Президент Франції повністю змінив політичну картину країни, підірвав вплив проросійських сил і дав надію на ренесанс Європи.
Про це заявив Олександр Мельник, професор геополітики в бізнес-школі ICN в Нансі (Франція).
Історичний контекст П’ятої республіки, Конституцію якої написав в далекому 1958 року генерал де Голль, вже пішов у минуле, і останнім часом Франція функціонувала як автомобіль, який не може їхати, тому що у нього просто закінчився бензин. У цей момент, коли потрібно було діяти, і з’явився Еммануель Макрон.
Макрон якраз вловив відповідний момент, і зрозумів, що історична ситуація дозволяє реалізувати його особисті амбіції. Він зрозумів, що не треба робити ставку на традиційні партії Франції – республіканців або соціалістів, які на практиці не функціонують, існують тільки на папері, фактично перетворилися в політичні мумії.
Макрон створив рух “Вперед!”, який абсолютно не вписувався в консервативний національний політичний пейзаж, зате був тісно пов’язаний з громадянським суспільством і став сприйматися як локомотив змін у Франції. З перемогою цього руху на парламентських виборах у нового президента дійсно з’явилася можливість такі зміни втілити в життя.
Є гарне пояснення, чому у Макрона це вийшло. Ми живемо в епоху двох основоположних тенденцій – реініціалізації Епохи освіти, яка вважала рушійними силами розум, знання і гідність людини, і тенденції “пост-правди”. Остання втілена в Путіні, Ердогані, Трампі, які роблять ставку на брехню і принижують людську гідність.
Вони вважають людей ідіотами, яким можна нав’язати все, що завгодно, і для яких помилкові емоції важливіше, ніж раціональні знання. І ці дві тенденції зіштовхуються. До президентських виборів тенденція “пост-правди” у Франції переважала. Макрон своїми ідеями оновлення, пріоритетів громадянського суспільства в перетвореннях, змінив ситуацію.
За підсумками виборів до парламенту партія Макрона отримала колосальну більшість, але це зовсім не є загрозою для французької демократії. Звичайно, є проблема слабкості опозиції. Однак, це вина старих партій, які не змогли запропонувати суспільству гідні ідеї.
Громадянське суспільство винесло жорсткий і справедливий вирок партіям, які правили в останні роки.
