Новий порядок реєстрації місця проживання вже охрестили реформою. Чи так це? Про це розповів юрист Антон Бойко.
У межах розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг в Україні змінився порядок реєстрації місця проживання. Деякі парламентарі й аналітики подають ці зміни під соусом з назвою “реформа”. Чи так це? Чи справді ми здійснили реформу реєстрації місця проживання українців? Чи стали ми ближче до цивілізованого світу в здійсненні аналогічної адміністративної процедури? Спробуємо з’ясувати разом.
З квітня цього року набули чинності зміни до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, яким парламентарі змінили процедуру реєстрації місця проживання.
Відтепер громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані зареєструвати своє нове місце проживання протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації попереднього місця проживання. Батьки мають зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом перших трьох місяців від дня реєстрації народження. Реєстрація місця проживання новонароджених може також здійснюватися через органи соцзахисту та РАГСи. Раніше термін реєстрації для всіх категорій становив десять днів і тільки через органи міграційної служби.
Реєстрація місця проживання тепер здійснюватиметься одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання. Тобто зніматися з реєстрації, чи по-простому виписуватися, для нової реєстрації не потрібно, усе можна зробити в межах однієї процедури. Діяти можна самому або через довірену особу. Раніше треба було спочатку знятися з реєстрації, і тільки після отримання талона про зняття з реєстрації на руки подавати документи в новому місці. А якщо відстань між старим житлом і новим була істотною, то це перетворювалося на проблему. Тепер орган реєстрації самостійно повідомляє орган реєстрації попереднього місця проживання – і це дуже зручно.
Розглянемо перелік документів, які треба тепер подавати для такої процедури. З метою реєстрації особа або її представник подає до органу реєстрації через центр надання адміністративних послуг такі документи:
– письмову заяву про реєстрацію (і про зняття з реєстрації попереднього місця, якщо треба дві процедури провести);
– документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт, документ про перебування в Україні, інші документи). Якщо дитина не досягла шістнадцятирічного віку, подається свідоцтво про народження;
– квитанцію про сплату адміністративного збору;
– документи, що підтверджують право на проживання в помешканні (право власності, право оренди або згода власника);
– військовий квиток або приписне посвідчення (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Інші документи вимагати заборонено. Якщо порівнювати з попереднім порядком, з переліку документів прибрали талон про зняття з реєстрації.
Вартість процедури (розмір адміністративного збору) збільшилася з 0,85 грн до 12 грн на сьогоднішній момент і прив’язана до мінімальної заробітної плати (0,0085 від розміру мінімальної зарплати). Термін проведення процедури скоротився до одного дня.
Реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом реєстрації, до якого належать виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Документи подаються через адміністративні центри, що в принципі дуже зручно.
Отже, у громадян більше немає потреби звертатися до Державної міграційної служби, і вони можуть отримати цю послугу максимально близько до свого нового місця проживання та набагато швидше. Адже тепер зазначену процедуру можна здійснити навіть у сільській місцевості, де є виконавчий орган або сільський голова.
Спрощення процедури реєстрації – це однозначно позитивний крок, адже від реєстрації місця проживання залежить право на медичне обслуговування, надання соціальної допомоги при народженні дитини, реєстрації місця проживання дитини, отримання ідентифікаційного коду платника податків, обслуговування фізичних осіб-підприємців у податкових органах, призначення пенсії тощо. Наступним кроком, я вважаю, має обов’язково стати ще більше вдосконалення системи.
Хоча якщо ми звернемося до зарубіжного досвіду, то тут немає одного запевне правильного алгоритму аналогічної процедури. У деяких країнах реєстрація може бути добровільною. Тобто не людина закріплюється за певним місцем, а вона ніби повідомляє державним органам.
У Греції, наприклад, облік громадян ведеться за місцем основної роботи. У Франції та Великобританії добровільний облік місця проживання провадиться з огляду на дані, що вказує особа при сплаті комунальних послуг. У США дані місця проживання фіксують органи соціального забезпечення внесенням даних до бази системи оподаткування, на підставі якого громадянину виплачується пенсія, стягуються податки. Або, наприклад, облік може вести департамент транспортних засобів, який видає водійські посвідчення та реєструє транспортні засоби. Адреса місця проживання вказується у водійських правах громадянина, а в разі зміни місця проживання треба звернутися до зазначеної організації для видачі нового посвідчення з новою адресою.
У кожної держави свої методи обліку громадян. Система реєстрації в нашій країні могла б бути більш сучасною з електронним декларуванням місця проживання, щоб за 10 хвилин можна було відсканувати необхідні документи, заповнити обов’язкові форми на сайті центру адміністративних послуг, здійснити онлайн-оплату та провести реєстрацію. Тоді зміни сміливо можна було б назвати реформою.
