Нещодавно громадяни Великобританії взяли участь у національному референдумі, де вирішували, залишатися в ЄС чи віддати перевагу виходу з євросім’ї. Більшість британців (51,9%) віддали перевагу другій опції. Важливу роль у їхньому виборі зіграла активність місцевих євроскептиків. Однак їхні економічні аргументи були погано обґрунтовані.
Під час агітаційної кампанії за вихід з ЄС євроскептики висунули аргументи, згідно з якими Британії економічно вигідніше вийти з європейського клубу в одиночне плавання. Такими аргументами були: малі втрати британських експортерів у разі виходу з єдиного ринку (через невелику інтеграцію британської та європейської економік); звільнення від жорсткої європейської регуляції бізнесу, що також дасть змогу підписати більше взаємовигідних торгових угод з певними країнами, що цікаві для британських експортерів; повна схоронність у держбюджеті суми, що дорівнює щорічному внеску Британії в євробюджет (за попередніми оцінками, близько 0,5% ВВП в період з 2014 по 2020 рр.); збереження бюджетних коштів, які розподіляються як соціальне забезпечення мігрантів, а також збереження робочих місць, зайнятих мігрантами, для місцевого населення.
Популізм проти економіки
Насправді, аргументи британських євроскептиків слабо підкріплені фактами. Про це пишуть автори звіту «Экономические последствия ухода из ЕС» за 2014 р. від Центру європейських реформ (CER).
Зокрема, у звіті підкреслюють: «По-перше, рівень економічної інтеграції Великобританії та ЄС украй високий (близько 15% ВВП країни припадає на експорт у ЄС), тому здорові дози конкуренції та інвестицій з інших країн ЄС допомагають підвищити британську продуктивність. По-друге, правила ЄС не стали серйозним тягарем для британської економіки в цілому, вони також не передбачають великих обмежень для британського експорту в країни за межами ЄС. Brexit не стане економічним звільненням. По-третє, ринки ЄС мають таке велике значення для національного процвітання, що після голосування «за вихід» британська сторона намагатиметься вести переговори, щоб забезпечити вихід на ці ринки». Згідно з експертами, у разі переговорів про вихід на європейські ринки після Brexit, Великобританія постане перед потребою дотримуватися тих самих правил, що до виходу з ЄС, робити свій внесок у європейський бюджет, однак при цьому втратить право впливати на європейські рішення. Щодо мігрантів, вони отримують менший обсяг соціальної допомоги, ніж самі британці, але одночасно роблять свій внесок до бюджету, таким способом, підтримуючи пенсійне забезпечення та охорону здоров’я британського суспільства, що стрімко старіє.
Отже, ефект Brexit може негативно вдарити саме по тих сферах, на покращенні яких наполягали євроскептики, агітуючи британців голосувати за вихід з ЄС.
За словами Марини Хмари, доцента кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, унаслідок Brexit ЄС втратить одного з основних фінансових донорів. Однак Британії все одно доведеться повертатися до відносин з європейськими партнерами та знову підписувати торгові угоди. І це за умови, що такі угоди передбачають ті самі умови виходу на європейський ринок з тими самими обмеженнями, проти яких виступали євроскептики.
Утім, у проблемі Brexit, на думку експерта, економічні міркування поступаються соціальним. «На мій погляд, навколо виходу Британії з ЄС занадто багато перебільшеного шуму. Британія як була торговим партнером європейських країн до створення ЄС, так ним і залишиться. А розбіжності ЄС і британської сторони виникли, більшою мірою, на тлі міграційної політики, але не економічної», – вважає Марина Хмара.
За словами економіста, викладача kmbs Олексія Геращенка, британський референдум 23 червня став «лебединою піснею протекціонізму» й також меншою мірою належить до економіки, ніж до політичних і соціальних питань. «Говорячи про референдум, ми говоримо про лебедину пісню націоналізму та національної держави. Прихильники дезінтеграції – в основному люди “40+”, чиї цінності руйнуються новим чудовим світом, вони так хочуть повернути старі добрі часи національного протекціонізму й зрозумілої самоідентифікації, – вважає експерт. – Однак, як будь-яка дезінтеграція, ця принесе згодом спад і розчарування, адже локальні виграші зміняться на програш, загальне зниження ефективності та падіння темпів економічного розвитку».
Хоча в кампанії «leave» євроскептики наполягали на фінансових виграшах від Brexit, аналітики погоджуються, що від виходу з євроклубу насамперед постраждає фінансовий сектор, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Фінансові ефекти
За словами Михайла Сальникова, стратегічного партнера ІТ банку Nordea (Стокгольм), Британію чекає економічне ослаблення з двох причин: територіальна дезінтеграція та перенесення європейського фінансового центру з Лондона до столиць країн – членів ЄС.
«Якщо Brexit відбудеться, наслідки для Британії будуть сумними: вірогідним є другий (уже вдалий) референдум щодо виходу Шотландії зі складу королівства, а також референдум Північної Ірландії. Гібралтар уже заявив, що хоче отримати особливий територіальний статус як частина Британії, що залишилася членом ЄС, – коментує експерт. – Країна дезінтегрується де-юре або де-факто. Це призведе до ослаблення економічної активності. Не виключено, що роль регіонального бізнес- і фінансового хаба перейде від Лондона до Дубліна або Франкфурта. Незайвим буде нагадати про обмеження європейського Центробанку в питанні оброблення та збереження клієнтських даних у межах ЄС. Вихід Британії з клубу означатиме, що британські банкіри не зможуть працювати з деякими даними європейських клієнтів Сіті. Цю активність треба буде перенести до Ірландії або на континент. А це, своєю чергою, призведе до релокації висококваліфікованих кадрів, падіння податкових надходжень, зниження інвестицій у технологічну інфраструктуру та падіння ринку бізнес-нерухомості в Лондоні».
Дійсно, уже за добу після оголошення результатів британського референдуму в західній пресі з’явилась інформація про підготовку великих банків до переведення певних операцій із Лондона до Дубліна, Парижа та Франкфурта (ідеться, зокрема, про американських інвестиційних гігантів). А наступні за референдумом дні позначилися панікою на ринках, що супроводжувалася різким падінням фунта 24 червня до 30-річного мінімуму та 27 червня до 31-річного мінімуму проти американського долара.
Загалом фінансові проблеми Британії внаслідок Brexit зведуться до короткострокових і довгострокових. Короткострокові засновано на нестабільності ринків унаслідок підвищення невизначеності, а довгострокові – на проблемі зниження доступу до європейських ринків товарів та послуг. У всякому разі, про такий варіант розвитку подій пишуть експерти британського Інституту фінансових досліджень (IFS) у нещодавньому звіті, присвяченому впливу виходу з ЄС на бюджет Великобританії.
Згідно з аналітиками, у перший рік після голосування негативний вплив на національний дохід чинитиме збільшення нестабільності, падіння фунта, зростання інфляції, збільшення вартості запозичень і разом з тим – перші ознаки довгострокових проблем, зокрема ослаблення торгівлі з країнами ЄС. Причому посилення нестабільності призведе до зниження споживання інвестицій, впадуть обсяги прямих іноземних інвестицій.
Сценарії фінансових втрат Британії відрізняються залежно від джерела аналізу. Наприклад, Державна скарбниця та фінансова група Société Générale припустили шоковий сценарій з падінням ВВП на 6%. А прихильники Brexit припускають оптимістичний розвиток подій у вигляді зростання ВВП країни на 1,6%. Проміжним є зважений сценарій британського Національного інституту економічних і соціальних досліджень. Він припускає падіння ВВП на 2,1% 2019 року порівняно з показником, який міг би бути в країни, якби вона залишилася в євроклубі. За оцінками IFS, якщо цей зважений сценарій виявиться правдивим, дефіцит бюджету Британії у 2019-2020 р. зросте в межах £20-40 млрд.
Щодо торгівлі з неєвропейськими країнами, аналітики Лондонської школи економіки та політичних наук (LSE) пишуть, що внаслідок Brexit британська сторона упустить багато вигід від торгових угод з Китаєм, Індією, Японією та США. Оскільки як частина більш великого європейського ринку Британія мала б більше позицій для торгу, ніж як ринок самостійний.