Вчені використають поверхню Місяця для пошуку НЛО.
Зворотній бік Місяця – одне з найтихіших місць у радіодіапазоні, доступних для людства. Гігантська маса супутника надійно екранує цей регіон від електромагнітного шуму Землі: сигналів мільйонів передавачів, навігаційних систем, радарів і тисяч орбітальних апаратів. Саме тут міжнародна команда вчених – китайські інженери місячних місій і ветерани світового проекту SETI – вирішила розгорнути безпрецедентний пошук сигналів позаземних цивілізацій, повідомляє No worries.
Експериментальною базою стала китайська автоматична станція «Чан’е‑4», що працює на зворотньому боці Місяця. Дослідники задіяли архівні дані бортового низькочастотного радіоспектрометра LFRS. Цей діапазон частот принципово недоступний для наземних обсерваторій: іоносфера Землі його блокує, а власні радіоперешкоди людської цивілізації повністю «забивають» будь-який корисний сигнал. Місячна поверхня вперше відкрила для науки цю «сліпу зону» космосу.
«Чан’е‑4» не проєктувався як спеціалізований інструмент для пошуку позаземного розуму. Його антени жорстко закріплені на корпусі, а огляд неба відбувається повільно – виключно завдяки природному похитуванню Місяця, лібрації. Через це будь-який гіпотетичний інопланетний передавач перебував би в полі зору приладу лише обмежений час. Щоб виокремити штучні сигнали на тлі власних шумів станції, вченим довелося розробити принципово новий математичний інструментарій. Основою алгоритму обробки даних став метод декомпозиції головних компонент – він дозволяє розкласти складний радіосигнал на незалежні складові й відфільтрувати технічний шум від потенційно значущих імпульсів. Розробку очолив Чжень-Чжао Тао з Коледжу комп’ютерних наук і інформаційних технологій Китаю. Первинні дані надавали фахівці Національної астрономічної обсерваторії Китаю – Мін-Юань Ван і Цзінь-Сун Пін.
Ідеологом проєкту виступив Тун-Цзє Чжан із Пекінського педагогічного університету – визнаний лідер китайської SETI-науки. До роботи долучилися американські експерти: Вішал Ґаджар з Інституту SETI та Ден Вертімер із Каліфорнійського університету – один із творців легендарного проєкту розподілених обчислень SETI@home. Раніше ця команда вже працювала з найбільшим у світі наземним радіотелескопом FAST із п’ятисотметровою апертурою. Тепер вчені об’єднали три п’ятиметрові антени місячного посадкового модуля в єдину систему перехресної перевірки. Алгоритм діяв як жорстке сито: сигнал, однаково зафіксований усіма антенами, математична модель кваліфікувала як внутрішню наводку самого апарата. Загалом було проаналізовано 235 964 сигнали. Переважна більшість виявилася «гребінчастими» структурами – технічними завадами бортових систем «Чан’е‑4». Лише 81 сигнал спочатку виглядав унікальним, однак подальший фур’є-аналіз довів: усі вони також породжені електронікою посадкового модуля. Слідів позаземних цивілізацій знайдено не було.
Проте науковий результат експерименту виходить далеко за межі «негативної відповіді». Вчені встановили фундаментальні межі чутливості місячної радіоастрономії: апаратура на зворотньому боці Місяця здатна зафіксувати гіпотетичний передавач потужністю близько 2×10²⁸ Ватт на відстані до 10 парсеків – приблизно 32,6 світлового року. Жодна наземна обсерваторія в цьому діапазоні частот такої чутливості принципово досягти не може. Відпрацьовані алгоритми стануть стандартом для майбутніх місій: китайського телескопа «Ґуанханьцзін» (GLFST) у рамках «Чан’е‑8», спільного проєкту Вертімера і NASA – LuSEE-Night, а також орбітального угруповання DSL.
