Ставка на атомну енергетику є вимушеним кроком, проте це не далекоглядно в умовах пост-індустріальної економіки, якщо аналізувати положення нової енергетичної стратегії, анонсованої очільником уряду В.Гройсманом.
Створення нової енергетичної стратегії, у якій заплановане зменшення залежності від газового імпорту, це вірний вектор розвитку енергетики країни. Проте підсилення енергетичних позицій за рахунок розвитку атомно-промислового комплексу, який здебільшого застарів, є небезпечною тенденцією. Наприклад, 9 з 15 реакторів на АЕС майже досягли граничного терміну проектної експлуатації. Відповідно, програми з модернізації та пролонгації строків їхньої служби потребують серйозних фінансових ресурсів, частину яких можна було б спрямувати на підтримку та розвиток відновлюваних джерел енергії (сонячної, вітряної, біопалива, тощо).
Уряд має активніше стимулювати розвиток альтернативної енергетики, зокрема, створюючи сприятливий податковий режим для її виробників.
Як увесь цивілізований світ, ми маємо рухатись до енергоефективності, енергозбереження та розвитку відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Зокрема, Паризька угода вимагає від підписантів нарощування використання ВДЕ до 27% до 2030 року, і ми маємо якомога раніше інтегруватися у цей пост-індустріальний контекст нового економічного устрою, заохочуючи бізнес до продукування «зеленої» енергії та збільшення її частки у загальному обсязі виробництва. Це можливо лише за умов скасування ПДВ та митних зборів на устаткування для тих, хто створюватиме в Україні відповідні потужності.
Ігор Шевченко, екс-міністр екології та природних ресурсів України