Випускник Вест-Пойнта 1975 року, тризірковий генерал Марк Хертлінг прослужив 37 років в армії США, після чого став громадським діячем, працюючи військовим експертом на телеканалі CNN. Протягом своєї кар'єри він провів понад три роки в умовах реальних бойових дій, спочатку в Багдаді з 2003 по 2004 рік, а потім очолював 30-тисячне оперативне угрупування на півночі Іраку з 2007 по 2009 рік. Призначений командувачем Сухопутних військ США в Європі (також відомих як 7-а армія) у 2011 році, він є наступником генерала Паттона.
Він має бездоганну репутацію військовго лідера, професіонала та аналітика, є одним з найкращих експертів з питань російської армії та гібридних війн, які веде Москва. У відомій статті, опублікованій у 2016 році у виданні Politico, він порівняв втручання російських хакерів у президентські вибори в США з “актом війни”. Цей високопоставлений офіцер запасу, який уважно стежить за війною Росії проти України, погодився на інтерв’ю, щоб висловити своє бачення подальшого розвитку подій.
– Війна розвивається, Росія використовує іранські безпілотники, російські солдати, дислоковані в Білорусі, можуть перейти вкотре в наступ, українці прагнуть відвоювати Херсон. Де ми є насправді?
– Для українців справи йдуть добре. Тривають різноманітні наступальні дії на сході та південному сході країни, зокрема навколо Херсона. Темпи їхнього просування останнім часом, схоже, сповільнюються, але треба бути обережним щодо “оптичного ефекту”: у вересні їхній прогрес був надзвичайно швидким протягом трьох тижнів поспіль. На відміну від цього, їхні нинішні успіхи виглядають менш вражаючими. Росіяни, зі свого боку, атакують іранськими безпілотниками Shahed-139 та ракетним вогнем, що я і передбачав. Але вони задовольняються тим, що обстрілюють цивільне населення і руйнують енергетичну інфраструктуру в надії поширити терор та зневіру у суспільстві.
Це не спрацьовує: замість того, щоб зневірити українців, це тільки посилює їхню рішучість. З одного боку, українська армія продовжує набирати обертів. З іншого боку, російська мобілізація пробуксовує, командування не справляється, ворог не може дістатися до українських військових об’єктів. Той факт, що Росія використовує іранські безпілотники і, можливо, незабаром іранські ракети, просто ілюструє той факт, що російські запаси озброєнь дуже серйозно виснажені.
– Росія, з її 144 мільйонами населення, мобілізує тисячі чоловіків. Чи є її мобілізаційні можливості необмеженими?
– У цьому напрямку у них нічого толком не працює. Кожен аспект російської мобілізації є недосконалим. Призов до армії був підготовлений погано або взагалі не був підготовлений. Потік до призовних пунктів дезорганізований. Підготовка в навчальних центрах є незадовільною або взагалі відсутня. Постачання озброєння та техніки обмежене. І головне: відправляти цивільних, навіть резервістів, на фронт через десять днів після призову, в кращому випадку, ризиковано. Ці новобранці потрапляють до батальйонів, які самі погано діють на полі бою і не здатні координувати свої дії на місцях.
Ми звикли вважати, що “кількість – це якість”. Але малоймовірно, що поповнення, менш підготовлене, ніж перша хвиля регулярних військ, буде більш успішним. Ці новобранці приходять в армію, яка морально розбита, яка втратила подекуди 40-60% особового складу і живе спогадами про своїх товаришів, які загинули в бою, або поранені і яким не надається медична допомога, бо немає належних польових шпиталів. Якщо поєднати всі наведені вище елементи, то висновок очевидний: росіяни ніколи не переможуть у цій війні на суші. Додайте до цього той факт, що війна не популярна в їхній країні і що багато чоловіків відмовляються брати участь у бойових діях, які, на їхню думку, не їхня справа, і ви отримаєте справжній сценарій майюутьної військової поразки Росії.
– Чи зможе генерал Сергій Суровікін, на прізвисько “сирійський м’ясник”, призначений 8 жовтня Володимиром Путіним керівником “спецоперації в Україні”, переломити ситуацію?
– Абсолютно ні. По-перше, Суровікін – злочинець. Все, про що він дбає і все, що він вміє робити – це тероризувати цивільне населення, як він це робив у Сирії. Він не здатен проводити успішні військові операції проти української армії. Логіка Кремля хибна від “А” до “Я”. Путін думає, що зараз він може досягти того, чого не зміг досягти вчора, тобто залякати українців.
Це матиме прямо протилежний результат. Чим більше Росія буде здійснювати терористичні атаки на цивільне населення, тим сильнішою буде народна рішучість останніх. За час своєї кар’єри Суровікін безумовно довів свою здатність масово вбивати мирне населення. Але він ніколи не демонстрував жодних лідерських якостей. Він не вміє керувати армією. Як військовий, я не маю до нього жодної поваги. По-людськи, я навіть не хочу про це говорити. У будь-якому випадку, зрозуміло одне. На даному етапі вбивство мирного населення – єдине, що вміє путінська армія.
– Вже досить багато російських і білоруських солдатів дислокуються в Білорусі. Чи може їх посилення змінити ситуацію?
– Коли я командував армією США в Європі у 2011-2012 роках, я попросив своїх підлеглих скласти рейтинг 49 європейських армій. Білорусь не була останньою, але входила в п’ятірку найгірших. Путіну навіть спільна армія в Мінську не дуже допоможе. Тим більше, що білоруська суспільно-політична динаміка не дуже сприятлива для їхнього президента і схожа на те, що відбувається в Росії. Нещодавно суспільство повстало проти президента Лукашенка, який стоїть на чолі армії, яка погано навчена і оснащена технікою, ще більш застарілою, ніж старі російські запаси, які Москва цими днями дістає зі своєї шафи.
Правда, кажуть, що в Білорусі дислокується контингент з 9000 солдатів, які можуть бути негайно відправлені у бій. Вірно і те, що будь-який наступ з півночі змусить українців перекинути сили з інших напрямків, щоб захистити себе. Але за допомогою територіальної оборони (добровольців-резервістів), я вважаю, що Україна успішно зупинить наступ з боку Білорусі, як вона це зробила в березні проти російської армії, яка перебувала тоді в кращій формі.
– Чи може Україна в якийсь момент повністю розбити російську армію?
– Я вважаю, що так. І я вже давно про це говорю. Однак є два джокери, яких Путін ще не використав: Чорноморський флот і військово-повітряні сили в цілому. Я не розумію, чому він цього досі не зробив, але у мене є версія. Кремль просто боїться зазнати чергового приниження, якщо він зазнає невдачі.
Є й інша причина. Так, російські стратегічні бомбардувальники можуть завдати великої біди, але Кремль побоюється, якою буде відповідь НАТО, якщо його військові зайдуть надто далеко. Нарешті, незрозуміло, чи дійсно Росія здатна здійснити килимове бомбардування з повітря через дефіцит боєприпасів, як високоточних (з лазерним і GPS-наведенням), так і не високоточних.
– Як захиститися від безлічі російських ракет і безпілотників-смертників, націлених на Україну протягом останніх тижнів?
– Ракети і безпілотники можуть бути зупинені ракетами малої дальності, забезпеченими радіолокаційним контролем, а також ЗРК типу “Стінгер” (наплічні). Втім, Президент Володимир Зеленський вважає, що цього озброєння недостатньо. Днями він закликав створити “протиповітряний щит” для захисту від небезпеки з неба. На жаль, того, до чого він закликає, насправді не існує. На фронті, який простягнувся на понад 2000 кілометрів (включаючи Росію і Білорусь), неможливо одночасно стримувати ракети і безпілотники, які атакують з усіх боків, запускаються з літаків, наземної артилерії і підводних човнів у Чорному морі.
Треба розуміти, що система протиповітряної оборони – це в основному локальна система: ви розміщуєте системи оборони навколо цілей, які, на вашу думку, будуть обстрілюватися противником. Але визначити, що захищати, неможливо, бо росіяни гатять хаотично, щоб не сказати безсистемно, без жодної логіки. І це на території, більшій за Францію. Не можна поставити систему захисту біля кожної будівлі.
Нарешті, проти висотних бомбардувальників Україна має зенітно-ракетний комплекс С-300 російського виробництва, але цього недостатньо. Їй потрібні системи далекобійної оборони західного виробництва. Але їх забезпечення займе багато часу і буде непомірно дорогим. І я не вірю, що така техніка може бути поставлена в найближчі два місяці.
– Нещодавно українці здійснили обстріл району біля міста Бєлгород, по той бік кордону. Вони атакували російську логістику?
– Українцям необхідно зменшити можливості постачання росіян для продовження їхніх різноманітних військових наступальних дій. Війна, яку вони ведуть з 2 квітня (прим. ред.: день, коли російська армія відступила після українського наступу на північ від Києва) – це, по суті, війна проти логістики. У той час як Москва витрачає свій час на обстріли цивільних об’єктів, українці зосереджуються на послабленні системи поставок зброї противника. Принцип простий: якщо противник не може забезпечити своїх людей зброєю, спорядженням і продовольством, то він нічого не може зробити на полі бою.
– Чи можуть українці знову завдати удару по Керченському мосту (що з’єднує Крим з Росією), такому важливому для російської логістики?
– Удар по мосту 8 жовтня був тактичною операцією зі стратегічними наслідками. Чи зможуть українці це повторити? Гадаю, що так. Чи зроблять вони це? Не думаю, що вони зараз на це підуть. Я не хочу вдаватися в подробиці і не хочу пояснювати, чому я почекав би трохи часу, але якби я був українським командувачем, я б не бомбив цей міст зараз. Я б почекав деякий час.
– Зима наближається. Хто виграє від холодів?
– На війні зима не сприяє жодній зі сторін. Холодно по обидва боки фронту. Питання в іншому: хто краще адаптується? Армія з низьким моральним духом, яка поки що нічого не досягла, не здатна маневрувати і з великими втратами, перебуває не в ідеальному психологічному стані. Холод може лише ще більше погіршити її психологічний стан. Навпаки, армія, яка бореться за захист своєї країни, підтримувана своїми співвітчизниками, добре екіпірована від холоду і діюча з чіткими цілями, продовжить свій рух, байдужа до зниження температури. Українці методичні. Їхні успішні операції триватимуть і надалі.