Поки світ спостерігає за розгортанням російських військ на українському кордоні, Росія продовжує приховану анексію захоплених її бойовиками районів на сході України. У майбутньому Москва хоче, щоб окуповані анклави стали самодостатніми, щоб поставити портове місто Маріуполь під приціл Кремля.
З кінця жовтня світ знову спостерігає за українсько-російським кордоном. За даними української військової розвідки, близько 90 000 російських солдатів знаходяться поблизу кордону. Для нападу у січні 2022 року Росія може збільшити чисельність військ приблизно до 175 000 осіб, повідомляє «Вашингтон-пост». Але поки що ЗМІ насамперед стурбовані запобіганням прямому російському вторгненню в Україну, інша проблема тліє вже кілька місяців. А саме негласна анексія Кремлем захоплених районів Донецької та Луганської областей, контрольованих проросійськими бойовиками. Як повідомляють Економічні новини, про це пише німецький телеканал n-tv.de.
Українська армія та російські бойовики воюють за східноукраїнський промисловий регіон Донбас із весни 2014 року. За оцінками ООН, під час цього конфлікту загинуло понад 13 000 людей. Так звані народні республіки контролюють лише третину регіону, а й найважливіші міста — Донецьк та Луганськ. Мінська мирна угода, прийнята у лютому 2015 року за сприяння Німеччини та Франції, є єдиною дипломатичною основою для врегулювання конфлікту і фактично наказує, як окуповані території мають бути реінтегровані в українську державу.
Угода особливо невигідна для України, яка на той час перебувала на межі великої військової поразки. Це пов’язано з тим, що місцеві вибори в інтерпретації Москви мають відбутися перед передачею Києву контролю над українсько-російським кордоном на Донбасі. Великі шанси, що на виборах переможуть проросійські політики на території, яку не контролює Україна, які потім отримають особливі права з власними судами та силовими структурами. Це означало б, що Москві більше не доведеться дорого платити за утримання цих захоплених анклавів. У 2020 році міністерство реінтеграції України говорило про 1,3 мільярда доларів, які Росія щороку витрачає на зарплати лише на Донбасі, але водночас вона збереже вирішальний вплив на регіон.
Справжня бомба у квітні 2019 року
Попри те, що Україна підписала Мінську угоду, ці умови Київ розглядає як нездійсненну. Тому Москва вже багато років звинувачує Київ у невиконанні угоди. Проте своїм мирним наступом на початку терміну президент України Володимир Зеленський, який обійняв посаду у травні 2019 року, спробував хоча б зупинити вогонь на лінії фронту. Це призвело, серед іншого, до успішного припинення вогню влітку 2020 року, яке зірвалося навесні через нарощування російських військ на українському кордоні.
Однак справжня бомба під переговори щодо Донбасу була закладена саме Росією лише через кілька днів після перемоги Зеленського на виборах у квітні 2019 року, коли президент Росії Володимир Путін оголосив про намір майже повністю натуралізувати мешканців окупованих районів Донецької та Луганської областей. За офіційними російськими даними, понад 600 000 мешканців цих областей вже отримали російські паспорти до літа 2021 року. Близько третини їх також проголосували на парламентських виборах у Росії у вересні. Хоча на Донбасі не було реальних виборчих дільниць, власникам російських паспортів дозволялося голосувати або через Інтернет, або їх перевозили автобусами та поїздами до сусіднього російського Ростова. Крім того, на виборах у Думу деякі представники Донбасу висували свої кандидатури.
Це лише один із кроків на шляху до зміцнення відносин між окупованими територіями та Росією. Не далі як у червні лояльний до путінської системи російський бізнесмен Євген Юрченко взяв під свій контроль найважливіші промислові підприємства в окупованих Росією районах Донбасу і нібито підвищив там зарплати. За його словами, Юрченко тепер хоче інвестувати в ці підприємства наступного року понад 127 мільйонів євро в еквіваленті. Не виключено поглинання та інших компаній.
Ціль: державність штучних республік
У середині листопада був новий указ Путіна: Москва відкрила російський ринок для товарів із захопленого Росією Донбасу. Компанії з окупованої території також будуть допущені до участі в російських державних тендерах на регулярній основі та таким чином отримають у Росії навіть кращі умови, ніж компанії з Білорусі, хоча Мінськ має з Москвою спільну союзну державу. Зі створення єдиного економічного простору між Росією та ОРДЛО, яке планується до кінця року, нібито спрямоване насамперед на приведення економічних стандартів у відповідність з російськими. У жовтні вже було скасовано прикордонний та митний контроль між Донецьком та Луганськом.
Крім того, в українських ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що Росія хоче витратити понад десять мільярдів євро на зарплати та пенсії до ОРДЛО у період з 2022 по 2024 рік. Ідея полягає в тому, щоб привести там рівень доходів у відповідність до російського Ростовського району. Таким чином, окуповані Росією райони Донецької та Луганської областей дедалі більше стають частиною Росії, хоча пряма анексія та включення до складу російської держави поки що залишається малоймовірною. Це відбувається тому, що принаймні на папері Росія хоче залишитися в Мінському процесі, навіть незважаючи на те, що своїми діями на Донбасі вона фактично прирікає його на провал.
Москва орієнтується на майбутнє за нинішнього статус-кво — з явним наміром зрештою домогтися самозабезпечення самопроголошених народних республік за рахунок поточних інвестицій. Але це практично неможливо без, наприклад, важливого промислового та портового міста Маріуполя, яке перебуває під контролем України. І хоча 175 000 військовослужбовців, про яких згадує «Вашингтон пост», мабуть, недостатньо для повного вторгнення в Україну, Маріуполь з усіх місць є очевидною військовою метою для Росії під зручним приводом. Але, можливо, не раніше, ніж спірний газопровід «Північний потік 2» отримає дозвіл на експлуатацію.