На момент початку збройного конфлікту на території ДНР у Донецькому СІЗО перебувало близько 850 громадян, для яких узяття під варту було обрано як запобіжний захід. Ці дані взято з бази пенітенціарної служби України за 2014 рік. Про це заявила 4 квітня в «Главкомі» Тетяна Матяш, адвокат, представник потерпілих у справах про злочини, вчинені в ОРДЛО.
«Україна кинула своїх громадян разом з кримінальними провадженнями проти них. Ці люди протягом двох років перебувають у Донецькому СІЗО. На сьогоднішній день склалася ситуація, коли справи цих осіб ніхто не розслідує. ДНР добровільно передає в Україну кримінальні провадження, що були порушені до початку збройного конфлікту. Ці справи перебувають у слідчих органах або судах на території України. Проблема полягає в тому, що людей не передають. Люди залишаються на окупованих територіях», – заявила Матяш.
Також Матяш розповіла про абсурдність правосуддя на окупованій території ДНР. Вона заявила про те, що в судах зачитуються обвинувальні висновки ім’ям України, і судді ім’ям України виносять вироки. При цьому в документах може бути зазначено, що запобіжний захід визначено згідно із кримінальним кодексом УРСР 1960-го року, винятковою мірою покарання якого, нагадаємо, є смертна кара. Також окупанти посилаються на статті законодавства РФ і на всіх документах ставлять печатку ДНР.
Юристи сходяться на думці, що основна проблема полягає в тому, що Україна досі не визнала ЛНР і ДНР терористичними організаціями.
«Усі вважають, що це явище тимчасове і дуже швидко закінчиться. Немає системного підходу і державної політики щодо подальшого життя України з урахуванням окупації», – заявила Матяш.
Міжнародний досвід нещодавньої участі держсекретаря США Джона Керрі в переговорному процесі між колумбійським урядом і партизанською групою «Революційні збройні сили Колумбії» говорить про те, що переговори з терористичними організаціями на рівні держави можливі.
Менеджер проектів центру громадянських свобод Олександра Романцова щодо цього вважає, якщо комунікація зменшує кількість пострілів – то це позитивна комунікація, і в жодному разі не можна забороняти комунікацію з ЛНР і ДНР.
«Де-факто комунікація існує в рамках Мінських домовленостей, і нібито якісь несуттєві питання гуманітарної і соціальної спрямованості вирішуються. Однак те, про що ми говоримо на рівні правосуддя, – це робота політичної групи в рамках Мінських домовленостей, – і там немає жодних результатів. На жаль, як ми бачимо за мінським процесом, наявність людей в одному приміщенні не завжди дає можливість про щось домовитися», – заявила Романцова.
Також Романцова згадала Ірину Геращенко, уповноважену президента України з питань мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, яка щодо переговорів у рамках контактної групи в Мінську неодноразово говорила про те, що дії, які будуть розглянуті на засіданнях, часто суперечать узгодженим раніше.
«Це говорить про те, що Мінські домовленості – або незручний і неефективний формат, або потрібний наступний крок. Нам треба забрати з окупованої території тих, хто не хоче там бути: хто затриманий або насильно утримується в підвалах. Тільки після забезпечення безпеки людей, які не втягнені в активні військові дії, можна говорити про амністії, розслідуваннях тощо», – заявила Романцова.
