Лікар-інфекціоніст, професор, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця Ольга Голубовська працює в інфекційному відділенні Олександрівської лікарні в Києві.
Ольга Голубовська розповіла в інтерв’ю Vogue як правильно виходити з карантину, чи правда, що Україні пощастило пройти пік пандемії COVID-19, і як довго нам доведеться носити маски в громадських місцях.
Сьогодні (розмова проходила 8 травня – Прим. Ред.) у нас 106 хворих у відділенні, щодня надходить від 15 до 30 осіб. Це дуже багато. Реанімація забита. Лікарі та медперсонал працюють цілодобово, ніхто не думає, небезпечно це чи ні. Ми з самого початку йшли в осередок інфекції, розуміючи, що, на жаль, будемо заражатися. Медики заражаються не тільки тоді, коли не вистачає засобів індивідуального захисту. Навіть якщо ти добре екіпірований, але працюєш в костюмі по шість годин, не знімаючи його, то після падаєш з ніг. І якісно використовувати захист тут вже не виходить – спрацьовує людський фактор. Більш того, ми всіх хворих дивимося і слухаємо, хоча є рекомендації щодо обмеження контакту з хворими для мінімізації ризиків зараження. Але я не можу не слухати легені – для мене це зовсім інша якість огляду хворого.
Олександрівська лікарня одна з перших в Україні, яка прийняла на себе удар – масові надходження хворих. Тоді головною проблемою для нас була відсутність протоколу лікування, який дозволяє призначати лікарям те лікування, яке в найбільш постраждалих країнах показало свою ефективність. Ми буквально захлиналися від кількості хворих, а призначити потрібне лікування не могли, тому що інструкції до препаратів, природньо, не передбачають застосування їх для лікування абсолютно нового збудника. Було страшно. Тому ми наполягли на протоколі лікування, і зараз у всіх лікарів розв’язані руки – якщо вони вважають за потрібне, у них є право застосування тих лікарських засобів, якими користується весь світ, до затвердження протоколу у лікарів такого права не було. Вже тільки завдяки цьому рішенню врятовано не одне людське життя.
Деякі порівнюють перебіг грипу та коронавирусной хвороби, але це некоректно. Спільного в них мало, хіба що підвищена температура тіла. На сьогодні смертність від коронавирусной інфекції можна порівняти, хіба що зі смертністю від пандемічного грипу H1N1, а це приблизно 10% від підтверджених випадків. І давайте розуміти, що, коли ми говоримо про смертність від COVID-19, ми говоримо про відсоток від числа підтверджених лабораторно випадків. А статистика смертності від грипу (за статистикою, в минулому році від сезонного грипу загинуло 650 тисяч людей) – це за оцінними даними. Оціночні дані по коронавірусу ми отримаємо через рік-півтора, не раніше.
Україна – п’ята країна в світі, яка створила тести на виявлення в крові антитіл імуноглобуліну до коронавірус. Їх потрібно впроваджувати в широку практику, інакше ми не впораємося: визначення антитіл потрібно як повітря. До 30 відсотків хворих людей можуть мати ПЦР-тест негативний, і отримати достовірний діагноз ми зможемо, тільки якщо проведемо тест на наявність антитіл. Тоді і статистика буде більш правдива.
Та статистика, яку ми бачимо зараз щоранку від МОЗ, – вона не відповідає реальності, на жаль. З різних причин: неточність тестів, недостатньо масове тестування. Крім того, детекция антитіл у перехворілих COVID-19 методом ІФА (імуноферментний аналіз) необхідна в разі вирішення питання про застосування плазми реконвалесцентів для лікування, сусідня Білорусь вже провела близько 15 таких процедур. В Україні це поки неможливо: за законом, кров після забору повинна проходити карантинізацію півроку. І поки це не зміниться на законодавчому рівні, ми не можемо думати про лікування таким методом. Так, він навряд чи буде панацеєю, але я думаю, що при захворюванні, у якого немає специфічної діагностики і лікування, всі методи, які збільшують шанси на одужання, повинні один одного посилювати.
Як би ми з вами не ховалися і яких би заходів не дотримувалися, рівень захворюваності після 12 травня підвищиться. Сподіваюся, не критично – але я можу тільки сподіватися, тому що захворювання не вивчене і невідоме. Два місяці ми пройшли без різкого піку захворюваності і є надія, що критичних цифр не буде і в майбутньому.
Традиційно літо – це не сезон коронавірусних інфекцій. У цій інфекції сезонність така ж, як у грипу. За логікою, захворюваність повинна знизитися влітку, але восени ми очікуємо другу хвилю. Основні ризики після того, як ми почнемо виходити з карантину, пов’язані, в першу чергу, з перебуванням в приміщеннях, де багато людей. Одягайте маску обов’язково – це перше правило. Продовжуйте дезіфікувати руки. Соціальна дистанційованість і звичка все дезінфікувати повинні залишитися з нами надовго.
Що стосується роботи в оупенспейсах, популярних сьогодні, то тут діє одне правило: чим менше людей знаходиться з вами в офісі, тим менше ймовірність захворіти. Якщо у вас є можливість виходити на роботу групами – сьогодні п’ять чоловік, завтра інші п’ять, а решта працюють віддалено – то це буде найправильнішим варіантом. Якщо сидите за столиком в кафе на вулиці – дотримуйтеся дистанції півтора метра від інших людей, і тоді можна сидіти без маски. Завдання кожного з нас – знайти золоту середину, а стосовно до вірусу, який тільки вивчається, це досить складно. Ніхто не очікував, що такий рівень захворюваності і смертності буде в успішному Нью-Йорку, в Італії або Іспанії; прем’єр-міністр Англії Борис Джонсон не очікував, що виявиться в реанімації … Взагалі, до інфекційних хвороб потрібно звертатися на «ви»: вони не люблять фамільярності. Збудники набагато розумніші за нас з вами, вони давно вивчили людину.
