На атлантичному узбережжі Марокко археологи зробили відкриття, яке може суттєво змінити уявлення про ранні етапи еволюції людини. У кар’єрі Томас I міжнародна група вчених виявила рештки гомінінів, вік яких становить близько 773 тисяч років, що робить їх одними з найдавніших відомих предків сучасної людини.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, стало підсумком понад 30 років роботи в межах наукової програми Préhistoire de Casablanca. За словами дослідника Абдеррахіма Мохіба, такий результат став можливим завдяки тривалій міжнародній співпраці та унікальним геологічним умовам регіону, які забезпечили чудове збереження скам’янілостей.
Вік знахідок визначили за допомогою магнітостратиграфії — методу, що аналізує зміни полярності магнітного поля Землі. Ключовим орієнтиром стала так звана межа Брюнхес–Мацуяма, глобальний хронологічний маркер четвертинного періоду. Саме це дозволило з високою точністю датувати рештки й віднести їх до початкового етапу еволюційної гілки, з якої згодом виникли Homo sapiens, неандертальці та денисовці.
Морфологічний аналіз нижніх щелеп і зубів показав поєднання архаїчних і більш розвинених ознак. Така «мозаїка» відрізняє ці зразки від Homo erectus та Homo antecessor. Дослідження проводилися за участі фахівців Інституту еволюційної антропології Макса Планка. Як зазначив антрополог Меттью Скінер, внутрішня структура зубів чітко вказує на базове положення цих популяцій у родоводі людини.
Окрему увагу вчені приділяють географічному контексту відкриття. Палеонтолог Деніс Гераадс наголошує, що дані з Північно-Західної Африки спростовують уявлення про Сахару як постійну біогеографічну перешкоду в той період. Це означає, що регіон міг відігравати ключову роль у міграціях і формуванні ранніх людських популяцій.
Знахідки з гроту Hominidés нині вважаються одними з найпереконливіших доказів глибокого африканського походження людства. Вони не лише заповнюють важливу прогалину в еволюційній історії Homo, а й підкреслюють значення Північної Африки як одного з центрів становлення людини.