Події, що відбуваються всередині й довкола Ірану та Китаю — ключових союзників Москви, які забезпечують Кремлю стратегічний тил в агресії проти України, — можуть вплинути на міцність цього тилу, зокрема послабити його. Правлячий режим Ірану захитався під тиском як внутрішніх соціальних протестів, так і потужного зовнішнього впливу з боку США, які готують морську блокаду Ірану та можуть завдати серії масштабних авіаударів. У Китаї ж джерелом нестабільності стали внутрішні розбірки між групами впливу, які там існували завжди, але нині загострилися через те, що Сі порушив правила, встановлені за часів Ден Сяопіна: він зламав конституційний устрій, зосередив владу в своїх руках і залишився при владі на третій термін із претензією на четвертий.
Словом, причини ослаблення «китайського й іранського тилів» Москви в агресії проти України мають зовсім різне походження, тому зводити їх до спільного знаменника не варто.
Водночас поки що складно сказати, наскільки проблеми Ірану і, особливо, Китаю послаблять їхню підтримку Москви у війні проти України. До того ж у Кремля є ще один важливий союзник — Північна Корея, яка постачає Москві величезні обсяги озброєнь і навіть направляє на війну проти України тисячі солдатів.
Щоправда, за останніми даними Північна Корея різко скоротила поставки зброї Росії.
За місяць у порт Расон на північному сході КНДР зайшов лише один російський корабель, імовірно задіяний у схемі військових поставок, свідчать супутникові знімки Planet Labs. Це судно пришвартувалося 14 січня до причалу, пов’язаного з експортом озброєнь КНДР для війни в Україні. Аналіз параметрів корпусу вказує, що це міг бути один із двох російських кораблів, які перебувають під санкціями, — Angara або Lady R. Раніше ці судна відігравали ключову роль у транспортуванні зброї.
Це перший зафіксований візит російського судна до Расона з 21 грудня. При цьому контейнери почали накопичуватися на причалі ще з 27 по 31 грудня — тобто за два тижні до візиту корабля. Нових контейнерів після 19 січня на причалі не зафіксовано. З жовтня по грудень російські судна заходили в Расон не менш як тричі на місяць. У січні активність різко впала. Подібне зниження спостерігалося й у січні 2025 року.
Китай постачає Москві не стільки готову зброю, скільки обладнання, сировину й комплектуючі для її виробництва, зокрема допомагаючи обходити міжнародні санкції. Крім того, Китай масово закуповує російську нафту, щоправда за дуже низькими цінами і часто за юані. Даних про те, що Пекін має намір суттєво змінювати таку політику, наразі немає.
З Іраном ситуація ще менш зрозуміла. Відомо, що Іран передав Москві технологію виробництва безпілотників типу Shahed, випуск яких агресор налагодив у себе, зокрема в Татарстані.
Було багато розмов про те, що Іран також передає Москві балістичні ракети малої дальності, однак підтверджень їхнього застосування досі не було. Поширювалися чутки, що зрештою угода зірвалася, що цілком можливо з огляду на досить складні відносини між Москвою і Тегераном.
Про те, що стосунки Москви й Тегерана від початку були непростими й ніколи не були особливо теплими, докладно йшлося у 2022 році в публікації інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Як Путін обробляє іранських аятол, або “Зіхер” московсько-тегеранського військового співробітництва».
Короткий сценарій того, що відбувається всередині й навколо союзників Москви, виглядає приблизно так.
У Китаї нібито з метою запобігання військовому перевороту заарештували «праву руку» Сі, а США готують морську блокаду або навіть воєнний удар по Ірану.
Усе це дає підстави для надій, що «вісь зла», на яку спирається Москва і частиною якої вона сама є, руйнується, послаблюючи геополітичні тили Кремля та його підтримку у війні проти України.
У Пекіні офіційно підтвердили затримання віцепрезидента Центральної військової ради Чжан Юся, який фактично був другою людиною в Китаї після самого голови Сі. За деякими даними, Юся був другом дитинства Сі. Характерно, що обидва вони належали до категорії «принців» або «спадкових принців» (太子党) — фракції в керівництві Китаю, яка складається з дітей впливових високопосадовців КНР першої хвилі та займає ключові пости в партії й держкорпораціях. Нині лідером цієї групи вважається Сі Цзіньпін, батько якого був соратником Мао Цзедуна, що символізує спадковість влади «червоної аристократії».
«Принци» у владі закулісно конфліктують із «комсомольцями» та «шанхайцями», походження яких зрозуміле вже з назв цих угруповань.
Військові у владі Китаю, як вважається, тримаються окремо, що й пояснює часті й гучні кадрові зміни у вищому генералітеті, зазвичай у рамках боротьби з корупцією.
Про подробиці взаємин між угрупованнями у владі Піднебесної йшлося в розгорнутій публікації «Економічних Новин» 2022 року під заголовком «Сі Цзіньпін проти Ден Сяопіна, або Сутичка під килимом китайського опортунізму».
Чжан Юся підозрюють у зливі США надсекретних даних про ядерний потенціал КНР, тобто у державній зраді. Крім того, відставного генерала підозрюють також у підготовці державного перевороту.
Чутки про спробу перевороту підтверджуються незвичною активністю військових: Пекін фактично взято під посилений контроль, а навколо Забороненого міста, де розміщується вища влада Піднебесної, зафіксовано підрозділи, лояльні особисто Сі. Зачистка Чжан Юся паралізує й дезорганізує військову машину Китаю, і це вкрай неприємна новина для Путіна, який розраховує на «стабільний китайський тил».
Ба більше, схоже, на генералі Юся справа не зупинилася. За останніми даними, в Китаї тривають чистки у вищому керівництві країни за звинуваченнями в корупції.
Слідом за армійським керівництвом під удар потрапив і глава китайського МНС Ван Сянсі. Його підозрюють у «серйозних порушеннях дисципліни й закону», тобто в корупції. Характерно, що Ван є секретарем компартії.
Звертає на себе увагу той факт, що якщо спочатку генералу Юся інкримінували фактично зраду, то тепер йому «пришивають» ще й корупцію.
«У межах багаторічної кампанії президента Сі Цзіньпіна з боротьби з корупцією міністерство оборони минулого тижня оголосило про початок розслідування щодо верховного генерала країни Чжан Юся, який посідає друге місце після Сі Цзіньпіна у військовому керівництві. Цього місяця Сі Цзіньпін заявив, що боротьба з корупцією — це битва, яку Китай не має права програти, після рекордних 65 розслідувань щодо високопосадовців минулого року, а також розширення контролю на колишніх керівників університетів і державних підприємств», — пише Reuters.
Втім, почати варто все ж з Ірану, який від початку був найслабшою ланкою путінського «міжнародного тилу».
Якщо китайські проблеми поки що мають суто внутрішній характер, то правлячий в Ірані режим зазнає тиску як зсередини у вигляді потужних соціальних протестів, так і ззовні у вигляді прямої воєнної загрози з боку США.
Після того як американські спецпризначенці блискавично вивезли Ніколаса Мадуро з Венесуели до Нью-Йорка на початку січня, Білий дім переключив увагу на режим іранських аятол.
У Перську затоку увійшла авіаносна група на чолі з USS Abraham Lincoln. США розпочали масштабну операцію з перехоплення танкерів «тіньового флоту», які перевозять іранську нафту до Китаю.
Організувавши морську блокаду Ірану, Штати фактично перекривають як експортні надходження Тегерана, так і значну частину нафтового імпорту Пекіна, який упродовж багатьох років був головним споживачем іранської нафти.
Усе це відбувається на тлі потужних внутрішніх соціальних протестів, які іранському режиму вдалося придушити, але масове невдоволення й внутрішня напруга залишилися, і Тегерану нині не до активної зовнішньої політики. Також виникають проблеми у сфері військового співробітництва з Москвою.
Попри те що останнім часом інформації про поставки іранської зброї Москві стало значно менше, в Каспійському морі триває рух підозрілих суден з Ірану до російських портів, що свідчить: певні поставки все ж продовжуються.
Очевидно, що вісь, яка підтримує Москву в її агресії проти України, захиталася, адже Китаю та Ірану зараз не до України. Однак поки важко сказати, наскільки в результаті ослабне тил і чи посилиться ізоляція Москви.
Як повідомляє The New York Times, розвідслужби США представили Трампу звіти, згідно з якими уряд Ірану перебуває у «найслабшому стані» з часів Ісламської революції 1979 року.
На думку спецслужб, влада в Тегерані похитнулася до безпрецедентного рівня. Протести, що спалахнули наприкінці 2025 року, охопили навіть регіони, які традиційно вважалися опорою підтримки верховного лідера Алі Хаменеї. На цьому тлі «історично слабка економіка» позбавила уряд можливості поліпшити становище населення, а силове придушення демонстрацій у січні 2026 року ще більше відштовхнуло людей від влади.
Middle East Eye стверджує, що адміністрація Трампа розглядає можливість нанесення точкових ударів по високопосадовцях Ірану й командирах, відповідальних за жорстоке придушення протестів.
Повідомляється, що Трамп і далі зацікавлений у зміні влади в Ірані. США суттєво збільшили військове угруповання в регіоні, перекинувши авіаносець «Авраам Лінкольн», ескадрилью винищувачів F-15 до Йорданії та додаткові системи ПРО.
Іран, зі свого боку, готується до можливого удару США, повідомляє Financial Times. Президент Масуд Пезешкіан розпорядився передати розширені повноваження регіональним владам, щоб забезпечити безперебійну роботу держави у разі атаки або загибелі вищого керівництва.
Губернаторам провінцій дозволено самостійно ухвалювати рішення, безпосередньо взаємодіяти із судовими та іншими державними структурами, а також прискорювати імпорт товарів першої необхідності.
Водночас Саудівська Аравія та ОАЕ відмовилися надати США свою територію для удару по Ірану, повідомляє The Wall Street Journal.
Головні союзники США в Перській затоці обмежили можливості Вашингтона щодо нанесення удару по Ірану. Саудівська Аравія та ОАЕ виключили використання американськими військами свого повітряного простору й території для воєнних дій проти ісламської республіки.
Про це в розмові з президентом Ірану Масудом Пезешкіаном повідомив спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман, йдеться в заяві Ер-Ріяда. Аналогічну позицію озвучило й міністерство закордонних справ ОАЕ.
У 2019 році, під час першого президентства Трампа, Іран атакував нафтові об’єкти в Саудівській Аравії, тому і королівство, і емірати побоюються ударів з боку Тегерана та його союзників. Ослаблений і менш загрозливий іранський режим відповідає інтересам монархій Затоки, однак вони остерігаються дестабілізації в регіоні та іранської помсти.
Деякі спостерігачі вважають, що Трамп дещо запізнився зі своїм тиском на іранський режим, адже протести в Ірані, яким він нібито прагнув допомогти ззовні, захлинулися, режим зумів їх придушити, очистити вулиці й відключити інтернет, а масштаби жертв залишаються невідомими.
Таким чином, режим аятол вистояв, хоча незрозуміло, чи став він сильнішим, чи криза лише відкладена в часі. Про це докладно йдеться в публікації «Дзеркала тижня» «Після великої крові: що чекає на Іран — застій, відлига чи війна?».
Однак Трамп продовжує нагнітати ситуацію, заявивши в інтерв’ю Axios, що обстановка навколо Ірану перебуває «в процесі змін» через «велику армаду», яку США спрямували в регіон.
«У нас поруч з Іраном перебуває велика армада. Більша, ніж у Венесуели», — сказав він.
Водночас він зазначив, що дипломатія також залишається можливим варіантом: «Вони хочуть укласти угоду. Я це знаю. Вони телефонували неодноразово. Вони хочуть говорити».
Як повідомляє Axios, Трамп був близький до того, щоб віддати наказ про нанесення ударів по об’єктах режиму в Ірані. Однак він відклав це рішення, одночасно перекинувши до регіону військові сили.
Джерела видання повідомили, що Трамп іще не ухвалив остаточного рішення.
«Трамп розглядає нові можливості, посилені прибуттям у регіон авіаносної ударної групи. Авіаносець USS Abraham Lincoln увійшов до зони відповідальності Центрального командування США (CENTCOM)», — пише Axios.
Також джерело повідомило, що в суботу командувач CENTCOM адмірал Бред Купер відвідав Ізраїль, щоб скоординувати військові плани й можливі спільні оборонні дії на випадок іранського удару по Ізраїлю.
Згідно з даними авіаційних ресурсів Flightradar24 і ADS-B Exchange, військово-транспортні літаки C-17A Globemaster III здійснили щонайменше шість рейсів з аеродрому Роберт-Грей у Техасі на бази в Йорданії та Саудівській Аравії. З цієї бази діє 62-й полк ППО армії США, оснащений комплексами Patriot і THAAD.
Водночас The Wall Street Journal із посиланням на американських чиновників повідомляє, що Трамп доручив своїй команді розробити план розгрому Ірану без затяжної війни.
Зазначається, що він хоче провести швидку й рішучу операцію проти іранського режиму аятол, яка не призвела б до тривалої війни в регіоні.
Трамп поставив своїй команді завдання розробити план такого вторгнення. За його задумом, атака має завдати ісламській республіці достатньо сильного удару, щоб вона пішла на поступки США, відмовилася від розробки ядерної зброї та припинила переслідування протестувальників.
За словами співрозмовників WSJ, серед обговорюваних варіантів — так званий «великий план», розроблений Білим домом і Пентагоном, що передбачає серію потужних бомбардувань об’єктів режиму й Корпусу вартових Ісламської революції.
Менш масштабний варіант — удари по символічних цілях режиму, що залишає можливість посилення атак у разі, якщо Іран, який заперечує прагнення створити ядерну зброю, не погодиться на угоду, прийнятну для Трампа.
Тим часом МЗС Ірану заявило, що країна готова до оборони «краще, ніж будь-коли».
Офіційний представник МЗС Есмаїл Багаї на пресконференції, відповідаючи на запитання про ймовірність превентивного удару по Ізраїлю та роль дипломатії у запобіганні великій війні, зазначив, що Іран має всі необхідні ресурси для забезпечення своєї безпеки.
«Ми маємо неймовірний потенціал для самооборони і сьогодні готові до викликів значно більше, ніж раніше», — додав він.
Ба більше, як повідомила Al-Jazeera, Іран оголосив про початок навчань із бойовою стрільбою в Перській затоці, безпосередньо поблизу американських військових кораблів, причому навчання зосереджені біля Ормузької протоки — найвужчої частини Перської затоки.
Відпрацьовується, зокрема, й удар у відповідь по американських кораблях, у тому числі по атомному авіаносцю USS Abraham Lincoln, якщо США здійснять напад на Іран.
Іран заявляє, що відновився й виніс уроки з короткої війни з Ізраїлем минулого року.
«Обмежений удар — це ілюзія. Будь-які військові дії з боку США, незалежно від їхнього походження та рівня, розглядатимуться як початок війни, і відповідь на них буде негайною, всеосяжною й безпрецедентною, спрямованою в саме серце Тель-Авіва та всіх, хто підтримує агресора», — заявив старший радник верховного лідера Ірану Алі Шамхані.
Подібну думку висловив і міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі.
«Наші хоробрі збройні сили готові — з пальцем на спусковому гачку — негайно й потужно відповісти на будь-яку агресію проти нашої улюбленої землі, повітря і моря.
Цінні уроки, винесені з 12-денної війни, дозволяють нам реагувати ще сильніше, швидше й ґрунтовніше.
Водночас Іран завжди вітав взаємовигідну, справедливу й рівноправну ядерну угоду — на рівних умовах, без примусу, погроз і залякування — яка забезпечує права Ірану на мирні ядерні технології та гарантує відсутність ядерної зброї.
Такій зброї немає місця в наших розрахунках безпеки, і ми ніколи не прагнули її отримати», — написав міністр у соцмережах.
Хоча минулого року, коли Ізраїль і США бомбили Іран, Москва нічим не допомогла союзнику, окрім гучних заяв, у Тегерані, здається, все ще плекали певні ілюзії щодо підтримки Кремля.
Стало відомо, що секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані терміново прибув до Москви 30 січня, щоб зустрітися з Путіним. Візит не анонсували, про нього стало відомо постфактум із повідомлення Кремля. Деталі зустрічі не розкрили. Посол Ірану в Росії Казем Джалалі заявив, що основними темами переговорів були «важливі регіональні та міжнародні проблеми», а також «розширення двостороннього співробітництва».
Водночас президент Трамп заявив, що Іран веде з Вашингтоном «серйозні» переговори, натякнувши на можливість угоди, яка дозволить уникнути воєнних ударів по республіці.
«Іран веде з нами переговори, і ми подивимося, чи зможемо щось зробити… У нас великий флот прямує туди. Вони ведуть переговори», — сказав Трамп в інтерв’ю Fox News.
Трамп наголосив, що Іран має укласти «задовільну» угоду, яка запобігатиме створенню ядерної зброї.
Звернімося до Китаю, де останнім часом відбувалися не менш важливі події.
Сі Цзіньпін за допомогою чисток прагне отримати «повний контроль» над збройними силами й викорінити корупцію, заявив посол США в Китаї Девід Пердью в інтерв’ю Bloomberg.
Посол зазначив, що розслідування щодо Чжан Юся, оголошене минулими вихідними, є «важливою подією», посилаючись на сімейні зв’язки заступника голови вищої військової комісії Китаю із Сі Цзіньпіном.
«Я вірю йому на слово, що йдеться про боротьбу з корупцією, що він намагається виправити десятиліття корупції в армії… Я справді вірю, що голова Сі Цзіньпін намагається це зробити. З іншого боку, я думаю, що він хоче переконатися, що повністю контролює свої збройні сили», — сказав Пердью, додавши, що США уважно стежать за тим, що відбувається.
У найбільш обізнаних в історії західних спостерігачів події в Китаї викликали асоціації з боротьбою Сталіна за владу в партії й державі у 1920–1930-х роках.
Один з учасників чату в The Washington Post запитав ведучого, відомого журналіста Девіда Ігнатіуса, чи не є боротьба Сі проти Чжана аналогією боротьби Сталіна проти Троцького.
Ігнатіусу ця думка сподобалася, хоча він заявив, що такої аналогії не бачить.
Відповідаючи на запитання, чи може Тайвань відбити ймовірне вторгнення Китаю, Ігнатіус сказав, що Тайвань цілком здатен зробити вторгнення настільки дорогим, що Сі було б нерозумно на це йти, особливо після того, як він звільнив вищих генералів КНР і «вичистив» п’ятьох із семи членів Центральної військової комісії.
На думку Ігнатіуса, «Китай зараз — у хаосі», і Сі нині не в тій позиції, щоб вторгатися будь-куди.
Про зв’язок чисток у військовому керівництві Китаю з перспективами нападу на Тайвань пишуть багато західних медіа.
Зокрема, Bloomberg стверджує, що чистка вищого генералітету, проведена Сі Цзіньпіном, порушує питання Тайваню та спадковості влади.
Зазначається, що рішення голови Китаю Сі Цзіньпіна провести розслідування щодо вищого генерала й свого колишнього соратника Чжан Юся стало найшокуючим епізодом найбільшої військової чистки в Китаї за останні пів століття. Цей крок має наслідки й для Тайваню, спадковості влади та подальших потрясінь у лавах Компартії.
Розслідування щодо Чжан Юся, якого колись називали «названим братом» Сі Цзіньпіна та його родини, означає безпрецедентне падіння військового героя Компартії, який десятиліттями мав сімейні зв’язки з найвищим керівництвом Китаю.
У результаті вищий керівний орган Народно-визвольної армії опинився практично знищеним. Під керівництвом 72-річного Сі Цзіньпіна в Центральній військовій раді, до якої входили шість генералів на початку його третього терміну у 2022 році, залишилася лише одна людина у військовій формі.
Швидкість розслідування щодо 75-річного першого заступника голови ЦВС Чжан Юся здивувала спостерігачів: оголошення в суботу з’явилося лише через чотири дні після його несподіваної відсутності на засіданні Компартії.
Для порівняння: у випадку з Хе Вейдуном, колишнім другим генералом Китаю, якого усунули з посади торік, між зникненням і публічним підтвердженням розслідування минуло близько шести місяців.
«З огляду на глибоку дружбу Чжан Юся та Сі Цзіньпіна, характер цієї зради має бути доволі серйозним», — сказав Віктор Ші, доцент Каліфорнійського університету в Сан-Дієго.
Офіційна газета Народно-визвольної армії Китаю в суботу зосередила увагу на питанні політичної лояльності, водночас звинувативши Чжан Юся та іншого усунутого генерала, Лю Чженьлі, у корупції. У редакційній статті обох різко звинуватили в «підриві системи відповідальності», яка забезпечує авторитет Сі Цзіньпіна в управлінні найбільшою у світі постійною армією.
Точні причини розслідування щодо Чжан Юся залишаються неясними. The Wall Street Journal із посиланням на джерела, знайомі із закритим високорівневим брифінгом, що відбувся до публічного висунення звинувачень, повідомляє, що його звинувачують у передачі інформації про ядерну програму Китаю США та в отриманні хабарів за ключові призначення, зокрема за посаду міністра оборони й важливі пости в системі військових закупівель.
За оцінками опитаних експертів, чистка в армії дає Сі карт-бланш у тайванському питанні та свідчить про його безпрецедентну впевненість у перспективі «возз’єднання».
Водночас аналітики зазначають, що на тлі кадрових потрясінь негайне вторгнення на Тайвань виглядає менш імовірним. Натомість Сі зміщує акцент на кампанію примусу, спрямовану на підрив рішучості Тайбея без початку відкритих бойових дій. Йдеться про безперервні військові навчання, які імітують морську й повітряну блокаду острова, економічний і кібертиск, а також «юридичну війну» — використання китайського законодавства для переслідування тайванських чиновників і тиску на громадян Тайваню.
Науковий співробітник Центру аналізу Китаю при Інституті політичних досліджень Азійського товариства Ніл Томас висловив скептицизм щодо тверджень про витік розвідданих. У своєму дописі в X він запитав, чому такий «загартований у боях генерал», як Чжан Юся, «зрадив би все, що надавало сенс його життю протягом останніх кількох десятиліть», аби передати секрети головному супернику Китаю.
Вищі військові чиновники рідко залишають Китай, а їхні комунікації ретельно контролюються. З моменту призначення на посаду заступника голови Центральної військової ради у 2017 році Чжан Юся лише одного разу зустрічався з чинним американським посадовцем — радником з національної безпеки США Джейком Салліваном у 2024 році. Зазвичай Пекін направляє на двосторонні військові переговори з США міністра оборони.
Як би там не було, турбулентність в еліті китайських збройних сил розгортається на тлі того, що Дональд Трамп конфліктує з ключовими союзниками щодо Гренландії, тарифів і майбутнього міжнародного порядку, заснованого на правилах.
Усе це викликало дискусію, чи може Сі Цзіньпін спробувати скористатися ситуацією, вдавшись до кроків щодо Тайваню.
Падіння Чжан Юся також посилює інтригу напередодні вступу Китаю в напружений період політичної боротьби перед кадровою ротацією керівництва, яка відбувається раз на п’ять років і запланована на 2027 рік. Очікується, що Сі Цзіньпін прагнутиме четвертого терміну на чолі другої за величиною економіки світу.
Як найвпливовіший генерал Китаю і член Політбюро, Чжан Юся був одним із небагатьох, хто мав достатньо впливу, щоб потенційно мобілізувати опір будь-яким планам спадковості влади Сі Цзіньпіна.
«Збройні сили — єдина організація в Китаї, яка історично протистояла партійним лідерам… Якщо припустити, що Сі Цзіньпін прагне четвертого терміну, він мав побоюватися, що Чжан Юся зможе очолити зусилля всередині партії щодо його усунення», — сказав Денніс Вайлдер, колишній співробітник ЦРУ зі Східної Азії, нині старший науковий співробітник Джорджтаунського університету.
Більшість того, що відбувається в китайській політиці, залишається за зачиненими дверима через масштабну систему цензури Компартії та жорсткі покарання за розголошення держтаємниць. Це ускладнює точну оцінку того, чи стикався Сі Цзіньпін із реальною загрозою своїй владі. Втім, звинувачення в нелояльності порушують питання про те, кому може довіряти найвище керівництво Китаю і яким є рівень невдоволення в його найближчому оточенні.
Це також викликає питання щодо боєготовності збройних сил. Хоча чистка свідчить про впевненість Сі Цзіньпіна в тому, що він зберігає достатній контроль над партією й армією, щоб витримати можливу негативну реакцію, вона залишає Народно-визвольну армію Китаю в стані «дезорганізації», вважає старший науковий співробітник Центру аналізу Китаю при Інституті політики Азіатського товариства Лайл Морріс.
Хоча НВАК має значний кадровий резерв для заповнення вакансій і підтримання повсякденної діяльності, майже повне викорінення вищого військового генералітету створює ризик порушення висок централізованої системи командування.
За словами Дженніфер Велч, головної аналітикині з геоекономіки Bloomberg Economics, у ситуації, коли НВАК відволіклася на боротьбу за заповнення вакансій, Сі Цзіньпін, імовірно, буде обережнішим у застосуванні сили.
«Сі Цзіньпін досяг точки, коли він більше не потребує Чжан Юся, який захищав його й просував історичні реформи НВАК, але тепер сприймається як суперник і загроза абсолютному контролю Сі Цзіньпіна над владою», — сказав старший науковий співробітник Школи міжнародних досліджень імені С. Раджаратнама при Наньянському технологічному університеті Дрю Томпсон.
Якими б не були приховані мотиви, усунення Чжан Юся принаймні показує, що ніхто не перебуває поза зоною досяжності.
«Тепер зрозуміло, що ніхто з керівництва не перебуває в безпеці, незалежно від їхніх зв’язків із Сі Цзіньпіном, — сказав Джонатан Цзін, співробітник Брукінгського інституту, який працював аналітиком з Китаю в ЦРУ. — Це сейсмічний зсув у китайській політиці за Сі Цзіньпіна».
Водночас Піднебесна поки що залишається потужним тилом для Москви, забезпечуючи Кремль сучасними технологіями й обладнанням, які він нині більше ні від кого отримати не може.
Китай постачає Росії верстати й обладнання для виробництва гіперзвукових балістичних ракет «Орешник», які Кремль використовує для погроз Заходу, з’ясувала британська газета The Telegraph.
Обладнання, що використовується у виробництві «Орешника», було частиною технологій, переданих Пекіном Москві для розширення виробництва озброєнь і військової техніки. Загальну вартість поставленого Китаєм обладнання The Telegraph оцінює в 10,3 млрд доларів.
Збільшення обсягів виробництва частково пов’язане з використанням одного конкретного верстата з ЧПУ — карусельного токарного верстата китайського виробництва, який точить і ріже метал. Цей верстат українська військова розвідка виявила на «Воткінському заводі», де виробляються балістичні ракети «Орешник» і «Іскандер-М», а також міжконтинентальні балістичні ракети «Тополь-М».
У перші три роки війни Китай поставив до Москви верстатів щонайменше на 3,1 млрд доларів. Китайські верстати з ЧПУ забезпечують виробництво на низці російських оборонних підприємств, зокрема в особливій економічній зоні «Алабуга», де налагоджено випуск російської версії іранських дронів Shahed.
Китай відправив Москві й інше обладнання, необхідне для складання високоточної зброї та літаків, на мільярди доларів, свідчить аналіз The Telegraph. Росія не виробляє це обладнання або виробляє в недостатніх обсягах. Уся номенклатура китайських поставок входить до списку з 50 товарів, які 39 країн, включно з Великою Британією та США, заборонили експортувати до Росії.
У межах китайських поставок Росія отримала мікрочипи та плати пам’яті на суму не менш як 4,9 млрд доларів, які використовуються у високоточному озброєнні й винищувачах компанії «Сухой», свідчать дані американського агрегатора торговельних даних Import Genius.
Серед інших ключових позицій — різні види підшипників на 130 млн доларів, які витримують навантаження, знижують тертя та забезпечують рух, що робить їх незамінними для виробництва літаків та іншого транспорту.
Китай поставив п’єзоелектричні кристали, які використовуються в радарах і системах РЕБ, на суму не менш як 97 млн доларів, а також телескопічні приціли для зброї на 42 млн доларів.
Китай постачає ключові випробувальні прилади — мультиметри й осцилографи. Вони використовуються для перевірки ефективності та працездатності озброєння й мікроелектроніки. Наприклад, з їхньою допомогою можна переконатися, що системи РЕБ і радари функціонують належним чином, а мікрочипи в дронах обробляють, зберігають і передають зібрані дані.
У 2023–2024 роках китайські компанії безпосередньо поставили до Росії запчастини й матеріали для виробництва безпілотників щонайменше на 55 млн доларів.
Без доступу до китайської економіки, китайського ринку й Китаю як транзитної ланки для багатьох із цих технологій Росії було б украй складно продовжувати війну, вважає старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман. Залежність Росії від Китаю суттєво зросла за останні два роки, говорить старший аналітик Open Source Centre Гері Сомервілл.
Імпорт з Китаю має для Росії таке високе значення, оскільки обладнання на багатьох російських заводах застаріле й не дозволяє швидко та якісно виробляти літаки й іншу військову техніку, зазначає науковий співробітник британського Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) Нік Рейнольдс.
Оцінити повний обсяг поставок чутливих товарів із Китаю до Росії стає дедалі складніше через заплутані схеми, покликані приховати відправника й отримувача продукції, сказав директор із досліджень Import Genius Вільям Джордж.
Очевидно, що найближчим часом Пекіну буде не до України, і підтримка Китаєм московської війни проти України суттєво ослабне.