Почему люди, пришедшие во власть с добрыми намерениями, вскоре начинают действовать исключительно ради своего обогащения.
Об этом пишет Владимир Сущенко, эксперт-правовед Киево-Могилянской Академии.
Останнім часом я замислився над проблемою співвідношення інтересів успішних і багатих українців, включно з політиками і державотворцями, та більшості нашого народу і країни в цілому.
Протягом всіх років існування теперішньої України кожен з тих представників народу України, хто прагнув і приходив у велику і малу політику та на високі і низькі урядові посади в центрі і на місцях, як правило, декларували і продовжують декларувати своє бажання покращити життя всього народу і всієї країни. Приходять, працюють, наживають власні статки, а їх декларації і заклики так і залишаються пустими словами
В чому причина такого стану нашої політичної і державотворчої еліти?
В психології людини, ментальності суспільства в цілому, чи у відсутності волі і здібностей втілювати свої наміри у реальне життя? Думаю, що це, безумовно, комплексна проблема і розв’язувати її треба комплексно.
Чому багаті люди, що приходять до влади з благими намірами, не можуть зупинитись у своїх бажаннях продовжувати збагачуватись особисто у будь-який спосіб?
Мабуть, тому, що йдуть у політику, не маючи своєї команди ідеологічних і моральних однодумців, яка б відповідала задекларованим цілям і програмам. Ці команди створюються тільки на умовах компромісів між інтересами «капіталістів» – людей, для яких накопичення матеріальних статків і власне благополуччя є пріоритетними у житті, та «ідеологічних лідерів» – людей, для яких втілення їхніх не завжди життєдайних задумів у реальне життя також є пріоритетом, а також тих, хто крутиться біля цих двох основних груп і намагається отримати хоч який-небудь зиск для себе особисто. Проблема, на мій погляд, полягає в тому, що жодна з цих груп не може самостійно вийти на політичну арену і діяти: вони залежні одна від одної, працюють одна на одну і не можуть відмовитись від послуг одна одної.
Суспільство чекає, сподівається, втомлюється, вибухає надією, що ось-ось з`явиться той чи ті, хто прийде і скаже своїм бізнес-друзям і членам своєї команди, а також людям: «Все. Досить. Давайте зупинимось. Подумаємо про своїх нащадків, нащадків свого народу. Відмовимось від життя по поняттях: особистої дружби, бізнес-інтересів, кумівства, а почнемо з завтрашнього дня жити за правилами Конституції, правових законів і норм моралі, які сповідуються нами і нашим суспільством.
Давайте задекларуємо всі наші статки, якими б способами в минулому вони не були здобуті та амністуємо один одного за всі наші неправомірні дії у процесі їх набуття. Але з завтрашнього дня будь-яке порушення такої домовленості будь-ким , у тому числі і з боку членів нашої команди, будуть викриті і покарані беззастережно відповідно до встановлених нами норм і правил. Бере на себе зобов’язання, що будь-хто з нас, хто порушить ці домовленості, більше ніколи не буде претендувати на участь у політиці, а якщо буде, то інші зроблять все можливе, щоб у законній спосіб не допустити таку людину до політичного життя та управління державними і суспільними справами на будь-якому рівні.
Враховуючи, що в Україні йде неоголошена війна з нашим народом і агресор не збирається зупинятись, давайте порахуємо кожен свої статки і, не погіршуючи своє власне життя, все (заводи, пароплави, літаки, вілли, яхти, землю), що на сьогодні-завтра є непотрібним для забезпечення власного життя, добровільно віддамо чи продамо до загальної казни на зміцнення обороноздатності, медицини, освіти країни, голодним, інвалідам, дітям. Після цього звернемось до всього нашого народу з такою самою пропозицією – поділитись з країною у скрутний час своїми золотими і діамантовими прикрасами, зайвими авто, квартирами, будинками, землею. Створимо незалежну, морально визнану більшістю народу комісію, яка буде пильно стежити за використанням урядом держави всього що буде зібрано і не дасть можливості вкрасти чиновникам хоч копійку».
Ось такий сон наснився сьогодні мені, вирішив поділитись з вами, друзі. Жаль, що лише сон.
