Корона Сонця розігрівається до надвисоких температур не тільки коштом великих спалахів і викидів плазми, але і завдяки народженню мільйонів наноспалахів, невидимих для нас.
«Ми змогли зафіксувати народження гарячої плазми в тих точках в атмосфері Сонця, де немає плям і де світило залишається спокійним. В майбутньому, як ми сподіваємося, нам вдасться провести триваліші спостереження і зрозуміти, яка частка нагріву корони доводиться на подібні наноспалахи», – пишуть Джуліана Віверінґ (Juliana Vievering) з університету Міннесоти в Міннеаполісі (США) і її колеги.
Сонце є кулею з розпеченої плазми, верхні шари якої постійно перемішуються, що в поєднанні з високою електропровідністю сонячної плазми створює сильне магнітне поле. Лінії магнітного поля часто виходять за межі щільніших шарів Сонця, і це призводить до появи плям і потужних корональних викидів, потенційно здатних знищити цивілізацію і все життя на Землі.
Висока температура корони – поверхневого шару сонячної атмосфери – досі залишається загадкою для астрофізиків. Нижні шари Сонця – хромосфера і фотосфера – розігріті до температури в 6-10 тисяч градусів Кельвіна. У шарі між короною і фотосферою товщиною в кілька кілометрів ця температура різко збільшується – в сотні тисяч разів, досягаючи приблизно мільйона градусів Кельвіна.
Повноцінного пояснення цьому феномену, в чийому існуванні вчені навіть не сумніваються, поки не існує. Багато астрономів вважають, що атмосфера Сонця розігрівається потужними викидами плазми і спалахами, які періодично відбуваються на його поверхні, проте однозначних свідчень цьому так і не було знайдено.
Віверінґ і її колеги знайшли перші «речові» натяки на те, що це не так, вивчаючи дані, які зібрав унікальний рентгенівський телескоп FOXSI, призначений для спостережень за активністю Сонця в рентгенівському діапазоні. По суті, він є «наземним» аналогом одного з інструментів японського орбітального телескопа Hitomi, що вибухнув в березні минулого року.
Атмосфера Землі заважає вести подібні спостереження за світилом й іншими зірками, тому американські і японські вчені змушені запускати цей пристрій в верхні її шари на спеціальних ракетах, які дозволяють за допомогою FOXSI проводити дослідження протягом кількох десятків хвилин перед тим, як телескоп почне повертатися в атмосферу .
Цих нетривалих спостережень, як розповідає Віверінґ, вистачило, щоб зрозуміти, в яких регіонах Сонця виникають спалахи жорсткого рентгенівського випромінювання, які свідчать про початок розігріву його корони, і порівняти їх із розташуванням великих спалахів, за якими стежать супутники ЕКА і НАСА.
Як виявилося, більшість осередків найвисокоенергетичніших рентгенівських сплесків перебувала не в околицях плям і недавніх викидів корональної матерії, а в «спокійних» регіонах світила, які не проявляють видимої активності. Як припускають вчені, в цих куточках Сонця відбуваються своєрідні наноспалахи, невидимі для нашого ока і інструментів зондів, але які при цьому розігрівають корону до температури в десятки мільйонів градусів Кельвіна.
Тим часом самі плями виробляють набагато менше жорсткого рентгена, ніж спокійні області Сонця, тобто вони досить слабо розігрівають корону світила. Все це, як вважають дослідники, вказує на те, що наноспалахи, а не потужні викиди корональної матерії, є головним механізмом розігріву атмосфери Сонця.
