На кредитному ринку тепер діють нові правила — 10 червня вступив в силу закон «Про споживче кредитування». До цього часу споживче кредитування регулювали досить розмиті положення закону «Про захист прав споживачів». «і» спробували прорахувати всі сильні і слабкі сторони нового закону. Втім, майже всі експерти в цілому оцінюють цей закон позитивно.
«Закон був підготовлений і прийнятий парламентом після довготривалої дискусії щодо того, що кредитні установи, передусім, банки порушували права позичальника. Таким чином, покликанням закону став захист прав споживачів. І це дуже важливо», — каже в коментарі «і» екс-голова Держфінпослуг та екс-міністр економіки Віктор Суслов.
Із найголовніших положень закону «Про споживче кредитування» Віктор Суслов виділяє прописану чітку норму про заборону фінансовим установам видавати споживчі кредити в іноземній валюті на території України.
«Це дуже важлива норма, оскільки, як відомо, багато наших громадян, які отримали нав’язані банками валютні кредити, тим самим взяли на себе валютні риски і після глибокої девальвації гривні вимушені були виплачувати суми в перерахунку на гривні, які інколи в кілька разів перевищували суму попередньо отриманих кредитів. І те, що більше такого не буде — дуже правильно. Видача валютних кредитів була в інтересах кредитних установ», — каже він.
З цим погоджується і економічний експерт Андрій Новак. «Тепер відсутність кредитів у валюті у випадку девальвації не буде підривати бюджетів сімей», — говорить він в коментарі «і».
Іще однією важливою нормою даного закону економісти вважають виписані чіткі обмеження сплачуваної пені за невиконання зобов’язань по поверненню кредитів. Так, пеня за невиконання зобов‘язання щодо повернення споживчого кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.
«Ця норма також діятиме в інтересах позичальника. Раніше банки зловживали своїми правами щодо штрафних санкцій, таких як, нарахування пені, штрафів за несвоєчасне повернення кредитів тощо. В результаті чого, дуже часто сума платежів по штрафних санкціях перевищувала саму суму кредиту», — каже Віктор Суслов.
Разом з тим, обмеження законом суми пені, яка виплачується за несвоєчасне повернення кредитів, може найболючіше з усіх наявних норм закону вдарити по банкірах.
«Ця норма викликає певні сумніви. Вона явно не на користь кредитним установам. Функціонування цієї норми може приносити їм певні фінансові збитки. Адже, в дійсності, тут криється можливість позичальника зловживати, оскільки є обмеження по начисленню пені в 15% від суми кредиту — досягнувши визначеної шкали нарахування не можуть збільшуватися — через що позичальник, який взяв кредит, уже не буде стимулюватися до того, щоб цей кредит повернути якнайшвидше», — аргументує Віктор Суслов.
В той же час, експерти відмічають важливість того, що закон «Про споживче кредитування» витаскує на «світ божий»» різноманітні додаткові платежі, комісії, вводить поняття «повної вартості кредиту», про які позичальник буде проінформований.
Інформація про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, а також вартість всіх послуг, пов’язаних з отриманням позики, згідно з законом, має бути прописана в так званому паспорті споживчого кредиту.
«Такий паспорт дасть людині можливість іще до укладання кредитного договору визначитися із важливістю для неї взяття такого кредиту, а також допоможе зважити їй свою здатність цей кредит у майбутньому погасити», — вважає генеральний директор Об’єднання фінансових установ Вікторія Волковська.
Про важливість «прозорих кредитів» говорить і Віктор Суслов. «Це дуже правильно. Не треба загравати з позичальником, що наче ставка низька, а потім за рахунок різних додаткових платежів, як це було раніше, позичальник несподівано для себе виясняє, що він має платити більше. Кредит має бути прозорим. Кредит є також різновидом товару. Якщо людина купляє цей товар — бере кредит — то вона має точно знати скільки вона за користування цим кредитом заплатить в повному обсязі», — каже він.
Однак, тут є іще один нюанс, який неможливо не прорахувати — чи не будуть відлякувати потенційних банківських позичальників раніше приховані, а тепер відкриті «захмарні» платежі по кредитах. Зазначимо, згідно із дослідженнями по споживчому кредитуванню у деяких випадках реальна річна ставка складала близько 140%.
У експертів на це є своя думка. «Не можна казати, що це відлякає. Важливо сказати, що потенційний позичальник побачить повну вартість кредиту і, можливо, свідомо прийме рішення про відмову від кредиту, який йому невигідний, який містить в собі надто високі платежі для споживача. Це правильно», — вважає Віктор Суслов.
Втім, є і іще одна сторона медалі. Закон цілком може стимулювати, а чи краще буде сказати — може змусити фінансово-кредитні установи знизити відсоткові ставки по споживчому кредитуванні та (або) відмовитись від додаткових комісій через те, що їх потрібно буде включати в реальну ставку кредиту.
Тим часом, завдяки закону, саме обслуговування кредитів уже стає дешевшим. Так, у випадку прострочки по виплатах за споживчим кредитом закон встановлює чітку почерговість виплат, згідно з якою внесені позичальником подальші грошові кошти першочергово будуть направлятися на погашення простроченої суми, наступні суми закриватимуть тіло кредиту і тільки потім — в останню чергу — гроші будуть перераховуватись на погашення пені і штрафів. До цього часу майже всі банки практикували зворотній порядок — внесені позичальником кошти першочергово закривали штрафи — через це кредитний борг позичальника не зменшувався, а штрафи ніяк не закінчувались.
Як позитивну для споживача, економісти, оцінюють і норму закону, яка дає йому право відмовитися від договору про кредит протягом двох тижнів після дня його підписання (за аналогією з поверненням товару до магазину). Зазначимо, що у разі відмови від договору на споживчий кредит, клієнт фінустанови не матиме ніяких грошових зобов’язань.
Ще один «плюс» для позичальника — можливість дострокового погашення кредиту без стягнення з нього фінансово-кредитною установою будь-якої додаткової плати. До цього часу за передчасне погашення кредиту позичальнику часто доводилось платити спеціальну комісію.
Введення в дію закону «Про споживче кредитування» позбавило також позичальників певного роду дискримінації зі сторони банківських установ. Останні більше не можуть вимагати від свого позичальника щось на зразок того, щоб оформити депозит для отримання кредиту, або ж підписати зобов’язання не вирішувати у разі їх виникнення якісь спірні з банком моменти у суді.
Із негативного для споживача із введенням в дію нового закону експерти бачать те, що дія договору про споживчий кредит не поширюється на позики терміном до одного місяця, кредити на суму, що не перевищують розміру мінімальної заробітної плати — в той же час багатомільйонні кредити не виключені з числа споживчого кредитування — а також кредити, які надаються ломбардами під заставу.
Попри те, експерти зазначають, що ці перелічені негативи насправді, як крапля в морі усіх тих виписаних позитивних норм для позичальника.
Разом з тим, економісти вважають, що введення в дію Закону «Про споживче кредитування» навряд чи зможе оживити сам ринок споживчого кредитування.
«Ринок споживчого кредитування у нас зараз звернутий, і зовсім не по причині хорошого чи поганого закону про споживче кредитування. Це зв’язано із падінням платоспроможності українців. Їх обіднінням. Вони, може, і хотіли би взяти споживчі кредити, але розуміють, що їх поточні доходи та наявне майно не зможуть дозволити їм своєчасно і в повній мірі розраховуватися по цих кредитах. Тому питання про оживлення ринку споживчого кредитування зв’язане не із цим законом, а із загальним станом економіки. Безумовно, якщо вдасться відновити ріст економіки, якщо почнуть стабільно рости доходи населення, то оживиться і ринок споживчого кредитування», — каже Віктор Суслов.
Подібної думки дотримується і Андрій Новак. «Тут більше залежить не від закону, а від рівня реальних доходів українців і їх платіжної здатності працювати по схемі споживчого кредитування. Але, так як багато хто навчений фінансовими кризами 2008-2009 рр. і 2014-2016 рр., я думаю, що тепер більшість українців будуть набагато обережнішими, особливо, коли мова іде про дорогі покупки, тому якогось такого різкого злету споживчого кредитування я не очікую. Українці не мають зайвих коштів, щоб переплачувати по споживчих програмах», — каже він.
Згідно з даними Нацбанку, з початку цього року громадяни отримали кредитів лише на 3,6 млрд. грн., що, фактично, дозволяє говорити про «замороження» ринку споживчого кредитування.
Тим часом, на думку Андрія Новака, споживче кредитування у нас може відновитися у попередніх масштабах тільки за умови, що ми «не будемо ставати на старі граблі» і уникнемо помилок попередніх років, коли кредитування здійснювалось у валюті або у гривнях під дуже великі відсотки, що було обтяжливо для багатьох родин з низьким рівнем реальних доходів.
Основним завданням для відновлення ринку споживчого кредитування експерт бачить зниження кредитних ставок. «Споживче кредитування не може знаходитися поза контекстом загального кредитування у банківській системі за його ставками. Комерційні банки — це комерційні структури, основне завдання яких — прибуток. Вони зацікавлені в максимальних ставках кредитування. Ну, а споживачі, навпаки, в мінімальних. І тут ключова роль держави і регулятора — Нацбанку — того, як він проводить політику облікової ставки і чи сприяє це зниженню загального рівня ставок по банківській системі», — каже він.