Вода у світовому океані справді містить золото — іноді навіть у вигляді частинок, які можна побачити неозброєним оком. Проте його концентрація настільки низька, що видобувати цей метал із морської води практично нереально.
Про це йдеться у журналі Earth and Planetary Science Letters.
Як зазначають дослідники, золото потрапляє до океану з річок, пилу, а також через гідротермальні джерела на дні. Там воно частково осідає у мінералах або зв’язується з хлоридами, через що розподіляється у воді дуже тонким шаром.
За даними відомого дослідження, середня концентрація золота в Атлантиці та Північно-Східній частині Тихого океану становить лише 50–150 фемтомолів на літр. Це означає, що в одному літрі морської води міститься лише кілька трильйонних грама золота. Загальна оцінка — приблизно 1 грам металу на 100 мільйонів тонн морської води.
На дні океану також є поклади золота, однак вони знаходяться на глибині понад кілометр і переважно «запечатані» у гірських породах. Дістатися до них можливо лише за допомогою буріння й складних підводних операцій, які коштують значно дорожче за потенційний видобуток.
Ідеї поєднання опріснювальних заводів із «золотодобувними установками» так і не вийшли за межі лабораторних експериментів. Причина — економіка процесу: надто низькі концентрації та висока енерговитратність роблять видобуток невигідним.
За оцінками вчених, у світовому океані міститься близько 14 мільйонів кілограмів розчиненого золота, яке оновлюється в середньому раз на 220 років. Водночас більшість металу не накопичується поблизу гідротермальних джерел, а розсіюється в товщі океану.
Науковці наголошують: історії про «золоті багатства океану» є радше міфом, ніж реальністю. Насправді це приклад того, як точні вимірювання та сучасні технології допомагають відокремити науковий факт від фантазії.
