Теза про виснаження міжнародних резервів "без відновлення" не витримує жодної критики.
Директор Департаменту відкритих ринків Олександр Арсенюк у своїй колонці для Економічної правди спростував тези про те, що значні обсяги валютних інтервенцій ведуть до виснаження міжнародних резервів заради адміністративного утримування обмінного курсу, інформують Економічні новини.
Як зазначив Олександр Арсенюк, динаміка міжнародних резервів очевидно і без зайвих пояснень доводить, що теза про їх “виснаження без відновлення” не витримує жодної критики. Це ж як треба виснажувати міжнародні резерви, що б їх обсяг з початку великої війни збільшився з 28 млрд дол. до 44 млрд дол.
“Про всяк випадок нагадаю, що за період дії воєнного стану станом на початок 2025 року Україна отримала від міжнародних партнерів понад 117 млрд дол. в еквіваленті. З цієї суми: на валютні інтервенції було використано 86 млрд дол.; 15 млрд дол. було використано на платежі за зовнішніми зобов’язаннями уряду та НБУ (за внутрішніми борговими зобов’язаннями – валютними ОВДП – уряд забезпечив 100% роловер); решта 16 млрд дол. – це чистий приріст міжнародних резервів.
Утім, цифра валютних інтервенцій дійсно виглядає солідно та самою своєю величиною дає привід будувати довкола неї зрадницькі наративи. Забігаючи наперед, ніякої зради насправді немає. А є лише небажання окремих експертів глибше розібратися в проблематиці. Отже, давайте з’ясуємо, що стоїть за цією цифрою і чи дійсно великі обсяги валютних інтервенцій – це завжди погано.
Для початку надам короткий опис механізму роботи валютного ринку під час воєнного стану. А далі детально розберемо, чому цей механізм вибудований саме так, а не інакше. Як відомо, під час війни Україна лише на половину спроможна самотужки акумулювати потрібний фінансовий ресурс для фінансування бюджетних видатків. Решту коштів наша країна отримує від міжнародних партнерів, які надають нам допомогу в доларах, євро, інших валютах, але точно не в гривні.
Натомість бюджетні видатки уряд фінансує саме в гривні. І для цього кошти, отримані від міжнародних партнерів, уряд має проконвертувати в національну валюту. Кошти міжнародної допомоги уряд продає напряму Національному банку. Напряму – означає повз міжбанківський ринок. Чому так – стане зрозуміло нижче. А саме в цьому місці важливо акцентувати, що ті значні обсяги фінансової допомоги, які Україна отримує від міжнародних партнерів, не потрапляють на валютний ринок у вигляді пропозиції іноземної валюти.
Натомість бюджетні видатки, які уряд здійснює в гривні, генерують попит на валюту з боку тих, хто отримав ці кошти. І цей попит уже задовольняється саме на міжбанківському ринку, де через це об’єктивно виникає структурний дефіцит валюти.
Оскільки уряд валюту продає не на ринку, а Національному банку, то і балансує валютний ринок цією валютою не уряд, а НБУ шляхом проведення валютних інтервенцій. Якби уряд продавав валюту безпосередньо на ринку, то і потреб у проведенні таких значних валютних інтервенцій з боку Національного банку не виникало б. Але поки валютний ринок працює так, як описано вище, напрошується один простий, але дуже важливий висновок: чим більший обсяг отримання Україною міжнародної допомоги, тим більший обсяг валютних інтервенцій НБУ. Якби обсяги підтримки з боку міжнародних партнерів були меншими, то і бюджетні видатки, і валютні інтервенції НБУ, очевидно, були б меншими.
Але чи було б від цього Україні краще? Очевидно, що за такого механізму роботи продаж валюти Національним банком не виснажує міжнародні резерви, а лише забезпечує належне використання за призначенням коштів міжнародної допомоги. Про виснаження міжнародних резервів можна було б говорити лише в тому разі, якби їх обсяг мав тривалу та стійку тенденцію до зменшення. Але, як вже зазначалося вище, насправді міжнародні резерви мають сталу тенденцію до збільшення”, – розповів Олександр Арсенюк.
