Вчені відкрили новий синдром - сильного дефіциту автобіографічної пам'яті (SDAM).
Нездатність пригадати події минулого або уявити майбутнє – один із розладів пам’яті, виявлений вченими нещодавно. Люди з таким станом зазвичай не усвідомлюють, що з ними щось не так, а тому він може бути набагато поширенішим, ніж здається. Про це повідомляють Економічні Новини з посиланням на сайт ВВС
Сьюзі Маккіннон не пам’ятає себе в дитинстві або будь-якому іншому віці, крім теперішнього. Їй зараз за 60. Вона також не пам’ятає важливих подій у своєму житті. Вона, приміром, знає, що була на весіллі племінника, знає, що з нею був її чоловік, але пригадати саму вечірку не може. Насправді у неї дуже мало спогадів про своє життя, але Сьюзі не страждає на амнезію.
Протягом багатьох років Маккіннон і гадки не мала, що вона чимось відрізняється від інших людей. Ми схильні вважати, що наш розум функціонує так само, як і в людей навколо. І ми не часто обговорюємо свої спогади. Коли Маккіннон чула, як знайомі розповідали про події минулого в найдрібніших подробицях, вона думала, що вони просто вигадують їх, аби зробити свою розповідь більш захопливою. Але одного разу її подруга, яка навчалась у медінституті, попросила Сьюзі взяти участь у тесті на перевірку пам’яті, який вона розробила для навчального проекту. Саме тоді й з’ясувалося, що автобіографічна пам’ять у Маккіннон відсутня.
Маккіннон взялася досліджувати феномен амнезії, але історії людей, які втратили пам’ять унаслідок хвороби або травми мозку, не були схожими на її власний досвід. Вона пам’ятала, що певні події відбулися, але не могла пригадати свою участь в них. Років десять тому, коли вона поламала ногу і в неї з’явилося багато вільного часу, Маккіннон перечитала купу досліджень про ментальні мандрівки в часі та вирішила поговорити з науковцем, який спеціалізується на цьому питанні. Того дня, коли вона надіслала електронного листа Браяну Левіну, психологу з Науково-дослідного інституту Ротмана у Бейкресті в Торонто, жінка дуже нервувала.
Левін також згадує той день як найбільш хвилюючий у своїй кар’єрі. Результатом їхнього спілкування стало відкриття нового синдрому – сильного дефіциту автобіографічної пам’яті (SDAM). Люди мають надзвичайну здатність подумки подорожувати часом, за бажання відтворюючи у своїй свідомості події минулого або уявляючи собі майбутнє.
Пригадайте, як ви сидите на уроці в першому класі, або уявіть, що на наступних вихідних опинитеся на пляжі, спостерігаючи за дельфінами, що плещуться в морі. Річ у тім, що ви не тільки пригадуєте певні ситуації, але й уявляєте себе в них, переживаєте їх тим чи іншим способом заново. Саме це Маккіннон і не здатна зробити.
Цей синдром помітно відрізняється від амнезії, яка зазвичай виникає після конкретної події або травми головного мозку. Амнезія перешкоджає збереженню в пам’яті нової інформації, а відтак формуванню спогадів. Люди з сильним дефіцитом автобіографічної пам’яті здатні вивчати та запам’ятовувати нову інформацію, але ця інформація позбавлена багатства реального життєвого досвіду.
Причини цього розладу поки що не відомі дослідникам. Вони не можуть знайти будь-яких хвороб або травм, пов’язаних із ним, і припускають, що він, ймовірно, є вродженим. Але Левін та його команда вивчають можливі зв’язки з іншими ментальними розладами.
Наразі не відомо наскільки поширеним є стан SDAM, хоча Левін і його команда намагаються з’ясувати це за допомогою онлайн-опитування (англійською мовою). У ньому вже взяли участь 5 тисяч людей, і багато хто зазначає, що, схоже, має цей розлад. Звичайно, така вибірка не може претендувати на абсолютну об’єктивність, але цифри все ж таки свідчать, що цей стан не такий вже й рідкісний.
