ніж проведуть інші реформи, зокрема щодо розкриття банківської таємниці, а це має статися у 2025-2027 роках. Якщо виходити з цього, то ПДФО змінюватимуть вже після 2027 року.
У тему необхідності та виправданості повернення до прогресивної шкали вдаватися не будемо, бо це окрема тема. Зазначимо лише, що у багатьох про розвинених країн існує саме прогресивна багатоступінчаста система податків з доходів фізичних осіб, і що більше ступінь розшарування суспільства з доходів, то більше вписувалося рівнів прогресивної шкали. Наприклад, США 7 ставок податку доходи фізосіб залежно від рівня їх доходів. Але для запровадження прогресивного ПДФО необхідно, як мінімум, вирішити питання з тіньовими доходами, а ця проблема не вирішується усі 30 років після розпаду Союзу.
Крім «батога», у «стратегії» пропонуються і деякі «пряники», але вони виглядають не надто переконливо.
Зокрема, для громадян з низькими доходами пропонується запровадити персональну соціальну допомогу, якою хочуть замінити неоподатковуваний мінімум, який зараз становить лише 1,4 прожиткові мінімуми, тобто трохи більше 3 тисяч гривень на місяць. Також можуть розширити список про податкових відрахувань – витрат, з яких податок не стягують. Це, наприклад, навчання дітей, запуск бізнесу і так далі, У стратегії серед підстав для зменшення податкової бази з ПДФО називають також лікування, покращення побутових та житлових умов та «заходи щодо розвитку власного трудового потенціалу», причому останнє формулювання викликає питання, що переходять у сміх.
Для довідки: подібні податкові пільги існують і зараз, але отримати їх вкрай складно, вигода від них копійчана, і існує велика кількість обмежень. Можна подати документи на повернення сплаченого надто великого ПДФО та отримати суму, яка, наприклад, пішла на оплату контрактного навчання дитини у вузі, але якщо говорити про навчання, то це має бути саме перша вища освіта, і якщо людина вже навчалася на бюджеті, нічого не компенсують. Тому насправді отримати компенсацію не так просто.
Як це буде працювати з використанням прогресивної шкали податку на доходи фізосіб, поки неясно. Але виглядає все це сумнівно.
Пропонуються нововведення у сфері оподаткування нерухомості, причому деякі з них видаються цілком обґрунтованими, але, знову ж таки, поки що абсолютно незрозуміло, що з цього вийде.
Зараз податок беруть за «зайву» житлоплощу понад встановлені ліміти. У «стратегії» пропонується відмовитися від прив’язки до площі та орієнтуватися на ринкову вартість об’єктів. Сенс тут є, тому що, наприклад, ціна квартири в новому житловому комплексі в центрі Києва і в такій же площі старої панельки на околиці або в регіоні можуть відрізнятися в рази, а податок зараз сплачується однаковий. При цьому взагалі не враховується найвищий сегмент нерухомості, яка має підпадати під податок на розкіш поряд зі «статусними» речами, зате часто під податок підпадає єдине і далеко не завжди елітне житло сім’ї.
Але про подібні підходи у «стратегії» нічого не йдеться, і власники хоч і невеликих, але досить просторих квартир площею близько 70 «квадратів» можуть зіткнутися із суттєвим зростанням податку на нерухомість, якщо врахувати, що такі квартири коштують від 100 тисяч доларів, та навіть невеликий відсоток вартості буде досить відчутним.
Саме ця проблема цілком заслужено порушила широкі народні маси. Адже виходить, що якщо батько дитині закинув на картку, наприклад, 100 гривень «на кіно та морозиво», то 18 гривень може забрати державу у вигляді ПДФО. Погодьтеся, що хоч би якими «європейськими нормами» це не виправдовувалося, це виглядає дикістю. До речі, в Європі просто так гроші з картки на картку найчастіше не поганяєш, але це окреме питання на тему про те, чи треба нам, щоб було «як у Європі», бо зараз на тлі масового виїзду наших громадян до Європи з’ясовується , що в Європі з дуже багатьма речами справи набагато гірші, ніж в Україні, навіть в умовах війни, і треба цінувати своє, а не мавпувати під чуже.
Найприкольніше полягає в тому, що безпосередньо про стягнення 18% з кожного приходу грошей на картку в «стратегії» нічого не сказано. Проте там є інші пропозиції, які теоретично можуть привести до цього.
Насамперед, це пункт про відміну банківської таємниці та допуск податківців до рахунків українців з наданням інформації про обіг коштів.
Крім того, пункт про те, що планується скасувати інститут реєстрації фізичних осіб-підприємців, а статус підприємця людина отримуватиме автоматично після відкриття в банку рахунка «для підприємницької діяльності». Якщо такий рахунок буде закрито, то й громадянин перейде з категорії підприємців до категорії звичайних людей і, відповідно, втратить право сплачувати податки за ставками для бізнесу. Також зазначається, що всі доходи фізосіб, отримані поза рамками підприємницької діяльності, підлягатимуть оподаткуванню за ставкою податку на доходи фізосіб.
З цього переліку запропонованих у «стратегії» заходів одні роблять висновок, що за будь-які надходження на банківські картки доведеться платити 18%.
Інші кажуть, що це нереально, а питання у банків можуть виникнути, якщо у клієнта на картковий рахунок постійно йдуть кошти від різних відправників, і клієнт не зможе пояснити фінмоніторингу банку походження цих коштів. У цьому випадку рахунки можуть заблокувати і розбиратися вже доведеться з податківцями. Але річ у тому, що подібна ситуація вже існує і зараз.
Крім того, часто стверджується, що автоматичне списання 18% з надходжень на банківські картки взагалі нереально, тому що людина, навіть отримавши гроші на картку, які можна записати в дохід, має відобразити їх у своїй річній податковій декларації та сплатити з них податок у 18 %, а раніше списувати податки ніхто нічого очікувати.
Відверто кажучи, така позиція викликає скепсис, бо в нашій країні може бути все, що завгодно, і сам факт проведення чергової податкової реформи під час війни, про що йшлося вище, це вкотре підтверджує.
Але якщо дотримуватися останньої версії, що максимум, що може загрожувати, це посилення фінмоніторингу, який і зараз має місце, а також фіскальної дисципліни, тим більше у світлі перспектив розкриття банківської таємниці.
Вище вже йшлося про те, що в кращих традиціях вітчизняної «азарівщини», запропонована «стратегія доходів» передбачає боротьбу зі спрощеною системою оподаткування та звітності, хоча за чверть століття існування «спрощенка» дуже й дуже ускладнилася порівняно зі своєю першою версією.
Після чуток про стягнення 18% з кожного приходу на картку можливість «остаточного вирішення питання» зі «спрощенкою», тобто її знищення, є другою за резонансністю темою у зв’язку зі «стратегією». Хоча очікувати цього слід, тому що це давня вимога МВФ, який не раз вказував, що спрощена система використовується для уникнення оподаткування великим бізнесом.
Влада до останнього заперечувала можливість повного та остаточного знищення «спрощенки», але «стратегія» передбачає саме це.
У документі пропонується другу групу фізосіб-підприємців на спрощеній системі поєднати з першою. Для юросіб, які користуються спрощенкою, пропонується ставку податку протягом трьох років підвищити з нинішніх 5% до 18%. Надалі для юросіб взагалі скасують спрощену систему.
Також передбачено підвищення ставок для фізосіб-підприємців. Для другої-третьої груп з нинішніх 3-5% їх буде збільшено в діапазоні 3% до 17%, залежно від виду діяльності. Першу групу ФОП звузять: у ній можна буде працювати лише за деякими видами діяльності, які визначать пізніше. Плюс планують скасувати фіксований єдиний податок, який зараз становить близько тисячі гривень на місяць, а замість нього потрібно буде сплачувати відсоток із доходу. Крім того, всіх спрощенців зобов’яжуть користуватись реєстраторами розрахункових операцій (РРО) та вести облік товарів.
У результаті через чверть століття після свого виникнення «спрощенка» може бути остаточно похована.
Натомість планується розширення повноважень фіскальних органів, що в цій країні завжди загрожує рекетом, «замовниками» та корупцією. І зараз справа не лише в силових правах і можливостях, скільки в доступі до інформації, бо «наїжджати» краще одразу на тих, про кого відомо, що з них є що взяти.
Насамперед, повторимо, буде відкрито повний доступ до банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Крім того, хочуть злити в єдину систему дані щодо відшкодування ПДВ, руху підакцизних товарів, платежів тощо, та синхронізувати ці дані з європейськими системами.
Крім усього іншого, в умовах війни, все це ще й є цінною інформацією для ворога, якщо хтось ще не розуміє.
До того ж, як уже говорилося вище, податкова зможе навіть без рішення суду накладати арешти на рахунки та майно платників за борги та блокувати їх до повного погашення заборгованості.
Нарешті пропонується наділити митну службу правом проводити оперативно-розшукові заходи. Окрім очевидних фіскально-рекетирських наслідків, це призведе до додаткового зростання бюрократичного апарату та штату контролерів-розслідувачів-дізнавців. Зазначимо, що подібні повноваження вже мають СБУ, МВС, НАБУ, ГБР, БЕБ і так далі.
Крім зазначених новацій, у «стратегії доходів» міститься ще багато різних новацій, які можуть конкретно зіпсувати життя бізнесу, і це часто аж ніяк не «дрібниці».
Пропонується збільшити деякі податки, включаючи акцизи на низку товарів, екологічний збір та ренту за користування ресурсами.
Тут особливо «приколює» збільшення екологічного збору в той час, коли йдуть бої, горять міста, села, ліси, поля та луки, приведені в непридатність та заміновані сільськогосподарські, лісові та інші природні угіддя. Над цим ідіотизмом можна було б навіть посміятися, але зараз не до сміху. Сказали б прямо, що хочете грошей взяти, але прикриватися «екологією» у такий час – це якийсь поміркований цинізм!
Якщо говорити конкретно, то пропонується перегляд ренти за користування радіочастотними та природними ресурсами, підвищення акцизів на алкоголь, тютюнові вироби та – що особливо звертає увагу! – на моторне паливо, яке у величезних кількостях зараз потребує Сил оборони країни.
Характерно, що акцизи і так регулярно підвищують відповідно до певного плану щодо доведення їх до рівня європейських ставок, тому незрозуміло, навіщо прискорювати цей процес. Результатом стане активізація тіньового ринку алкоголю та тютюнових виробів, а також зростання цін на бензин та дизельне паливо, що призведе до подорожчання товарів та зростання військових витрат, які й без того зашкалюють.
Вкотре спливла ідея ввести акцизи на солодкі напої типу коли, буратино, живчика, квасу і так далі. Планується це нібито з 2027 року. Навіть не коментуватимемо…
Спостерігачі зазначають, що при складанні цієї «стратегії» з європейського податкового законодавства було «насмокчено» все, що можна і не можна. При цьому, повторимо, на відміну від Європи, у «стратегії» немає жодних пільг для бізнесу, особливо для малого.
Вишенькою на тортику виглядає пропозиція запровадити податок на новомодний «карбоновий слід», досвід нарахування якого уряд має намір запозичити в Європі. Від цього постраждають як промислові підприємства, так і аграрії, зокрема тваринники.
Очевидно, у Кабміні забули, що, на відміну від України, в Європі немає війни, принаймні поки що, тому в Європі можна грати в «карбоновий слід» та інші забави.
І взагалі, при вивченні «стратегії» складається враження, що Кабмін живе в якомусь паралельному світі, і там взагалі не в курсі, що в країні вже два роки триває найстрашніша війна. Два десятки років тому «азарівщина» була менш небезпечною, бо війни тоді не було…