Любов Ярош із села Ходорків Житомирської області, якій нещодавно виповнилося 103 роки, плете кікімори на фронт. У бабусі – троє дітей, правнучки та маленький правнук, а четверо онуків, які воюють, пішли добровільно.
Історію про Любов Ярош пише видання “Субота”.
Бабуся разом із доньками за тиждень встигають сплести дві кікімори. Передають через знайому волонтерку до Києва, а звідти маскувальні костюми їдуть туди, де вони найпотрібніші. Над першим костюмом-маскуванням 103-річна Любов Григорівна почала працювати рік тому. Побачили у фейсбуці оголошення від волонтерів, що потрібна допомога – і сіли до роботи.
“Ми просунуті бабусі. Хоч нам уже за 70, але діти та онуки нас усьому навчили – є і вайбер, і фейсбук, і ютуб. Любов Григорівна інтернетом не користується, але знає мобільні номери напам’ять усіх своїх дітей”, – говорить донька Валентина.
Любов Григорівна виховала двох дочок та двох синів. Наразі залишилося троє з них.
На долю жінки випали Голодомор та Друга світова війна
Любов Ярош народилася 1920 року неподалік – за три кілометри від свого сьогоднішнього житла, у селі Пустельники. Вона відповідає за військову статистику, її дуже цікавлять зведення про успіхи наших військових – скільки ліквідували військ противника, знищили танків, літаків, потопили кораблів… Усі ці цифри передає дочкам, які клопочуться по господарству.
“Та що там, вона пам’ятає, з ким жила в одній кімнаті у 1945 році у гуртожитку у Донецьку – може назвати імена та прізвища всіх дівчаток! Ось тільки вчора їх усіх нам перераховувала. А про війну в неї одна мова: “Щоб путін здох”, – говорить дочка Валентина.
Про початок війни Любов Григорівна почула з радіо. Діти побоялися їй говорити, а минулого літа вирішила приєднатися до великої громади волонтерів.
Про жінку відомо, що вона 50 років пропрацювала у колгоспі. Близько 30 років тому залишилася сама після смерті чоловіка. А ще за десять років до неї переїхала донька Валентина – мамі треба допомагати. На все літо до села з Житомира до мами переїжджає і друга дочка – Галина.
Як плетуть кікімори на фронт
Плести кікімори допомагає сусідка. Матеріал для костюмів збирають по всій Україні, допомагають і люди із Ходоркова. Жінки плетуть, розпускаючи на нитки старі мішки з-під цукру. Мішки перуть, потім фарбують – потрібна зелена нитка. Відповідальність бабусі Люби – приготувати нитки для плетіння. Виробництвом костюмів більше займаються дочки із сусідкою – бабуся вже не так добре бачить.
Кікімори бабуся з доньками плетуть для фронту вже рік.
“Взимку я білизну шила військовим, бо кікімори менше були потрібні. Зараз знову в’яжемо – по одній на тиждень. Ось сьогодні четвер – ще одну закінчуємо. Робота нелегка – руки весь час у напрузі”, – розповідає Валентина.
Любов Григорівна – єдина жінка такого поважного віку не лише у селі, а й у районі. Ровесників в окрузі вона не має, але з молоддю їй навіть цікавіше.
