Ризикну назвати вбивство посла Росії у Туреччині початком епохи великого терору, спрямованого проти громадян Російської Федерації – як чиновників і дипломатів, так і звичайних обивателів.
Така безпрецедентна подія, як вбивство посла, завжди породжує масу конспірологічних теорій і фантазій. Людям дійсно важко визнати, що така подія є просто логічним наслідком попередніх подій – і вже тому може бути позбавленою конспірології.
Про це повідомляє Віталій Портников на сторінках «Еспресо».
Тим часом, загибель посла – наслідок протиріччя, яке спостерігає кожен, хто стежить за Туреччиною. З одного боку, турецькі ЗМІ щодня передають страшні кадри з Алеппо. У самій Туреччині – сотні тисяч біженців. На відміну від сирійських біженців в Європі, вони не ізольовані від місцевого населення, вони частина соціуму, вони розповідають про те, що відбувається – і це породжує атмосферу відчаю.
З іншого боку після примирення Путіна і Ердогана Росія – важливий партнер Туреччини, відносинами з нею шантажують Захід, лідери якого не можуть погодитися з тим, що президент Туреччини скористався провалом путчу для встановлення авторитарного режиму.
Це протиріччя теж породжує відчай: як може бути, що кати Алеппо – наші друзі? Що в той час, коли російська авіація бомбить Алеппо, російський посол відкриває виставки в Анкарі?
Те, що може знайтися одна людина, яка готова переплавити ненависть і відчай в вбивство – це природно. Зауважимо, що в Туреччині, яка розколота на прихильників і противників Ердогана, стався тільки один терористичний акт, спрямований проти представника Росії.
І це швидше говорить про витримку турецького суспільства і ефективність турецьких спецслужб. Саме тому вбивство посла Росії в Туреччині не буде мати ніяких політичних наслідків.
Думати треба не про політику. Думати потрібно про розпач. Кошмар війни у Чечні породив цілу серію терористичних актів, учасники яких хотіли нагадати про те, що сталося – і помститися Росії в особі її громадян.
Сирія, Алеппо – куди більш масштабні події. Тому я ризикну назвати вбивство посла Росії в Туреччині початком епохи великого терору, спрямованого проти громадян Російської Федерації – як чиновників і дипломатів, так і звичайних обивателів.
З цим терором не можна буде впоратися швидко, бо терор відчаю і терор змови – це абсолютно різні речі. Проти терору відчаю спецслужби безсилі. Перемогти його може тільки час, який лікує рани.
Але поки цей час не пройде – росіяни, які навіть не мають ніякого відношення до війни в Сирії і державної служби, будуть заручниками цього терору відчаю. Такими ж заручниками, якими були відвідувачі театрального центру на Дубровці або діти Беслану.
Володимир Путін вже вдруге за 16 років свого правління робить своїх співвітчизників заручниками відчаю і смерті.
