У Луганську поширюють листівки із закликом до об'єднання ДНР і ЛНР в ще одне цілісне утворення.
Про це заявив політолог Кирило Сазонов.
Вірити, що це роблять донецькі шпигуни за підтримки пригнобленого «донецткомовного населення» Луганська можуть тільки клінічні оптимісти.
Несанкціонованих розповсюджувачів листівок моментально відловлять і посадять в глибокий підвал. Та й не існує в природі ідіотів, готових ризикнути заради об’єднання цих двох недореспублік в третю. Тому що сенсу немає. Сенсу немає, а листівки є. І розмови йдуть на найвищому рівні місцевого дна. Значить, найвищий дозвіл на цю кампанію отримано і навіть виділені кошти на фарбу і папір.
Насправді гіпотетичне поки об’єднання ОРДО і ОРЛО вигідно всім, окрім окремих лідерів бойовиків, яким краще бути «першим в Луганську, ніж п’ятим в Донецьку». Але їх думкою традиційно ніхто не цікавиться. Москві така зміна дозволить вибудувати єдину вертикаль влади, якій стане простіше управляти. Плюс скоротиться кількість ротів в керівництві, зникнуть дублюючі органи, так і крадуть рук стане менше майже вдвічі.
Контролювати процеси можна буде ефективніше і меншими зусиллями. Але всі ці плюси мають сенс тільки при одному сценарії: Москва бере курс на заморожування конфлікту і збереження окупованих територій Донбасу в якості «українського Придністров’я». Тоді треба будувати довготривалу, працюючу систему єдиного централізованого управління. Але якщо стоїть завдання за рік або два впихнути ОРДЛО в політичне і економічне поле України, чіпати нічого не можна.
Будь-яка зміна записаного в Мінських угодах статусу ОРДЛО (окремі райони в складі України) на якусь нову республіку, князівство або імперію автоматично ставить хрест на Мінських угодах. Які всы хором називають безальтернативними (як Будапештський меморандум, напевно?) Ніяких планів, напрацювань і дорожньої карти з новим суб’єктом за столом переговорів у нас немає.
Значить, почнемо з чистого аркуша? Україна цей сценарій влаштовує на сто відсотків. Тому що з Мінських угод нам потрібно вирватися, втекти, не озираючись і ні про що не шкодувати. Тому що 80% записаного там – міна уповільненої дії під українською незалежністю і існуванням нашої держави взагалі.
За великим рахунком в процесі переговорів для нас пріоритетним є всього два питання. Перший пункт – повне припинення вогню з боку бойовиків (ми першими не стріляли – триста років вони нам потрібні). Відведення піхоти, закріплення лінії розмежування хоч миротворцями, хоч крокодилами – не важливо. Головне – тиша і ніхто не загине. Другий пункт – наші полонені.
Чи готові віддати за них втричі більше потрапили в наші руки бойовиків, додати пару російських шпигунів і всіх, хто лишився в Україні прихильників «русского мира» в комплекті. Забирайте і йдіть. Все, ці два пункти на порядку денному стоять вже зараз, як стояли і вчора. Що стосується виборів на окупованій території, створення народної міліції, народної прокуратури – нам не горить. Народні суди, та хоч суди Лінча створюйте під російське фінансування – ми почекаємо.
