Питання про продовження антикремлівських євросанкцій фактично вирішене. Про це днями повідомило інформагентство Reuters, посилаючись на дипломатичні джерела в ЄС.
«Лідери Європейського Союзу погодилися продовжити економічні санкції проти Росії за агресію проти України на шість місяців, до середини 2017 року», – йдеться в повідомленні.
Про це пише Євген Середа у своїй статті «Антикремлівські санкції: що далі?» у своєму блозі.
Проте надалі санкційний курс ЄС, очевидно, проходитиме з дедалі більшим скрипом і не факт, що через півроку йому вдасться подолати внутрішній опір, що наростає з відчутною тенденційністю. Ну, а про посилення цього курсу, зрозуміло, говорити поки що не доводиться (якщо, звичайно, не трапиться щось непередбачене).
До слова, нещодавно віце-канцлер і міністр економіки Австрії Райнхольд Міттерленер, оцінюючи можливість такого посилення, заявив, що «немає сенсу розкручувати санкційну спіраль». При цьому додав: у Євросоюзі зростає опір ритуалу продовження антикремлівських санкцій, який проводиться кожні півроку і, мовляв, тому це питання треба обговорювати більш інтенсивно.
Хай там як, політика ЄС щодо Росії буде й надалі багато в чому визначатися двома його ключовими гравцями – Німеччиною і Францією, а їхні позиції, у свою чергу, значною мірою залежатимуть від динаміки внутрішньополітичного балансу сил. І тут спостерігається інше роздвоєння перспектив.
І там, і там у 2017 році відбудуться вибори: в Німеччині восени – парламентські, у Франції навесні – президентські. Ангела Меркель заявила, що піде на четвертий термін і, за опитуваннями, більшість німців, як і раніше, хочуть бачити її біля керма країни. А лідером французької гонки є Франсуа Фійон, якого записують у «друзі Путіна».
«Політика, яку чотири з половиною роки проводив щодо Росії Франсуа Олланд, абсурдна, вона штовхає Росію до жорстокості, до ізоляції, до націоналістських дій. А це найбільша в світі країна, ядерна держава, і не можна з нею обходитися таким чином», – заявив наприкінці листопада Фійон, додавши, що «у нинішній ситуації необхідно сісти за стіл переговорів і відновити втрачені зв’язки».
Але робити поспішних висновків щодо фаворита президентських перегонів у Франції, як і у випадку з новою адміністрацією Білого дому, поки що не варто. При всіх своїх заявах, що лестять Кремлю, Фійон підкреслює: «Ми є партнерами США і поділяємо фундаментальні цінності, яких не поділяємо з Росією».
Інше питання – воно ж найбільш актуальне наразі – який же курс відносно РФ обере Дональд Трамп зі своєю командою, виходячи з власних цінностей та інтересів.
Передчуваючи можливе «перезавантаження», верховний представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріка Могеріні днями заявила: рішення Вашингтону не вплинуть на заходи ЄС проти російської агресії.
Тим часом американське інформагентство BuzzFeed News пише, що ймовірність винесення Трампом питання про скасування санкції щодо РФ досить висока. За інформацією видання, конгресмени як від Демократичної, так і Республіканської партій роблять все можливе, щоб до приходу Трампа в Білий дім він був позбавлений можливості пом’якшити політику щодо Кремля до тих пір, поки президентом Росії залишається Путін.
Агентство підкреслює: антикремлівські заходи, введені Бараком Обамою, новий президент США в силі скасувати, підписавши відповідний указ. Водночас законопроект, який називається «Акт про стабільність і демократію в Україні», може позбавити Трампа цих повноважень. До того ж, Сенат висуває вимогу зберегти санкційну політику щодо РФ до того часу, поки Київ або Москва відмовляться від будь-яких претензій на Крим. Іншими словами, ці санкції можуть стати постійними.
Але навіть якщо Трамп і доб’ється скасування деяких антикремлівських заходів, велике питання, наскільки це допоможе путінській Росії. Адже якщо будуть зняті ті санкції, які й зараз толком не дотримуються, при тому, що особливих дивідендів Кремлю це не приносить, то нічого, власне, й не зміниться.
Виступаючи на американському телебаченні, Райнс Прібас, призначений Трампом керівником апарату Білого дому, відмовився відповідати на питання, чи має намір новообраний президент США зберегти санкції проти російської агресії. «Почекайте, побачите», – сказав Прібас. Водночас він пояснив логіку, якою буде керуватися Трамп, приймаючи рішення з цього питання.
«Ось що можу вам сказати: якщо вводити санкції, необхідно забезпечувати їх дотримання. У це вірить Дональд Трамп, і в якому напрямку він з цим піде, просто треба почекати і побачити, що буде далі», – зауважив Прібас. Він відмовився виключити можливість скасування санкційної політики щодо Кремля, але разом з тим назвав неправдою, що кандидат на пост держсекретаря США Рекс Тіллерсон виступає проти самої ідеї санкцій.
Тіллерсон вважає, що ці заходи і загроза їх введення є важливою частиною міжнародної стратегії та дипломатії, але санкції щодо РФ він вважає неефективними, оскільки не було механізму, який би забезпечував їх дотримання, зазначив Прібас.
Виходячи з цього, можна припустити три варіанти. Перший: нова адміністрація Білого дому буде домагатися повного або хоча б часткового скасування санкцій, які в першу чергу б’ють по російській економіці, виправдовуючи це тим, що подібні заходи не виконуються.
Другий: вдаючись до тієї ж аргументації, команда Трампа наполягатиме на скасуванні лише деяких санкцій, що не дотримуються і не є першорядними в приборканні кремлівської агресії. І третій варіант: нова американська верхівка не збирається скасовувати ніякі заходи щодо РФ, а буде лише працювати над контролем за їх виконанням.
Перший варіант – «проросійський», третій – «проукраїнський», але далеко не найбільш програшним для України був би й другий варіант. З огляду на те, що офіційний Київ робив публічну ставку не на Трампа, даючи зелене світло компромату проти глави його передвиборного штабу Пола Манафорта, а Росія, у свою чергу, підтримувала «аутсайдера» і виявилася замішаною в історії з хакерськими атаками на його опонента.
Втім, навряд чи це робить Кремль більш прагматичним. Санкції проти нього так чи інакше продовжують діяти, і невідомо скільки ще півріч російська економіка буде приноситься в жертву імперській антиполітиці керівництва країни.