Скандал навколо підвищення зарплат вчителям відновився з початком нового навчального року і активізувався зараз, коли був опублікований проект бюджету на 2021 рік. Проблема має передісторію у вигляді передвиборних обіцянок Зеленського і Кабміну. Але якщо до вербальної обіцянки Зеленського про доведення вчительських зарплат до 4000 (чотири тисячі) євро громадськість спочатку поставилася з належним гумором, то обіцянки попереднього Кабміну оформлені у вигляді відповідних нормативних документів, що містять цілком конкретні терміни і розміри підвищення вчительських доходів.
Урядові “ухвали” поки ніхто не відміняв, але і виконувати їх в сенсі підвищення зарплат педагогам теж ніхто не має наміру. Пояснення банальне – немає коштів. У проекті бюджету на наступний рік, наскільки можна зрозуміти, закладені кошти на незначне підвищення тільки в зв’язку з ростом мінімальної зарплати, яке призведе до незначного збільшення доходів у всіх бюджетників, в тому числі вчителів. Більш того, в Міністерстві освіти виношують плани по скороченню надбавок до окладів, спекулюючи на ситуації з епідемією і дистанційним навчанням.
Учительська громадськість схвильована. З одного боку, педагоги вимагають обіцяного підвищення, бо працювати і жити за вчительську зарплату неможливо. З іншого боку, загострюються кадрові проблеми державного утворення: досвідчені педагоги йдуть або з професії взагалі, або в приватні навчальні заклади, де більше платять, а молоді кадри в школу не йдуть, не бажаючи прирікати себе на злидні і безправ’я. Загострюється і проблема корупції, коли педагог з учителя і наставника припиняється в жебрака і вимагача, а школа стає розсадником корупційної зарази, формуючи установку на все життя.
Короткий зміст зарплатного “обрізання”
Вересень почався звинуваченнями профспілки освітян на адресу Міністерства освіти в тому, що відомство таємно від педагогічної спільноти розробляє плани по черговому реформуванню системи оплати праці педагогів . Як слід було очікувати, реформування зводиться не до підвищення нинішніх доходів вчителів, а навпаки, до їх всілякого урізання.
Наприклад, виношуються плани знизити доплату “за престижність вчительської праці” з нинішніх 30% до 15% посадового окладу. Не кажучи вже про те, що педагогам мають намір взагалі скасувати надбавки за педагогічні ступені, вчені звання і так далі. Причина все та ж – немає грошей …
У свою чергу, Міністерство фінансів заявило, що грошей не просто немає, а їх взагалі не передбачається, і говорити про підвищення зарплат вчителям можна тільки в тому випадку, якщо скоротити частину шкіл з вчителями і пустити зекономлені кошти на підвищення зарплат. Сумно, але багато вчителів, насамперед у великих містах, такі заходи навіть підтримують, обгрунтовано вважаючи, що це торкнеться тільки малокомплектних шкіл в глибинці. Тут слід зробити ряд зауважень. Перш за все, в наявності відсутність елементарної солідарності серед вчителів, і це дуже погано не тільки з морально-етичної точки зору. Адже об’єднавшись у профспілку, вчителі повинні виступати єдиним фронтом, до останнього відстоюючи інтереси всіх своїх колег навіть у відокремлених селах і стагнуючих містечках української глибинки.
Скажімо так, “столично-міський снобізм” педагогів не прикрашає оскільки вони ніби як повинні бути людьми свідомими і інтелігентними. Тим більше, що справа навіть не тільки в сільській вчительці, яка втратить роботу і навіть ті жалюгідні копійки, які отримує в убитій сільській школі. Проблема в тому, що це спровокує остаточну деградацію української глибинки, тієї самої автентичної України, про яку лицемірно дбають багато “патріотів”, в тому числі з Міністерства освіти, Кабміну і Ради. Батьки з дітьми шкільного віку змушені будуть перебиратися в міста, щоб дати дітям освіту, оскільки за багато кілометрів до школи кожен день дитини возити неможливо. Ті ж діти, яких не вивезуть з стагнуючих регіонів, нормальної освіти не отримають і поповнять численні ряди люмпенів. Зате в глибинці будуть вивільнятися масиви землі, яку інтересанти зможуть прибрати до рук за недорого, і можливо, саме ці цілі переслідують подібні “реформи”. Словом, тема закриття шкіл – не тільки і не стільки економічна, але морально-етична і соціальна проблема.
Нарешті, тема урізання вчительських зарплат пов’язана з карантином і переходом навчання в дистанційний режим, що також дає можливість істотно скоротити витрати на оплату праці педагогів шляхом зрізання їм надбавок, залишаючи голу ставку, яка хоч і вище мінімальної зарплати, але не особливо. Мовляв, якщо сидите по домівках і ведете уроки через комп’ютер (до речі, комп’ютер – за свій рахунок, школа ними не забезпечує!), То за що ж вам надбавки платить?!
Обіцянка – цяцянка? ..
У той час, коли в уряді нервово вишукують можливості заощадити на такій “вкрай високооплачуваній” категорії трудящих, як педагоги, самі педагоги добиваються не просто підвищення зарплати, а вимагають це зробити на виконання тих нормативно-правових актів, які прийняті раніше і мають законну силу.
Перш за все, діючий закон про освіту вимагає, щоб посадовий оклад педагогів становив не менше трьох мінімальних зарплат. Нагадаємо, що з 1 вересня 2020 року мінімалка становить 5000 гривень, і шляхом простої арифметичної дії отримуємо 15 000 гривень, які вчителі в масі навіть близько не отримують, а мають в середньому, удвічі та навіть втричі менше. При цьому ставка кожної наступної кваліфікаційної категорії педагога повинна бути на 10% вище попередньої, а у науково-педагогічних працівників оклади повинні бути на чверть вище, ніж у вчителів. Нічого цього в реальності практично немає.
Щоправда, на цей рівень зарплати вчителі повинні вийти до 2023 року. Але до нього залишилося не так багато часу, підвищення повинно йти поетапно, але цього ніхто не робив, а навпаки, уряд всілякими хитрощами намагається зарплати не підняти, а урізати. Початися поетапне підвищення вчительських доходів повинно було рік тому, але тоді Кабмін Гончарука це підвищення заморозив до кінця 2020 року, причому абсолютно незаконно, ніхто за це не відповів, а Зеленський, будучи сином педагогів, на цю проблему взагалі ніяк не відреагував, принаймні, про таку реакцію нічого не відомо. До того ж 2020 рік, а отже термін “заморозки” підвищення зарплат Гончаруком та компанією, добігає кінця, і педагоги цілком обґрунтовано вимагають виконання норм закону.
Крім того, є офіційно поки діюча постанова позаминулого Кабміну Гройсмана № 822. Згідно з цим нормативом, з 1 січня 2020 року мінімальний посадовий оклад педагога повинен зрости до 3 прожиткових мінімумів, тобто понад 6000 гривень, що означає зростання зарплат на 30-70% в залежно від категорії. І якщо зараз молодий спеціаліст-педагог отримує аж 5400 гривень (!), плюс 10% за престижність і 20% за перевірку зошитів, то після зазначеного підвищення його доходи повинні були б зрости до 8500 гривень. Відповідно, педагог зі стажем роботи після такого підвищення міг би розраховувати на 10 500 гривень. Що, скажімо прямо, аж ніяк не величезні гроші, враховуючи важку вчительську працю у тих педагогів, хто, пафосно кажучи, чесно несе цей нелегкий хрест.
Після ряду подальших підвищень, згідно зазначеної постанови, оклади повинні були досягти чотирьох прожиткових мінімумів. Правда, є один нюанс. Він полягає в тому, що цю постанову Кабмін Гройсмана прийняв вже після виборів в Раду в липні 2019 року. Стало ясно, що цей склад уряду добуває останні дні, і він вирішив залишити Зе-владі такий собі подаруночок. Але з іншого боку, є діючий закон про освіту, який також передбачає підвищення, і при складанні бюджету норми цього закону повинні враховуватися. Саме закінчення строку незаконної “заморозки” дії закону і постанови змусило профспілку вчителів активізуватися. Уже в липні на адресу прем’єра Шмигаля і міністра освіти Шкарлета були направлені листи з вимогою закласти кошти на доплати педагогам в бюджет на наступний рік, для чого було запропоновано виділити в 2021 році на освіту 7% ВВП замість менш 6% в цьому році.
Попишу-поріжу, карантином заберу?
Однак у профільному міністерстві вирішили “піти іншим шляхом”, а саме переписати положення нормативно-правових актів. Саме це в профспілці освітян вважають головною “фішкою” реформи оплати праці в освіті. Причому “реформа” ця нібито зводиться до примітивної корекції відповідних норм про підвищення зарплат педагогів додатком застереження про те, що це підвищення можливе тільки при наявності відповідних фінансових ресурсів. А оскільки грошей завжди не вистачає, то і підвищення ніякого робити не доведеться.
До речі, цей простий і невигадливий спосіб вітчизняні чиновники застосовують дуже часто в тих випадках, коли треба задекларувати певні витрати по поліпшенню життя трудящих, але так, щоб цього не робити або робити тільки тоді, коли це потрібно з піар-метою, наприклад перед виборами для підкупу електорату.
Крім того, повторимо, з’явилася інформація про те, що чиновники мають намір знизити надбавку за престижність з 30% до 15%, а також змінити відповідні норми закону про повну загальну середню освіту в частині скорочення переліку надбавок взагалі. В кінцевому підсумку може виявитися, що надбавок практично не буде, і залишиться тільки гола ставка за тарифним розрядом. Правда, поки все це лише прожекти чиновників. Адже якщо зазначену постанову Кабміну Гройсмана № 822 нинішній Кабмін цілком може скасувати і поки не робить цього, можливо, виключно через наближення місцевих виборів, то змінити норми закону може тільки парламент, а це досить складно.
Втім, є інформація, що чиновники Міністерства освіти нібито зараз над цим щільно працюють в профільному комітеті Ради. Йдеться про те, щоб відв’язати розміри зарплат від професії і, відмовившись по максимуму від надбавок, збільшити зарплату за рахунок зростання ставок згідно з тарифною сіткою. В принципі такий підхід можна було б навіть вітати, оскільки надбавка взагалі є виплата ненадійна, оскільки її можуть в будь-який момент не виплатити, а з окладом це робити ніби як важче. Але ж від цих всіх реформ грошей більше не стає, і чиновники самі визнають, що коштів на серйозне підвищення немає. А тому може вийти так, що надбавки скасують, а тарифні ставки належним чином не підвищать, та ще й ряд шкіл просто закриють, залишивши вчителів без роботи, а дітей – без школи.
У бюджеті на наступний рік оплату працівника першого тарифного розряду пропонується збільшити з нинішніх 2270 гривень до 2670 гривень з 1 січня та підняти до 2893 з 1 липня 2021 року. Таким чином, оклади бюджетників, включаючи педагогів, повинні зрости приблизно на третину. Саме тому в проекті бюджету на 2021 рік на освіту обіцяють додатково закласти 34 млрд гривень на проект “Нова українська школа”, а також на вказане підвищення зарплат вчителям на 30%, тобто в зв’язку з ростом мінімалки і, відповідно, ставок по тарифній сітці .
За впровадження положень закону про утворення і постанови Кабміну № 822 чиновники довгий відхрещувались, скаржачись, що на це знадобиться мало не 300 млрд гривень, яких немає. Однак потім міністерство 8 серпня раптом опублікувало на своєму сайті заяву про свою начебто велику зацікавленість у введенні в дію постанови № 822 з формулюванням, про те, що питання підвищення зарплат є пріоритетним. Але слова розходяться з діями, адже незрозуміло, де раптом знайшлися гроші і чи знайшлися вони взагалі, якщо буквально за кілька днів до того чиновники говорили про катастрофічний брак коштів.
Складається враження, що несподівана нібито згода чиновників впроваджувати рішення переднього уряду в частині підвищення зарплат вчителям є ні що інше, як звичайний передвиборний трюк та піар. Вибори відбудуться 15 жовтня, тобто менш ніж через місяць, і щоб не “дражнити гусей” і не обвалювати ще сильніше і без того низький рейтинг влади, уряд цілком може вирішити тимчасово відступити і щось пообіцяти. Адже розгляд і прийняття бюджету. буде відбуватися, очевидно, вже після місцевих виборів. До того ж карантин і повернення до дистанційного навчання взагалі може поставити руба питання про скасування багатьох надбавок, оскільки в цьому випадку частину функцій вчитель ніби як не виконує не зі своєї вини.
Тут також втручається фактор виборів. Якщо спочатку йшлося про те, що вже з 1 жовтня школи України можуть повернутися до дистанційного навчання через погіршення епідеміологічного стану, то тепер вже заговорили про те, що цей перехід відбудеться після виборів. Таким чином, обіцяють багато, а роблять для покращення умов праці та оплати вчителів дуже мало. Бажаючих обдурити й скривдити вчителів вистачає, але допомогти їм матеріально ніхто серйозно не має наміру.