Борговий тягар стрімко зростає на всій планеті.
За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), загальносвітовий борг нефінансового сектора досяг $152 трлн. За 100 років він збільшився вдвічі. Водночас борг збільшується: 2002 р. він становив 200% загальносвітового ВВП, а 2015 р. – уже 225%. Поки що немає жодного способу виміряти, наскільки небезпечним є збільшення цього показника, однак МВФ уже попереджає уряди країн світу про потребу знизити обсяг запозичень, зазначає CNBC.
Після світової фінансової кризи 2008-2009 рр. центральні банки різних країн ввели рекордно низькі базові ставки, чим скористалися багато компаній, що збільшували кредитний портфель, – і рівень закредитованості корпорацій сильно зріс.
Сформована у фінансовому світі практика низьких процентних ставок пригнічує бажання компаній виплачувати борги, навіть якщо на цей час для них це не важко, тому багато хто відкладає закриття кредитів в очікуванні підвищення інфляції.
МВФ попереджає, що дефляція часто призводить до збільшення боргового тягаря, що, зі свого боку, веде до погіршення економічного зростання та продовження стану дефляції.
У політиків залишається дедалі менше можливостей ефективних дій для скорочення рівня боргу, особливо після фінансової кризи, тому МВФ закликає до спільного застосування фіскальних, грошово-кредитних і структурних рішень, щоб максимізувати їхній вплив.
Говорячи про потенційно найпроблемніші області, МВФ повідомляє, що приватний борг є високим не тільки в країнах з розвиненою економікою, а й серед кількох “системно значущих” країн з ринковою економікою, а саме в Бразилії та Китаї.
Хоча борги країн становлять лише близько однієї третини від загальносвітового, у доповіді також повідомляється про істотне збільшення цієї частки після 2010 р. – коли країни почали відновлюватися після фінансової кризи.
У піврічному фінансовому моніторингу МВФ неодноразово відзначалася вирішальна роль фіскальних органів у створенні стабілізуючого клімату, в якому за умови економічного зростання можна безпечно зменшувати глибину та тривалість потенційного фінансового спаду, спричиненого занадто великою кількістю запозичень.
Зниженню держборгу можуть посприяти фінансові перетворення, спрямовані на скорочення дефіциту бюджету, зростання ВВП (через підвищення продуктивності), підняття цільового орієнтиру щодо інфляції, а також реструктуризація боргу.
Як приклад, коли ослаблена банківська система стала перешкодою для успішного скорочення частки позикових коштів, МВФ називає Європу. Проведена Європейським центральним банком в останні роки політика кількісного пом’якшення стала приводом для багатьох компаній збільшити обсяг боргів.
Негативна базова ставка протягом тривалого часу призводить до того, що депозити стають невигідними не тільки для великих корпорацій, а й для приватних осіб, а кредити, навпаки, стають дедалі привабливішими. Монетарна політика ЄЦБ, судячи з усього, навряд чи зміниться до середини 2017 р. Також МВФ вокремив Китай як країну, в якій спостерігається ризиковано високий рівень корпоративного боргу, надто на ринку нерухомості.