Більше половини українців (57 відсотків) розглядають "деолігархізацію" президента України Зеленського або як популізм, спрямований на підвищення рейтингу його популярності, або як спробу захоплення олігархами економічних активів і ЗМІ для команди президента.
Як інформують Економічні новини , про це пише Тарас Кузьо, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія” і науковий співробітник-нерезидент Інституту зовнішньої політики Школи перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Хопкінса в статті, що опублікована в The National Interest .
Популізм завжди був помітною рисою української політики як засіб боротьби з падінням популярності президентів і урядів. Після “помаранчевої революції” відома популістка Юлія Тимошенко стала синонімом цього явища. Нова лінія президента України Володимира Зеленського на “деолігархізацію” виглядає як повернення до дискредитуючого популізму Тимошенко, який був катастрофічним для економіки України під час двох її урядів.
Оскільки 42 відсотки українців розчаровані роботою Володимира Зеленського в минулому році, а 67 відсотків вважають, що країна рухається в неправильному напрямку, не дивно, що президент України звертається до популізму. Тільки 20 відсотків опитаних вважають, що президентство Зеленського було краще, ніж у його попередника Петра Порошенка, 30 відсотків вважають, що гірше, а 41 відсоток вважають, що між ними немає особливої різниці.
Традиційним опонентом популістів в Україні були і залишаються олігархи. Під час виборчих кампаній всі політичні сили України, від лівих до правих і незалежно від того, чи є вони прозахідними чи проросійськими, обіцяють “розібратися” з олігархами.
З прицілом на наступні вибори Зеленський почав кампанію по “деолігархізації”, маючи на своєму прицілі двох ворогів. Перший – це проросійська опозиційна партія “За життя”, яку він вважає головним конкурентом своєї власної партії “Слуга народу” серед російськомовних жителів південного сходу України. Другий – Порошенко, до якого він відчуває особисту неприязнь і прагне послабити підтримку правоцентристської партії “Європейська солідарність”, яку очолює екс-президент.
Хоча українська публіка традиційно звинувачує олігархів у всіх гріхах, вона в той же час скептично ставиться до мотивів Зеленського: тільки 31,5% вважають, що він прагне до справедливості або що “деолігархізація” призведе до позитивних змін. При цьому більше половини українців – 57% – вважають “деолігархізацію” Зеленського або популізмом для підвищення рейтингу популярності, або спробою захоплення олігархами економічних активів і ЗМІ на користь президентської команди.
Три політичні партії в парламенті – “Європейська солідарність”, “Голос” і “Батьківщина” Тимошенко, які зазвичай не прагнуть співпрацювати один з одним, розробили свій власний альтернативний закон про “деолігархізацію”, який вони представили 15 червня, через тринадцять днів після законопроекту Зеленського. Їх проект з довгою назвою “Про деолігархізацію, розвиток конкуренції, усунення влади від корупційного впливу і соціальної відповідальності бізнесу” спрямований на усунення багатьох невідповідностей в президентському підході.
У програмі Зеленського про “деолігархізацію” нечітко сформульовано визначення олігархів, а їх імена включені в секретний список з тринадцяти чоловік, які нібито мають непомірний вплив на політику, ЗМІ та на державних чиновників. Зеленський прагне усунути вплив цих тринадцяти олігархів на ЗМІ і політичні партії і позбавити їх доступу до приватизації великих об’єктів.
При цьому не пояснюється, яким чином олігархи будуть змушені продати свої ЗМІ. Це, ймовірно, призведе до протестів в Міжнародних організаціях та органах з прав людини з приводу загрози свободі ЗМІ в Україні. Аналогічним чином, при наявності величезної тіньової економіки, що становить майже половину ВВП, і активів, розміщених за кордоном, Зеленський не пояснив, як саме влада має намір покласти край таємним фінансуванням політичних партій великим бізнесом. Зрештою, великий бізнес робить значні фінансові пожертвування політичним партіям і в США, і в Європі.
Можливо, не дивно, що популізм Зеленського, спрямований на “деолігархізацію”, ігнорує величезну тіньову економіку України, оскільки спроби зменшити її розміри будуть непопулярні серед його прихильників. Такі антиістеблішментні популісти, як Зеленський, вважають за краще атакувати “еліти”. Тіньова економіка сприяє повсюдному збільшенню рівня корупції та повсюдної неповаги до верховенства закону. З тридцяти мільйонів “економічно активних” українців тільки 37 відсотків (10,9 мільйона) платять податки. 11,8 мільйона працездатних українців офіційно не заробляють гроші. Іншими словами, вони працюють у тіньовій економіці, де отримують неофіційну зарплату. Все це ускладнюється високим рівнем ухилення від сплати податків в Західній Україні, яка не вважає це протиріччям своєї заяви про те, що вона є самим патріотичним регіоном країни. Ухилення від податків також досить високе в портовому місті Одесі і в столиці – Києві.
Найбільші промислові компанії України занадто великі і помітні, щоб ховатися в тіньовій економіці. Тим часом “деолігархізація” нічого не робить для поліпшення верховенства закону в Україні, наприклад, для зменшення широко розповсюдженої корупції в судовій системі. Як зазначив консервативний фонд Heritage Foundation в своєму Індексі економічної свободи за 2021 рік, “[Київ] повинен підвищити довіру інвесторів, продовжуючи удосконалювати інвестиційний кодекс і проводячи глибокі і всебічні реформи для зміцнення інститутів верховенства закону і поліпшення захисту прав власності, ефективності судової системи та непідкупності уряду “.
Популістська “деолігархізація” Зеленського передбачає підвищення податків на вибіркових олігархів, які володіють найбільшими українськими компаніями з видобутку природних ресурсів. Вони включають потенційне потроєння ренти за видобуток залізної руди і триразове збільшення податків на утилізацію безпечних відходів гірничодобувної промисловості. Згідно з офіційною статистикою уряду, 60% видобутої в Україні залізної руди йде на експорт, а металургійна промисловість України забезпечує 12% ВВП країни. 19 з 100 найбільших платників податків України працюють в металургійному секторі. Відповідно до недавнього дослідження, кожне робоче місце в металургійній промисловості України має супутній ефект, створюючи ще 2,2 робочих місця в інших секторах економіки, таких як транспорт або машинобудування.
Оскільки підвищення податків призведе до зростання виробничих витрат в металургійному секторі України і зростання цін для імпортерів українських металів, популістське підвищення податків Зеленського створить вікно можливостей для російських конкурентів. Популістська “деолігархізація” спонукає імпортерів та інвесторів шукати стабільності в інших країнах, особливо на трьох чвертях світового ринку металів, де використовується фіксована ставка ренти, а не прогресивна ставка, якій віддає перевагу Зеленський. Популістське підвищення податків стимулює деяких торгових партнерів України перенести свій бізнес, наприклад, до Росії, ЄС, Австралії чи Бразилії.
У Китаї істотно зріс попит на залізну руду. Але підвищення цін на експортні товари України (через популістське підвищення податків) призведе до того, що китайські імпортери почнуть шукати постачальників в інших країнах. Якщо Китай звернеться до Росії для задоволення своїх потреб в залізній руді, “деолігархізація” Зеленського не тільки знизить попит на українські товари і утруднить постковідне відновлення економіки, але, насправді, призведе до переходу частки ринку до Росії.
Хто виграє від передвиборчого популізму Зеленського?
Від “деолігархізації” виграє олігарх Ігор Коломойський, який зіграв важливу роль у приведенні Зеленського до влади в 2019 році і залишається недоторканним. Олігархи, близькі до Тимошенко, також були недоторканні під час її популістської “деолігархізації”. За два роки перебування при владі Зеленський жодного разу не критикував Коломойського, хоча олігарх виступав проти всіх його реформ. Коломойський контролює чверть парламентської фракції Зеленського “Слуга народу”, яка блокувала реформи уряду. Коломойський безпосередньо втручається в українську політику через свою політичну партію “За майбутнє”, яка зайняла четверте місце з дванадцятьма відсотками голосів на місцевих виборах в минулому році.
Коломойський стикається з численними судовими позовами за кордоном, але жодного на батьківщині, де підконтрольна Зеленському прокуратура не порушила жодної кримінальної справи. У серпні 2020 ФБР (США) провело обшуки в компаніях Коломойського в Клівленді і Майамі і заарештувало нерухомість в Кентуккі і Техасі. 5 березня 2021 року США ввели санкції проти Коломойського “в зв’язку з його участю в значній корупції”.
Щоб сподобатись президенту Джо Байдену, Зеленський може піти на введення українських санкцій проти Коломойського, хоча це малоймовірно. Український газовий олігарх Дмитро Фірташ, якого США з 2014 року намагаються екстрадувати з Відня за звинуваченням у корупції, був підданий санкціям Зеленського минулого тижня. Президент Байден сказав Зеленському після саміту НАТО в цьому місяці, що Україна повинна очиститися від корупції, щоб бути запрошеною до Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО. Зачистка найближчого оточення президента Зеленського була б дуже гарною відправною точкою для того, щоб започаткувати рух України в НАТО.
Тому побоювання українців, що “деолігархізація” піде на користь оточенню Зеленського, схоже, вірні. Коломойський напевно спробує захопити великі компанії, які збанкрутують через введення високих податків і втрати ринків збуту. Цікаво відзначити, що сектор марганцевої руди, вже контрольований Коломойським, має всього лише 25% податкову ставку з 2020 року, коли податки на залізну руду зросли до п’ятдесяти відсотків. Неймовірна історія – марганцева руда уникла підвищення податків при популістському підвищенні податків Зеленським.
Популістська “деолігархізація” Зеленського має чотири фундаментальні проблеми. По-перше, вона погано продумана, оскільки спрямована радше на підвищення популярності президента, ніж на проведення реальних змін, яких давно вимагають США в обмін на свою підтримку. По-друге, виборчий вплив на один з ключових секторів економічного зростання і експорту України тільки підштовхне ще більше компаній приєднатися до і без того великий тіньовий економіці. По-третє, дозволити Росії захопити експортні ринки України було б нерозумно, коли майже три чверті українців вважають, що їхня країна знаходиться в стані війни з Росією. По-четверте, “деолігархізація” Зеленського буде вигідна Коломойському в той час, коли він знаходиться під санкціями США. По-п’яте, “деолігархізація” неможлива без скорочення величезної тіньової економіки України, скорочення широко поширеного ухилення від сплати податків серед українських громадян і боротьби з глибоким рівнем корупції в судовій системі.
Якщо президент Зеленський хоче, щоб українці і Вашингтон ставилися до його “деолігархізації” серйозно, а не як до чергового витка передвиборного популізму, йому слід почати з себе, пішовши за США в санкціях проти Коломойського. Поки Коломойський залишається недоторканним в Україні, до “деолігархізації” не можливо ставитися інакше, ніж як до популізму.
Більше половини українців – 57 відсотків – вважають “деолігархізацію” Зеленського або популізмом для підвищення рейтингу його популярності, або спробою захоплення олігархами економічних активів і ЗМІ на користь президентської команди.