Дональд Трамп і далі здійснює рухи в стилі слона в посудній крамниці, дедалі більше розхитуючи і без того нестійку ситуацію у світі. Одним із таких рухів можна вважати підписаний ним недавно закон про реституцію, тобто повернення майна, у цьому випадку - жертвам Голокосту, їхнім нащадкам чи єврейським організаціям.
Трамп підписав Білль-447, іменований також JUST (Justice for Uncompensated Survivors Today, що можна перекласти як «справедливість для тих, що вижили й залишилися без компенсації”). Згідно з документом, Штати підтримуватимуть євреїв та єврейські організації, що домагаються повернення майна, зокрема, нерухомості загиблих під час Другої світової війни євреїв або виплат компенсацій за втрачене майно.
Власність мають повертати спадкоємцям жертв геноциду, а якщо їх не залишилося, то єврейським організаціям, що опікуються збереженням пам’яті про Голокост. Питання про єврейські організації як бенефіціари відразу викликала негативну реакцію. У відповідь прихильники білля стверджують, що отримані кошти нібито підуть на підтримку тих, хто вижив, і просвітницьку роботу на тему Голокосту.
Найбільше ця новація може торкнутися країн Східної Європи. Під час Другої світової війни тут гітлерівці знищили найбільше євреїв.
Насамперед документ торкнеться сусідньої Польщі. До Другої світової війни в ній проживало понад 3 млн євреїв, більшість яких знищили нацисти. Їхнє майно, яке в нинішніх цінах оцінюють у $300 млрд, після закінчення війни перейшло у власність держави, а після розвалу системи соціалізму було приватизовано, часто з багаторазовою зміною власників.
Це об’єкти нерухомості, земельні ділянки, виробничі та сільськогосподарські об’єкти. Польська держава часів соціалізму та пізніші власники вкладали в колишні єврейські об’єкти кошти, здійснювали їхню модернізацію та перепрофілювання. З’ясувати зараз, хто, кому, скільки та чого винен, є завданням дуже непростим.
Після розвалу соціалізму в Польщі колишні власники та їхні спадкоємці намагалися через суди повернути майно або домогтися компенсації, проте безуспішно.
Може ця проблема торкнутися й України відразу з декількох причин. Перш за все в міжвоєнний час Західна Україна входила до складу тодішньої Речі Посполитої та була населена численними єврейським населенням. Тільки у Львові єврейське населення становило 130 тис. і було другим за чисельністю після поляків. А в містечку Броди Львівської області до 80% населення були євреями.
Зазначений білль-447 ґрунтується на ухваленій у 2009 р. Терезинській декларації, присвяченій майну євреїв у зв’язку з Голокостом. Декларацію названо за іменем містечка в Чехії, де в роки війни був концтабір і єврейське гетто. Цей документ підписали 46 країн, включно з Україною.
Однак у нашій країні експропріацію приватної власності здійснювали не в роки війни, а набагато раніше. І навіть у Західній Україні майно, зокрема євреїв, експропріювала спочатку в 1939 р. радянська влада, і лише потім прийшли гітлерівці, які чинили геноцид проти євреїв, але їхнє майно вже до того було реквізовано. Одне слово, в Україні є своя, дуже відмінна від Східної Європи, історія питання.
Щоправда, підписаний Трампом білль-447 має більше декларативний характер. Документом не передбачено санкції проти тих держав, що відмовляють у поверненні єврейської власності або у виплаті компенсацій.
Головна небезпека цієї декларації, повторимо, полягає в тому, що вона здатна серйозно загострити відносини між державами і народами, а також дає певним колам додаткову можливість укотре поспекулювати на важких травмах минулого, пов’язаних із Другою світовою війною та Голокостом.
У США противники Трампа зазначають, що в біллі-447 міститься більше політики, ніж власне права. Цей документ треба розглядати як черговий реверанс у бік впливового єврейського лобі США, яке представляє радник Трампа, і за сумісництвом його зять, Джаред Кушнер. Білль-447 треба розглядати в одному ряду з такими вкрай неоднозначними діями Трампа, як скасування ядерної угоди з Іраном і визнання Єрусалима столицею Ізраїлю.
З одного боку, в Ізраїлі Трампа вже оголосили «найбільшим другом єврейської держави», а з іншого боку, майже всі союзники Америки в Європі та на Близькому Сході вельми критично сприйняли такі дії Трампа, як дестабілізуючі й без того нестабільну ситуацію.
Украй критично підписаний Трампом білль-447 оцінюють у Польщі, оскільки, повторимо, найбільше він торкається саме Речі Посполитої. Польська влада назвала закон «дискримінаційним», місцеві націоналісти пікетували посольство США у Варшаві, у країні зростають антисемітські настрої, що підігрівають місцеві націонал-радикали.
У прес-службі президента Польщі Анджея Дуди заявили, що Польща не повинна компенсувати збитки, завдані під час війни Німеччиною, яка розв’язала війну, напала, зокрема, на Польщу, завдавши їй величезних втрат, адже гинули і втрачали своє добро, крім євреїв, і поляки. Після війни майно поляків теж переходило державі, а потім було приватизовано після розвалу соціалізму, і незрозуміло, чому компенсувати збитки потрібно представникам тільки однієї нації, ігноруючи інтереси інших народів.
До того ж такі претензії суперечать нормам польського законодавства, згідно з якими, у разі відсутності спадкоємців, майно переходить у власність держави. Зі свого боку, повторимо, білль-447 передбачає, що в цьому разі майно надходить у розпорядження певних єврейських організацій.
Водночас не зовсім зрозуміло, яка саме організація уповноважена представляти інтереси євреїв і отримувати права на майно жертв Голокосту. Навіть з практики України відомі випадки існування декількох організацій, що оскаржують одна в одної право представляти інтереси тієї чи іншої національності.
Очевидним є й продовження Трампом ініційованої ним недоброї традиції загострення відносин з усіма провідними союзниками Америки у світі. Нещодавно було загострення відносин усередині Великої сімки. Рішення Трампа щодо виходу з договору з Іраном і визнання Єрусалима столицею Ізраїлю, повторимо, ускладнило відносини і з Європою, і з арабо-мусульманським світом.
А тепер бачимо загострення відносин Америки з Польщею, яка є важливим союзником США в Східній Європі, передусім в енергетичних і військово-стратегічних питаннях, включно з протистоянням московській експансії. Досі важко було знайти більш проамериканськи налаштовану державу в Східній Європі, та й у масштабах усієї Європи поляки були найбільш проамериканськи налаштованими, і це зважаючи на «американоскептицизм», що міцнішає в Старому Світі. Нагадаємо, що Польща має в США численну й непогано організовану діаспору.
Усе це Трамп ставить під удар своїми, м’яко кажучи, неоднозначними рішеннями.
Щоправда, Польща, у якій при владі зараз перебувають націонал-консерватори, дала певний привід для таких рішень. Білль про реституцію західні експерти вважають реакцією Ізраїлю та єврейського лобі в Америці на трактування польською владою історії Голокосту.
Нагадаємо, нещодавно в Польщі ухвалено поправки до закону «Про Інститут національної пам’яті», за якими можуть дати від трьох до п’яти років в’язниці за публічні заяви про причетність поляків до Голокосту. Відомо, що під час війни в Польщі були концтабори, наприклад, Освенцім і Треблінка, у яких гітлерівці масово знищували євреїв, утім, як і людей інших національностей.
Показово, що й Польща вимагає репарацій від Німеччини в розмірі $850 млрд. Саме в таку суму Польща оцінює збиток, якого завдала їй Німеччина під час Другої світової війни. Хоча в Німеччині стверджують, що за всі гріхи гітлеризму нібито розрахувалися цілком, і більше нікому нічого не винні.
До речі, цей закон про Інститут нацпам’яті передбачає кримінальну відповідальність за прославляння українських націоналістів, через що в Україні цей документ дістав назву «антибандерівського» і викликав украй негативну реакцію серед вітчизняних націонал-радикалів.
Цікава деталь. У Польщі тепер під забороною вираз «польський табір смерті», чим заперечується існування такого скандально відомого табору в Березі Картузькій, куди масово поміщали українців під час так званої пацифікації, що здійснювалася режимом Юзефа Пілсудського.
Здається, на трагічних подіях між світовими війнами і Другої світової війни ще довго спекулюватимуть усі хто захоче з метою піар-популізму, хоча сучасний світ сповнений нових загроз.
На перший погляд, це «не наші розборки», однак може виявитися, що Україна буде в них залучена, і їй доведеться що-небудь виплачувати чи компенсувати.
Про те, що на території Західної України, яка входила між війнами до складу Польщі, мешкало численне єврейське населення, що зазнало геноциду з боку гітлерівців, уже говорили. Поляки часто полюбляють наголошувати, що це їхні землі, так звані «креси всходні», забуваючи нагадати, що суверенітет Речі Посполитої над Галичиною та Волинню між війнами не було визнано повною мірою ні Антантою, ні Лігою націй. Утім, в історичні подробиці вдаватися не будемо.
Та річ у тім, що майже всі країни Європи пройшли через процес реституції єврейської власності. Якщо Україна коли-небудь підійде до питання вступу до Євросоюзу, проблема реституції може стати дуже актуальною, зокрема у світлі згаданої вище Терезинської декларації.
Ситуацію загострюють випадки, що почастішали, проявів відвертого антисемітизму в найогидніших його формах, що допускають в Україні різного роду «патріоти» за потурання влади. Це неминуче веде до зовсім недоречного загострення відносин України не тільки з Ізраїлем і світовими єврейськими організаціями, а й із США, де, повторимо, є сильне єврейське лобі, що має величезний вплив в американських владних структурах. І все це в ситуації крайньої залежності України від підтримки Заходу та США в умовах війни з Москвою й економічної кризи.