Повномаштабна війна, яку розпочала Росія проти України, мала далекосяжні наслідки для всього європейського газового ринку. Санкції та зміни в енергетичних стратегіях призвели до того, що РФ різко поступилася лідерською позицією у цьому сегменті на користь інших гравців, в першу чергу США.
Прогнозується, що до 2027 року споживання російського газу в Європі взагалі припиниться. В свою чергу Україна, яка цієї зими вперше в історії своєї незалежності увійшла в опалювальний сезон без імпорту природного газу, може також посісти гідне місце серед членів європейської родини, якою вона може невдовзі стати. Що може запропонувати своїм західним партнерам Україна за нових реалій та чи спроможна стати новим європейським газовим хабом, з’ясовували Економічні новини.
Росія завжди була основним постачальником газу для Європи, але розв’язана нею війна проти України та санкції, що стали відповіддю цивілізованого світу на агресію, призвели до стрімкого зменшення довіри до кремлівської енергетичної політики. Захід почав активно розглядати альтернативні джерела газопостачання, щоб зменшити свою залежність від російського газу. Якщо у 2021 році Росія постачала до Європи близько 40% всього газу, то у 2022 році цифра сягнула близько 25%, а вже у 2023 році – 15%. Експорт газу трубопроводом споживачам ЄС впав з майже 146 млрд куб. м. у 2021 році — до 61−62 млрд куб. м. у 2022 році.
Важливу роль в цьому контексті відіграли США, що фактично витіснили російський газ із Європи, запропонувавши європейцям скраплений природний газ (СПГ) власного видобутку. Так, у 2021 році США постачали до Європи близько 25% СПГ, у 2022 році – близько 30%, а у 2023 році – вже близько 40%. Якщо говорити конкретніше, то у 2022 року США експортували до ЄС 56 млрд куб. м. СПГ — порівняно з 22 млрд куб. м. 2021 року. СПГ став основним джерелом постачання газу для Європи, його частка у загальному попиті в ЄС зросла в середньому з 12% у 2010-х роках до майже 35% у 2022 році.
Між тим, проблема високої собівартості американського палива та ринкової ціни для європейців усе ж залишається актуальною. Як відомо, середнє значення собівартості видобутку сланцевого газу в США становить — $242-$282 за 1 тис. куб. м. Собівартість зрідження газу у 2022 році склала близько $1,5 за мільйон британських термічних одиниць (млн БТЕ) або $53 за 1 тис. куб. м. З порту в Техасі до порту в Гданську (Польща) собівартість перевезення коштує близько $12 дол. за 1 тис куб. м. У середньому, собівартість регазифікації зрідженого газу в Європі становить близько $1,2 за 1 тис. куб. м. Таким чином, собівартість американського газу в Європі без урахування маржі добувної компанії, трейдерів, без урахування податків і без вартості логістики до споживача, за оцінками експертів, коливається близько $326 за 1 тис. куб. м.
І тут Україна може стати цікавою для європейських партнерів. Як відомо, цього року країна вперше в історії своєї незалежності увійшла в зиму без імпорту природного газу, за який у свою чергу українці платитимуть менше. Хоча це більшою мірою пов’язано зі зменшенням промислового споживання із-за воєнних дій, але НАК «Нафтогаз України» також вдалося збільшити видобуток власного природного газу протягом останнього року на 7%, що не може не радувати.
«Наш видобуток зосереджено переважно в Полтавській та Харківській областях, і ми його не тільки зберегли, а збільшили. Це дало нам змогу фактично входити в цю зиму без імпорту природного газу з інших країн. Уперше в історії України така подія відбулася, цю зиму ми пройдемо за рахунок власного газу нарешті», – заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Чернишов. За його словами, на оптимізм стосовно енергонезалежності країни вплинуло падіння споживання через повномасштабне російське вторгнення, адже зменшилася кількість побутових та промислових абонентів. Але наразі є сигнали про збільшення цієї активності та, відтак, споживання «блакитного палива» в економіці. «Нема проблем у світі з газом, є проблема з його доставкою. Маємо рухатися вперед. Маємо збільшувати власний видобуток. Маємо скоротити власне споживання, в якийсь момент зробити його ефективним. Це надасть можливість Україні досягти ролі нетто-експортера. Буду дуже радий, якщо ми цього досягнемо протягом наступних кількох років. Це змінить філософію постачання природного газу на європейському континенті. І Україна буде відігравати важливу роль», – додав Чернишов.
Зазначимо, що вартість підйому газу в Україні коливається від $50 до $120. Але повна собівартість включає більше статей витрат: розвідка, буріння, створення інфраструктури (станції підготовки газу, трубопроводи, рекультивація). Свого часу головний виконавчий директор «Нафтогазу» Отто Ватерландер заявляв, що видобуток газу обходиться НАК лише в 1 грн за кубометр або $27 за 1 тис. куб. м. Юрій Вітренко називав собівартість 2,60 грн за куб або вже $96. Міністр економіки Олексій Любченко назвав собівартість 3000 грн. або $111. Рекордну ж цифру назвав Андрій Коболєв — $250 дол. за 1 тис. куб. м. До прикладу тариф на прокачування російського газу через Україну в 2019 році було розраховано за ставкою $2,61 за 1 тис. куб. м на 100 км. Таким чином, як зазначають експерти, навіть якщо брати максимальне значення собівартості видобутку газу та вартість логістики газу трубою до Європи, собівартість його буде не більше $253, що значно нижче від американської собівартості.
Офіційно Україна посідає 2 місце в Європі із запасами газу в родовищах 1,1 трлн метрів кубічних. Норвегія очолює цей рейтинг з 1,78 трлн кубів. Третю сходинку посідають Нідерланди – 0,8 трлн куб. м. Але якщо до наших нинішніх запасів додати тимчасово окуповану Юзівську площину, то запаси газу в українських покладах наближаються вже до 5 трлн куб. м, що автоматично виводить її на 1 місце в Європі.
Засновник та директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін в даному питанні дотримується стриманого оптимізму, адже про суттєве нарощення видобутку вітчизняного газу мова поки не йде.
«Ми не дуже зростаємо в цьому питанні, скоріше, компенсуємо. Частина нині окупованих територій були найбільшими споживачами природного газу. В минулому році очікування холодної зими не справдилися і в нас залишились запаси в сховищах. Тобто нам пощастило з погодою і в нас впав промисловий попит. Саме тому цього опалювального сезону ми не будемо додатково імпортувати газ», – сказав «ЕН» Анатолій Амелін.
Для того, щоб Україна в перспективі стала газовим хабом Європи потрібно суттєво наростити видобуток газу та збільшити інвестування в даний сектор економіки. «Щоб зайняти хоча б 10% європейського ринку газу нам потрібно тільки в сектор видобутку газу інвестувати не менше 20 млрд. дол. Хочу нагадати, що основні газомісткі регіони – це Дніпровська та Донецька западини. Тобто території, які сьогодні є частково окуповані або ж знаходяться під загрозою постійних ракетних обстрілів. Тому, поки ведеться активна фази війни, інвестувати дуже ризиковано», – додав експерт.
За його словами, Україна не має відповідних фінансових ресурсів, тому необхідно створити стимули для залучення інвесторів із Заходу. В першу чергу, вдосконалити правове регулювання інвестиційної діяльності, спростити бюрократичні процедури в питанні доступу до земельних ресурсів, прозорого державного регулювання і т.д.
«Також необхідна спільна експлуатація української ГТС. Більш того, вона потребує ремонту та модернізації. По різним оцінкам, це не менше півмільярда доларів. В українців цих грошей немає. Тому необхідно створювати консорціум. Тобто вже сьогодні розробляти національну стратегію, яка дозволить сформувати умови ведення бізнесу, що в перспективі дозволять зробити Україну європейським газовим хабом», – говорить Амелін.
Незважаючи на те, що за два роки війни в Україні Європа суттєво скоротила обсяги імпорту газу з Росії, деякі країни ЄС продовжують залежати від її постачань. Серед них Словаччина, Австрія, та Угорщина, які, не маючи власних морських шляхів, змушені купувати газ, що в свою чергу проходить через територію України. Саме із солідарності з цими країнами Київ продовжує виконувати свої контракті зобов’язання і транспортувати газ країни-агресорки до європейських країн. Термін дії нинішнього контракту з російським «Газпромом» закінчується наприкінці 2024 року і, з огляду на нові обставини, сторони навряд чи погодяться його продовжувати.
Директор Центру «Псіхея» Геннадій Рябцев переконаний, що за нових реалій вітчизняна ГТС насамперед має виконувати функції, які дозволять забезпечувати газом українських споживачів, а європейські проекти – то вже справа другорядна.
«Сьогодні, на відміну від 2008 року, Україна вже не залежить від наявності тиску в транзитній трубі. Тому майбутнє ГТС – це забезпечення українських споживачів природнім газом в тій кількості, яку вони будуть потребувати. Україна видобуває близько 18 млрд. куб м газу. Його споживання сьогодні якраз знаходиться приблизно на цьому рівні. Хоча до війни цей показник коливався в межах 30 млрд. куб. м газу», – сказав «ЕН» експерт.
За його словами, теоретично можна вкласти кошти в розвиток власного видобутку газу, але питання в тому, на задоволення чиїх потреб буде спрямовуватися його надлишок: на потреби української промисловості, коли вона буде відновлюватися після війни, чи просто продаватися європейцям? «На мій погляд, потрібно зосередитися насамперед на забезпеченні внутрішніх потреб вітчизняних підприємств. Натомість в Європу експортувати продукцію з високою доданою вартістю. Наприклад, мінеральні добрива чи продукцію газохімії. Це набагато вигідніше, ніж просто гнати газ і ставати сировинним придатком. До того ж європейці сьогодні дуже обережно вкладають кошти в розвиток вуглеводневих проектів. Вони хочуть щось «зелененьке». Тому якщо і нарощувати видобуток газу, то робити це насамперед для себе. От що дійсно може цікавити європейців сьогодні – то це українські підземні газосховища. Однак їхнє повноцінне використання можливе лише після закінчення війни і вступу України до ЄС», – додав Рябцев.
За інформацією Gas Infrastructure Europe, запаси газових сховищ Євросоюзу заповнені майже на 99%, що перевищує поставлений Брюсселем цільовий показник в 90%. Це свідчить про те, що у регіоні наразі зберігається значно більше газу, ніж можна було очікувати після російського вторгнення в Україну. З урахуванням цих обставин, європейські компанії все частіше обирають нашу країну як місце для зберігання своїх запасів, оскільки саме тут розташовані найбільші резервуари в Європі. Обсяг зберігання природного газу в Україні вже сягнув найвищого рівня з часу початку війни. До того ж комерційна пропозиція від української сторони для її партнерів є дуже привабливою: низькі тарифи на зберігання та звільнення від митних зборів на три роки, що сприяє легкому реімпорту газу в ЄС.
Як повідомляли в НАК «Нафтогаз», резервуари в Україні в основному знаходяться глибоко під землею у її західній частині, тобто далеко від лінії фронту, і наразі вміщують понад 2 млрд. куб. м. газу, що належить ЄС. Компанія ж запропонувала іноземним замовникам понад 10 млрд. куб. м. газу, що становить третину національних запасів України. Сторони також обговорюють можливість застрахувати сховища від шкоди, заподіяної війною, що лише сприятиме подальшому збільшенню використання українських сховищ.