Майбутній дата-центр на орбіті зіткнеться з проблемами, пов'язаними з космічним сміттям, вважають експерти.
Про це повідомляє Фокус з посиланням на The Conversation..
Швидкий розвиток штучного інтелекту та хмарних сервісів призвів до величезного попиту на обчислювальні потужності. Це створило навантаження на інфраструктуру обробки та зберігання даних, яка потребує великої кількості електроенергії для роботи. Для вирішення цієї проблеми можна розмістити дата-центр у космосі, де є постійний доступ до сонячної енергії. Компанія Google представила проєкт Suncatcher, згідно з яким на орбіту буде запущено угруповання з 81 супутника.
Це угруповання збиратиме сонячну енергію для живлення нового покоління ШІ дата-центрів у космосі. Це означає, що будь-який запит чат-боту оброблятимуть у космосі, а інформацію передаватимуть на Землю користувачеві. Це означає, що велика кількість тепла, яке виділяється в результаті обробки даних, залишиться в холодному вакуумі космосу. Але угруповання супутників Google зіткнеться з великою проблемою — космічним сміттям, вважають експерти.
Космічне сміття — це скупчення штучних об’єктів, що вийшли з ладу, на навколоземній орбіті. Це сміття включає в себе великі фрагменти, такі як відпрацьовані ступені ракет і супутники, що вийшли з ладу, а також дрібні фрагменти зруйнованих супутників. Космічне сміття рухається зі швидкістю близько 28 000 км/год на низькій навколоземній орбіті і може завдати великої шкоди супутникам. Цього сміття вже дуже багато.
Космічні сили США відстежують понад 40 000 об’єктів розміром більшим за тенісний м’яч, використовуючи наземні радари та оптичні телескопи. Але це число становить менше 1% від усіх небезпечних об’єктів на орбіті. Більшість із них занадто малі, щоб їх можна було відстежувати.
Угруповання супутників Google має бути розміщене на сонячно-синхронній орбіті приблизно за 650 кілометрів над поверхнею Землі, адже це найкраще місце для безперервного отримання сонячної енергії. Вона необхідна для живлення дата-центрів зі штучним інтелектом. Але сонячно-синхронна орбіта також є найбільш завантаженою частиною низької навколоземної орбіти, і об’єкти на цій орбіті з найбільшою вірогідністю стикаються з іншими супутниками або космічним сміттям.
У рамках проєкту Suncatcher пропонується використовувати супутники з великими сонячними панелями, які перебуватимуть на відстані менше ніж 200 метрів один від одного для ефективного обміну даними.
Супутникове угруповання розподіляє складні завдання штучного інтелекту між усіма 81 супутниками, дозволяючи їм обробляти дані одночасно, як єдиний “мозок”. Google планує почати запуск цих супутників для створення ШІ дата-центру на початку 2027 року.
Але в космосі політ в одній конфігурації для супутникового угруповання є складним завданням. Хоча атмосфера Землі на низькій навколоземній орбіті неймовірно розріджена, вона не порожня. Розріджені частинки повітря створюють орбітальний опір для супутників, що призводить до уповільнення їхнього руху і зниження висоти польоту. Супутники з великою площею поверхні відчувають більше проблем з опором, оскільки вони можуть діяти як вітрило, що ловить вітер.
На додаток до цього, потоки сонячних частинок можуть викликати непередбачувані коливання щільності атмосфери на низькій навколоземній орбіті. Ці коливання безпосередньо впливають на орбітальний опір.
Коли супутники розташовані на відстані менше ніж 200 метрів один від одного, то це може призвести до зіткнення. Одне зіткнення може не тільки знищити один супутник, а й відкинути його в бік сусідніх, викликавши каскад, який може знищити все угруповання, створивши мільйони нових уламків на орбіті.
Для запобігання зіткненням компанії Google потрібно буде знайти рішення проблеми, кажуть експерти.
