Китай не тільки допомагає Росії обходити санкції та підтримувати на плаву цілі сектори, включаючи ВПК, але й отримує досвід з того становища, в яке та потрапила.
Міжвідомча група, створена Пекіном вже в перші місяці після початку війни в Україні, вивчає наслідки антиросійських санкцій і регулярно готує звіти для керівництва країни, розповіли The Wall Street Journal люди, які знають про це. За їхніми словами, мета полягає в тому, щоб зрозуміти, як пом’якшити їхні наслідки, особливо в тому випадку, якщо конфлікт навколо Тайваню спонукає США та їхніх союзників застосувати аналогічні санкції до Китаю.
У рамках цієї роботи китайські чиновники періодично відвідують Москву, щоб зустрітися з представниками Банку Росії, Міністерства фінансів та інших відомств, які займаються протидією санкціям. Пекін «дуже цікавить практично все — від способів їхнього обходу до всіляких позитивних ефектів, таких як стимули для розвитку вітчизняного виробництва», розповіла людина, знайома з тим, як співробітники міжвідомчої групи взаємодіють із російськими чиновниками.
Очолює її віце-прем’єр Хе Ліфен, який займається економічними та фінансовими питаннями. Він знаходиться на прямій лінії з Сі та був головним архітектором системи захисту китайської економіки від західних санкцій.
Олександр Габуєв, директор Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії, сказав WSJ:
Для китайців Росія є справжньою пісочницею, де вони можуть дізнатися, як працюють санкції і як з ними справлятися. Вони знають, що якщо виникне ситуація з Тайванем, то до них буде застосовано аналогічний набір заходів.
Робота аналітичної групи не означає, що влада готується до вторгнення на Тайвань, попереджає джерела WSJ, близькі до китайського керівництва. Швидше, за їхніми словами, Пекін готується до «екстремального сценарію» збройного конфлікту та його економічних наслідків.
Тема Тайваню регулярно обговорюється в українському контексті: якщо дати Володимиру Путіну перемогти в Україні, це може надати впевненості Китаю, який вважає Тайвань своєю територією, говорили неодноразово західні та українські політики. Але невдачі російської армії не змінили риторики Пекіна. Так, у жовтні 2022 р. на ХХ з’їзді Комуністичної партії голова КНР Сі Цзіньпін, починаючи безпрецедентний третій термін правління, одним із пріоритетних напрямків оголосив націоналізм у зовнішній політиці — з урахуванням наростаючого суперництва зі США та загострення ситуації навколо Тайваню.
Одним із найсильніших ударів по Росії на початку війни стало заморожування західними країнами її валютних резервів. А згодом було вирішено пустити прибутки від них на виплати Україні. Безпека резервів, які у Китаю перевищують $3,3 трлн, викликає особливе занепокоєння Пекіна. Восени 2023 р. Сі здійснив рідкісний візит до Державного валютного управління Китаю, де порушив питання про те, як забезпечити збереження резервів, розповіли джерела WSJ.
Хоча двостороння торгівля між Росією та Китаєм сильно зросла під час війни, досягнувши $240 у 2023 р., вона сильно перекошена: якщо частка Китаю у російській зовнішній торгівлі становить близько третини, то частка Росії у китайській — лише кілька відсотків. Так, у жовтні вона склала $21,8 млрд, тоді як торгівля з ЄС — $64,8 млрд, а зі США — $59,8 млрд. До того ж Росія постачає Китаю практично лише сировину, тоді як він їй — верстати, обладнання, машини, технологічну продукцію (зокрема, подвійного призначення). І, будучи сама під санкціями, Росія не зможе в обхід обмежень запропонувати Китаю заборонену західну продукцію — на відміну від нинішньої ситуації, коли Китай та Гонконг стали головними центрами постачання Росії західної електроніки.
Саме тому Сі доручає своїм чиновникам розвивати торгівлю та поглиблювати економічні зв’язки з Росією, щоб посилити «внутрішній стимул» розвитку взаємин, кажуть люди, близькі до прийняття рішень у Пекіні.
Один із головних уроків російського досвіду для Китаю – важливість підготовки, вважають аналітики. До війни Росія намагалася диверсифікувати золотовалютні резерви, практично вивівши їх із доларів (США заморозили лише $5–6 млрд), дедоларизувати економіку, створити внутрішню фінансову інфраструктуру, накопичити запаси. Не всі кроки спрацювали повною мірою, але економіка отримала час адаптації.
Ще один урок для Китаю — цінність та обмеженість коаліцій. “Китай зрозумів, що Захід може взяти себе в руки і ввести санкції, коли це необхідно”, – говорить Агата Демаре, старший науковий співробітник з геоекономіки Європейської ради з міжнародних відносин. Тим часом Росія знайшла собі союзників, додає вона: з Китаєм перед війною було укладено «безмежне партнерство», а після її початку налагоджено тісні зв’язки з Іраном та Північною Кореєю.
Санкції можуть завдати серйозного удару по будь-якому виробничому сектору, включеному до глобальних ланцюжків поставок, каже Едвард Фішман, колишній спеціаліст із санкцій Держдепартаменту США: «Це робить Китай дуже вразливим». Тому Сі став наголошувати на самодостатності економіки та незалежності насамперед технологічного сектора від Заходу.
З розвитком ситуації санкції можуть породжувати нові, непередбачені проблеми. З весни цього року російські імпортери мають серйозні труднощі з проведенням платежів на адресу Китаю, що змушує вдаватися до складних, дорогих і ризикованих схем.
