Як справедливо зазначають автори бестселера «Чому нації потерпають невдачі?» Джеймс Робінсон та Дарон Асемоглу, в китайській культурі та цінностях, мало чого змінилось з тих пір, коли стагнація, яка існувала протягом кількох століть перетворилась на швидкі темпи економічного зростання КНР, яке триває вже третє десятиліття.
Про це роздумує Наталя Резнікова.
Натомість у нас, українців, дивним чином співіснує потреба у самовихвалянні та зневажанні. Гадаєте, перебільшую? Але як тоді пояснити бажання розчинитись у європейській спільноті за рахунок адаптації консультаційної допомоги та порад від іноземних фахівців. Я вже не кажу про неспроможність виростити політиків українського походження навіть за грантові фінансові ресурси.
Водночас економічний розвиток як перехід від однієї якості факторів виробництва до іншого, передбачає неповоротний процес зміни технологічних способів виробництва. Це і якісне вдосконалення результатів діяльності, і перехід від одного типу відтворення до іншого, і навіть зміна суспільного поділу праці. Формами прояву такого економічного розвитку України мали б стати нові види трудової діяльності, зміни в структурних пропорціях економіки та міжгалузевому розподілі, а також використання техніки нового покоління.
Таке зростання в українських реаліях мало б характеризуватись одночасним «запуском» руху всіх секторів разом в постійній прогресії. Воно орієнтувалося б переважно на внутрішній попит, що може підвищити роль національного ринку як головного драйвера розвитку.
Логіка цих міркувань проста: якщо економічне зростання призводить до підвищення рівня доходів населення, то неминучою стає зміна структури попиту. Вона ж, в свою чергу, має потенціал до започаткування фундаментальних змін у структурі економіки країни, тим самим відкриваючи нові джерела економічного зростання. Такі аргументи в економічній термінології отримали назву «здорового кола». В цьому сенсі виникає питання, чи здатна українська економіка, реалізуючи рекомендації міжнародних інституцій та західних «вболівальників», розірвати зачароване коло залежностей та недорозвиненості.
Джефрі Сакс та Дуглас Макартур умовно визначили «три стовпи», на яких ґрунтується процес зростання – макроекономічне середовище, якість державних інституцій та технологічний прогрес.
Макроекономічна стабільність обумовлює специфічні характеристики країни, які саме й роблять бізнес-середовище сприятливим – передбачуваність інфляції, валютного курсу, бюджетного дефіциту, боргової політики держави, а також ефективність дії інституту державних послуг.
На розвиненість інституційних складових вказує, перш за все, ефективний захист прав власників, відсутність прихованих бар’єрів, наявність відповідної законодавчої бази, відсутність корупції – тобто все, що свідчить про «чесні правила гри».
Третя складова, технологічний прогрес, адже економіка не матиме високих темпів зростання в довгостроковій перспективі без технологічного прогресу .
Анонсована макроекономічна стабілізація як головна мета співпраці України з МВФ, серед іншого, передбачає скорочення бюджетного дефіциту, виконання короткострокових бюджетних та зовнішніх зобов’язань, підтримку довіри до фінансової системи та стабілізацію валютного курсу. При цьому ми визнаємо, що подальше нарощення боргового тягаря як засіб стабілізації валютних резервів без глибинних структурних реформ загострить протиріччя цілей і ускладнить появу драйверів економічного росту.
Орієнтація на зовнішні ринки для задоволення потреб у сировині консервуватиме структурні диспропорції в економіці України. Це супроводжуватиметься наростанням диспропорцій між галузями з виробництва кінцевої продукції та проміжного споживання. Такий стан речей, в свою чергу, не сприятиме досягненню названих завдань. Хіба що в частині тимчасового скорочення бюджетного дефіциту. Звісно, про підвалини стабільного економічного зростання в такому випадку мова не йтиме.
Зростання української економіки має стати засобом для досягнення розвитку. Зачіпаючи процеси якісних перетворень в економічній, соціальній, інституційній та політичній сферах держави, він дасть змогу подолати недорозвиненість як одну з ознак залежного стану.
