Території Луганської та Донецької областей, які сьогодні оголошені Москвою так званими "народними республіками", повністю контролюються Росією.
Цей конфлікт не може вийти з-під контролю, тому що ці люди знаходяться на так званих “посадах” тільки тому, що так вирішили в Москві.
Інша справа, що в Москві можуть бути певні конфлікти між різними кланами. Ці конфлікти тривають весь час. Ми просто не дуже їх помічаємо і не дуже розбираємося в російському політичному житті. Але абсолютно очевидно, що не може бути ніяких безконтрольних конфліктів на окупованих Росією територіях.
Якщо такі конфлікти виникають, скажімо, коли з’являється людина, яку Москва вважає не цілком своєю, як це було в Абхазії, вона вдається до абсолютно інших заходів. Нагадаю, що коли в Абхазії “президентом” цієї самопроголошеної “республіки” був обраний Сергій Багапш, який не відповідав вибору Москви, і не був обраний Рауль Хаджимба, який, до речі, зараз є “главою” Абхазії, тоді почалася економічна блокада “республіки” . Але це просто тому, що Абхазія так чи інакше була дітищем не тільки путінських дій, скільки пострадянського конфлікту, який тоді отримав етнічне забарвлення. І саме тому люди, які були представниками абхазької політичної еліти, могли спиратися не тільки на московську підтримку, але і на підтримку своїх співвітчизників. Це дуже важливий момент, який треба враховувати.
У Донецькій і Луганській областях нічого подібного немає і в помині. Це звичайні окупаційні адміністрації, які ведуть боротьбу між собою.
Це ніяке не загострення (по відношенню до України). Президент Петро Порошенко діє так, як він повинен діяти. Коли з’являється повідомлення про появу іноземних військ на території України, він скликає нараду. Але територія Луганської та Донецької областей фактично анексована Росією. На сьогоднішній день немає формального рішення про анексію, але фактично ця територія не дуже відрізняється від ситуації в Криму. По ній можуть вільно пересуватися будь-які російські громадяни, будь-які російські вантажі і будь-які російські війська, тому що в дійсності ніякої російсько-українського кордону там фактично не існує.
Російсько-український кордон сьогодні існує на лінії зіткнення між так званими “народними республіками” і Україною. Це справжній кордон, який перенесений. А це територія, яка фактично контролюється РФ, оскільки війська РФ з території, яка формально є територією країни, переходять на територію, яка фактично контролюється Росією. Яке ж це тоді загострення? Ось якби російські війська перетнули лінію зіткнення, тоді було б загострення. А те, що якісь російські клани вирішили за допомогою військ допомогти одному з луганських кланів, який зараз бореться за владу в цих районах, – це абсолютно нормально. Так буває у всіх країнах третього світу.
Ми бачимо зараз, як відбуваються події в Зімбабве, де збройні сили підтримали віце-президента, який бореться з президентом. І це призвело до відставки президента Роберта Мугабе. А Мугабе є фактично таким же нелегітимним президентом Зімбабве, як і Ігор Плотницкий – нелегітимний “керівник” так званої ЛНР. Тому що вільних виборів на території Зімбабве вже багато років не було. Але, разом з цим, збройні сили Зімбабве вважає, що вони можуть підтримати одного з представників абсолютно нелегітимною з точки зору реального права адміністрації в боротьбі з іншим керівником. І це як би правова процедура, але всі ці люди тримаються при владі, тому що вони встановили авторитарний режим. І військові є єдиною альтернативою дій партійних і державних функціонерів, тому що у них є сила. Так буває, коли немає вільних виборів – коли не виборці вирішують, хто буде керівником країни, а військові.
Те ж саме відбувається в так званій ЛНР. Плотницкий не є керівником ніякої “республіки” і навіть регіону. Він знаходиться на своїй посаді лише тому, що так вирішили російські окупанти, а фактично – збройні сили РФ. Тому що і найманці, які сьогодні присутні в так званих “військах” ЛНР – це теж частина збройних сил РФ. І ми бачимо, що коли збройні сили втручаються знову, вони вирішують, хто буде займати цю посаду. Не жителі Луганська чи інших окупованих Росією районів. В цьому плані Плотницкий – абсолютний аналог Мугабе. Тільки президента Зімбабве збройні сили не підтримали, а Плотницького, можливо, вони підтримають.
Але обговорювати зміни в керівництві авторитарних режимів – це абсолютно нецікаво. Цікава та політика, на яку впливає виборець, а не політика, на яку впливає людина з рушницею.
