Тим священнослужителям Української православної церкви Московського патріархату, які втекли з України до Росії, російська церква пропонує лише бідні приходи десь в глибинці країни-агресорки.
Про це розповів одіозний зрадник Олег Царьов.
Царьов слізно жаліється, що московських священників в Україні нібито гноблять та переслідують, а їхні родини постійно перебувають в небезпеці, так що людям доводиться тікати в Росію. Але Росія, як виявляється, їх не чекає – і попи-втікачі можуть розраховувати лише на бідний прихід далеко від Москви з «суворими умовами».
«Багато хто з сім’ями приїжджає до Росії і часто довго блукає у пошуках приходу. У великі храми та парафії їх не беруть. Та й загалом, як я зрозумів, туди рідко когось беруть. Багатьом пропонують лише дуже віддалені парафії у сільській місцевості. Часто не просто незвичні, а суворі умови. А священники їдуть із сім’ями, часто – багатодітними», – бідкається Царьов.
При цьому зрадник додає, що московські попи зазвичай живуть на церковні пожертви, а в глухих російських селах їх зовсім не буде.
«Громада не утримує батюшок, адже всі внески у храмі добровільні. А які можуть бути пожертвування у глухих селах? Як виживати – незрозуміло, і це не питання вибору приходу «багатшого», просто вони рятують сім’ї, мають забезпечити їхнє життя, навчання дітей – відповідальність», – саме так захищає попів-втікачів Олег Царьов.
За словами одіозного зрадника, навіть бідне життя в російський глибинці краще, ніж життя «на Украине».
«Ті, кому вдалося влаштуватися, пишуть, що в російській глибинці священники живуть не тільки спокійніше, а й благополучніше, ніж в Україні, де за зимове опалення вдавалося розплатитися лише до кінця літа, віддаючи цього дві третини всього заробітку», – каже Царьов.
Зрадник каже, що для втікачів повернення в Україну ще страшніше поневірянь у Росії, а якщо УПЦ МП розірве зв’язок із російською православною церквою, то тоді українська церква займе «остаточну антиросійську політику». Тому росіяни «радо» привітають священників-втікачів – спробують забезпечити їх місцем у далеких сільських церквах, і не факт, що зможуть.
